Генеральний секретар МЗС Естонії: “У деяких напрямах нам є чого повчитися в України, і ми це робимо”

Світ
22 Жовтня 2021, 18:18

Генсек МЗС Естонії Йонатан Всевіов у розмові з Тижнем розповів, що Україна є пріоритетною країною для розвитку міжнародної співпраці з країною Балтії та що ця співпраця допомагає обом державам з огляду на геостратегічне значення України. “Успішна, демократична Україна — це добре для нас. Ми переконані, що це також добре для України”, – каже міністр. 

Фокус наразі спрямований на проєкти у двох напрямах, де можна справити найбільший вплив для позитивного розвитку. “Ми не достатньо велика країна, щоб розкидатися грошима. Ми не можемо собі дозволити робити те, що не має сенсу, тож усе, що робимо, повинно мати вплив. Одна зі сфер, на якій ми зосередилися, — цифровий розвиток”, – зазначив Йонатан Всевіов та додав, що так само як Естонія може навчити Україну – зворотній обмін корисним досвідом теж можливий.

Читайте також: Естонія: швидке прощання з колективною власністю

Естонія намагається консультувати відповідно до можливостей щодо розвитку верховенства права, щодо антикорупційних практик у розбудові бізнесу, щодо освіти, а також допомагати у проєктах на Сході: “Це головні напрями, але ми також займаємося такими справами, як насадження дерев у Донецькій і Луганській областях. Це маленькі, але практичні кроки з фокусом на Східну Україну”.

Між іншого, для Естонії досвід окупації теж не є чужим – адже менше ніж за 15 років країна перейшла від окупації й незаконного розташування російських військ на території держави до членства в Європейському Союзі й НАТО, тому спільне минуле дає більше простору для розуміння шляхів подальшої співпраці.

“Однак співробітництво у сфері розвитку — це не вулиця з одностороннім рухом”, – відзначає міністр. Розвиток зачіпає не лише цифрову сферу, а й військову. Наприклад, разом із Німеччиною Естонія надає Україні допомогу у вигляді польового госпіталю.

“Але ми переймаємо ваш досвід у тому, як організовувати сучасні й спроможні збройні сили”, – додав міністр.

Повний текст інтерв’ю читайте в журналі "Український тиждень" № 42 (725)