За словами Йонатана Всевівова, паралель можна провести з історією окупації країн Балтії, адже протягом кількох десятиліть країни Заходу вели політику невизнання радянської окупації. Таку позицію підтримували на рівні державної політики та підкріплювали завдяки інформуванню громадськості, на рівні парламентів і громадянського суспільства.
“Однак політика невизнання сповнювала наш народ надією та наснажувала естонську діаспору боротися проти окупації за кордоном. Зрештою, коли Радянський Союз розпався й ми повернули незалежність, 50-річна політика невизнання виявилася надзвичайно важливою. Ніхто не знає, що буде в майбутньому, а події минулого не обов’язково повторяться”, – розповів Йонатан Всевівов.
Читайте також: Естонія: Відродження = «ні» радянській спадщин
Щоб мобілізувати якомога більше громадськості до підтримки в цьому питанні, треба тримати історію в пам’яті міжнародної спільноти, каже генеральний секретар: “Саме для цього ми беремо участь у саміті (Кримська платформа – Ред.). Ось що слід робити зараз і надалі постійно: нагадувати людям, що відбувається”.
За його словами, практичних результатів ще слід дочекатись, однак якщо Україна не буде тримати питання окупації наших територій на порядку денному для міжнародної громадської думки весь час — люди забудуть.
Повний текст інтерв’ю читайте в журналі "Український тиждень" № 42 (725)