Про межі міжнародного втручання на захист українських культурних пам’яток і перспективи включення до переліку ЮНЕСКО Андріївської та Кирилівської церков у Києві Тиждень спілкувався з генеральним секретарем цієї організації Іріною Боковою.
У. Т.: Якщо Україна й надалі ігноруватиме рекомендації ЮНЕСКО стосовно припинення забудови буферної зони об’єктів світової спадщини, чи не станеться так, що під час наступної сесії Комітету вашої організації Лавра й Софія втратять статус пам’яток культури, які перебувають під її захистом?
– Через погіршення панорами вздовж Дніпра та зведення висотних будівель, що можуть зіпсувати унікальну цінність архітектурного ансамблю, який правомірно перебуває сьогодні під захистом ЮНЕСКО, Комітет світової культурної спадщини висловив очевидне занепокоєння під час своєї 36-ї сесії в Санкт-Петербурзі. Він знову висунув вимоги на адресу вашої держави: установити мораторій на будь-яке спорудження висотних об’єктів, у співпраці з міською владою вжити всіх необхідних заходів, щоб зменшити шкідливі наслідки від таких робіт, коригуючи проекти і зменшуючи до прий-нятної висоту сусідніх будівель. Крім того, Комітет зробив запит на спеціальне дослідження щодо загального монастирського пейзажу вздовж річки, яке правило б надалі за основу всіх нових планів та оцінок імовірних наслідків. Моніторингова місія ЮНЕСКО приїде до України на початку наступного року. Відповідно до рекомендацій цієї місії та звіту, який буде надано українською владою, Комітет світової культурної спадщини визначиться стосовно стану збереження пам’яток.
У. Т.: Тоді як ЮНЕСКО протестує проти будівельних робіт за два кроки від Св. Софії, Іґорь Маковєцкій, заступник голови Комітету світової культурної спадщини тієї ж таки організації, надає забудовникам схвальний письмовий відгук. Тиждень має копію цього документа. Як поясните таку нескоординованість?
– Вважаю за необхідне наголосити, що тільки Комітет світової культурної спадщини, будучи суверенним міждержавним органом, що його сформувала 21 країна – учасниця відповідної Конвенції, має право як ухвалювати рішення стосовно стану зберігання об’єктів, котрі входять до Переліку світової культурної спадщини, так і висловлювати рекомендації державним органам влади та іншим причетним структурам. Жодне рішення чи рекомендація Комітету не містить особистих підписів. У цієї структури інші функції, ніж у Центру світової спадщини, що забезпечує адміністративний нагляд за виконанням Конвенції від 1972 року. Всі рішення Комітету можна у вільному доступі побачити на сайті Центру світової спадщини. Жоден інший документ, складений різними експертами, комісіями, організаціями, Хартіями ЮНЕСКО, національними комітетами, асоціаціями, фундаціями чи іншими структурами, які заперечують або підтримують рішення Комітету, не має офіційного статусу. Ані експерт, який представляє країну-члена чи є учасником офіційної делегації на сесіях Комітету світової культурної спадщини, ані штатний працівник ЮНЕСКО, ані будь-хто інший не наділений повноваженнями видавати дозволи від імені Комітету чи то забудовникам, чи то владним установам. Щодо пана Маковєцкого – це російський експерт, який не є штатним працівником ЮНЕСКО.
У. Т.: Наскільки правдивою є інформація, що декотрі українські пам’ятки культури, яким громадськість сподівається забезпечити захист ЮНЕСКО, не стануть предметом обговорення раніше, ніж припиниться практика нелегальних забудов довкола Києво-Печерської лаври, Софії Київської та в історичному центрі Львова?
– Комітет світової культурної спадщини під час 36-ї сесії в Санкт-Петербурзі, влітку цього року, власне, відтермінував розгляд пропозиції під гаслом «Київ: собор Св. Софії та сукупність монастирських побудов Києво-Печерської Лаври», щоб додати пізніше до Переліку світової культурної спадщини Кирилівську й Андріївську церкви. Йшлося про те, щоб дозволити Україні повідомити необхідну інформацію, зокрема стосовно обрисів об’єктів, зазначити умови їх захисту на рівні чинного законодавства та системи впорядкування обох храмів, а також припинити будівництво в буферній зоні, негайно застосувати мораторій на реконструкцію Андріївського узвозу, біля однойменної церкви.
У. Т.: Поясніть, будь ласка, яким чином об’єкти культурної спадщини людства потрапляють до «чорного списку» ЮНЕСКО?
– Насамперед скажу, що жодного «чорного списку» не існує. Є натомість Перелік об’єктів культурної спадщини, які перебувають у небезпеці. Він замислений як механізм, що дає змогу бити на сполох, привертати увагу світової спільноти до невідповідних умов, у яких зберігаються пам’ятки, й заохочувати корективні дії. Вже сама перспектива потрапляння до цього списку часто буває ефективною в сенсі швидкого вжиття рятувальних заходів. Зарахування пам’ятки до цього Переліку вимагає, щоб Комітет і причетна до ситуації держава спільно склали програму виправних механізмів, а потім оцінили її стан. Певні країни самі домагаються занесення до списку, аби привернути увагу міжнародного співтовариства до проблеми й дістати компетентну допомогу. Інші, навпаки, хочуть цього уникнути, бо вважають це ганьбою. У будь-якому разі появу пам’ятки в такому реєстрі не слід сприймати як санкцію. Це система, яку встановлюють, щоб ефектино відповісти на специфічні виклики, пов’язані зі збереженням культурних цінностей.
У. Т.: Чи могли б ви назвати приклади успішного втручання ЮНЕСКО в проблемні ситуації з пам’ятками культури світу?
– Втручання ЮНЕСКО задля захисту культурних пам’яток є частиною «генетичної спадщини» організації та її історії впродовж майже 60 років. Згадаймо великі міжнародні кампанії, зокрема, ту, що врятувала від води храмовий комплекс Абу-Сімбел у Єгипті. Його мало не затопили через побудову дамби в Асуані. Храми було розібрано блок за блоком і перенесено на 64 м вище історичного розташування завдяки захисній кампанії, яку організувала в 1960-х роках ЮНЕСКО. Інший приклад – порятунок Ангкор-Вата в Камбоджі, унікального міста Баміана в Афганістані, де таліби зруйнували дві статуї Будди, але втручання ЮНЕСКО врятувало старовинні буддійські печери з безцінним розписом, що свідчить про давню багату культуру цього краю. Окрім цих великих медійних кампаній, які не допустили руйнації культурних цінностей світового значення, а також окрім внесення різних пам’яток до Переліку світової культурної спадщини, ЮНЕСКО щодня працює над збереженням усіх форм культури – матеріальної та нематеріальної, – чи то пам’яток, чи історичних кварталів, чи усної народної творчості. А ще організація бореться проти контрабанди мистецьких творів. Ця робота можлива завдяки нормативній базі, що складається з шести міжнародних конвенцій. Спираючись на ці документи, ЮНЕСКО працює з державами, фахівцями-культурологами та різноманітними спільнотами задля збереження світової спадщини. Прикладів багато, вони з’являються щодня.