Орієнтація цифрового світу лише на темп гальмує рефлексію, заохочує радикальне замість обдуманого. Його цінності творяться консенсусом дрібних груп, а не самоконтролем і пізнанням. Про це йдеться у статті геостратега та зовнішньополітичного діяча Генрі Кіссінджера, опублікованій німецькою газетою Die Welt.
За його словами, акумулювання та аналіз величезних обсягів інформації відкривають небачені можливості. Ймовірно, найважливішою з них є штучний інтелект, який може вирішувати складні, позірно абстрактні проблеми через процеси, схожі на людський розум.
«Це виходить далеко за межі звичайної автоматизації. Раціоналізацією та механізацією вона досягає чітко заданих цілей. Натомість штучний інтелект виходить із кінця, ставить власні цілі. Оскільки їх реалізація залежить від факторів, які штучний інтелект спершу сам має створити, його системи неминуче нестабільні. Вони постійно в русі, оскільки весь час реєструють нові дані, аналізують їх, а тоді на основі цього намагаються само вдосконалитися», – пише Кіссінджер.
Таким чином, зазначає він, штучний інтелект розвиває здатність, яка досі була характерна лише для людей. Він приймає стратегічні рішення про майбутнє частково на основі наперед установлених даних (наприклад, комп’ютерного коду гри), частково на основі самоотриманих (штучний інтелект сам мільйони разів грає в гру й при цьому вчиться).
За словами Кіссінджера, унаочнює різницю між керованими людьми комп’ютерами та універсумом, у якому панує штучний інтелект, автопілотована машина.
«Застосуймо часто вживану гіпотезу: що станеться, якщо така машина буде змушена обирати між смертю старої людини та дитини? Кому вона збереже життя? Чому? І чи зможе обґрунтувати своє рішення?», – йдеться у статті.