Один шлях веде звідси до Ялти, де уклали геополітичну угоду між наддержавами. Цю угоду союзники уклали на кримському курорті 1945 року після війни «за спинами» тих країн, яких безпосередньо стосувалися її умови. Другий шлях веде до Гельсінкі, де з початку до середини 1970-х проводили складні, суперечливі та, зрештою, успішні переговори про дотримання прав людини й безпеку, що несподівано створило умови для розпаду Радянської імперії.
Коли я був юнаком-максималістом, вважав, що Гельсінкі не набагато кращі за Ялту. В обмін на порожні слова про дотримання прав людини радянська влада здобула легітимізацію сталінського загарбання Східної Європи, зокрема країн Балтії. Окрім того, Кремль опирався спробам заборонити блокування іноземного радіомовлення на коротких хвилях, а це був найдієвіший спосіб достукатися до аудиторії за «залізною завісою».
Читайте також: Не варто грати в путінський покер
Я помилявся. Угода, укладена у фінській столиці 1975 року, змусила радянський режим визнати суперечність між його утопічними претензіями та реальністю концентраційних таборів. Угода дещо послабила напруженість між Сходом і Заходом, розмежовуючи кордони Європи (невизначені) та не допускаючи реваншизму Західної Німеччини, яка слугувала радянською страшилкою, особливо в Польщі й Чехословаччині. Однак, згідно з важливим положенням цієї угоди, кордони могли змінюватися мирними засобами. Так і сталося всього за 15 років.
Напруженість між Сходом і Заходом знову посилилася внаслідок надуманих претензій Путіна до України. Головним засобом уникнення війни має бути стримування: каральні економічні санкції та щедра допомога Україні, плюс масштабні військові навчання на чолі з американцями в країнах — членах НАТО, що межують із Росією.
Окрім протистояння з Путіним, мені б хотілося збити його на манівці, запропонувавши відновлення Гельсінського процесу. Росія каже, що хоче переговорів про майбутнє європейської безпеки? Гаразд, ми згодні — у нас теж свої вимоги. Почнімо з нагадування Путіну, на що 1975 року підписався його любий Радянський Союз. Перший «пласт» зобов’язань включав повагу до суверенітету й територіальної цілісності інших країн, а також мирне врегулювання суперечок без погроз і силових методів. Росія порушила всі ці зобов’язання щодо України. На внутрішньому рівні Кремль систематично порушує обіцянку дотримуватися прав людини та фундаментальних свобод, «зокрема свободи думки, совісті, релігії або переконань».
Можемо підняти й інші «пласти» зобов’язань: культурне й освітнє співробітництво, возз’єднання родин і кращі умови для журналістів — в усіх цих сферах лишається, м’яко кажучи, простір для покращення з боку Росії. А якщо по правді, то Путін порушує брежнєвські обіцянки. Варто на цьому наголосити.
Що ми готові запропонувати натомість? Я пропоную: контроль над озброєннями, особливо над усіма видами ядерної зброї, і прозорість у сфері військових навчань. Ми говорили про це з Кремлем за брежнєвської доби. То можемо говорити і з Путіним. Якщо переговори проваляться, гірше не буде. Якщо укладемо угоду, ми почуватимемось у більшій безпеці.
Читайте також: Словесна криза
Сумніваюся, що Росії це сподобається. Кремль прагне конфронтації та смакує свої претензії. Однак безпосередньо і з ентузіазмом пропонуючи діалог, ми протидіємо головному елементу путінських нарікань — про те, що зарозумілий Захід коїть, що заманеться.
Найважливіше, що, на відміну від перших Гельсінських переговорів, усі залучені країни цього разу братимуть участь у розв’язанні питань. Тож замість демонізувати Україну в присутності кількох західних лідерів Росії доведеться спілкуватися з українцями віч-на-віч. А це вже прогрес.
——————–
13 грудня в телефонній розмові з прем’єр-міністром Великої Британії Борісом Джонсоном президент РФ Владімір Путін заявив, що хоче негайних переговорів щодо планів вступу України до НАТО. Кремлівський лідер вимагає чітких міжнародно-правових угод, які б виключали будь-яке подальше просування НАТО на схід, а також вилучення зброї, яка, на його думку, загрожує Росії в сусідніх державах, насамперед в Україні. Раніше схожі вимоги він висував і на переговорах із Джо Байденом, на що, за словами радника американського президента з нацбезпеки Джейка Саллівана, отримав рішучу відмову. «Росія вміє майстерно продавати брехню, і її неправомірні вимоги «гарантій» та односторонніх поступок саме цим і є. Але ми не повинні купувати те, що нам продають», — відреагував на заяви Кремля міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, закликавши партнерів на Заході не вестися на шантаж лідера РФ.