За словами авторки, наразі складеться враження, що потенційних кандидатів на вибори мера Харкова "десь два з половиною": теперішній в.о. міського голови Ігор Терехов і Михайло Добкін (з тінню та підтримкою в особі Олександра Фельдмана). "Поки їхнє протистояння стає дедалі гострішим і відвертішим, патріотичний політичний табір усе хоче зробити "правильно", хоч би скільки часу це зайняло, та домовляється про висунення єдиного кандидата", – зазначає Ганна Цьомик.
Читайте також: Харків: Старт виборів без розминки
Так, регулярні зустрічі представників місцевих осередків партій "Акцент", "Голос", "Демократична Сокира", "Європейська Солідарність", "Правий сектор", "Національний корпус" почалися в середині травня. До 28 липня вони встигли скласти "Вимоги щодо персоналії єдиного кандидата та до його програми", серед яких є пункти про публічне визнання РФ країною-агресором, АР Крим і частину Донбасу тимчасово окупованими, а діяльність Кернеса та "його посіпак" політично згубними для Харкова. Наразі ім’я єдиного кандидата від патріотичних сил досі невідоме.
Авторка підкреслює, що власним політичним шляхом пішла Аліна Мустафаєва, нинішня депутатка міськради від "Слуги народу" та потенційна кандидатка в мери, але поки що вона збирається це робити як самовисуванка. В одному з інтерв’ю Мустафаєва сказала, що "за чутками з Офісу президента, партія не дуже серйозно ставиться до харківських виборів і ставитиме на якогось технічного кандидата".
Також авторка звертає увагу на стратегії передвиборчої кампанії різних кандидатів. Приміром, Терехов зробив мінісеріал з собою в головній ролі про історію перемог попередньої команди Геннадія Кернеса. А Добкін вирішив відкрити в Харкові мережу хабів свого імені. "Це аналог громадських приймалень, проте сучасний неймінг означує, що політик хоче розширити електорат у сторону молодшої вікової групи", – зауважує Ганна Цьомик.
Читайте також: Back to USSR. Як у Харкові поховали «міцного господарника»
Журналістка наголошує, що основним критерієм, який визначає вибір містянами свого кандидата, залишається ставлення політиків до персони померлого мера. "Коли проукраїнські партії прописують тезис про "публічний вияв ставлення до діяльності Кернеса" в переліку вимог до єдиного кандидата, інші змагаються за звання "найкращих послідовників", – пише Ганна Цьомик, і додає, що "Харків нині став заручником власних політичних вірувань в ідеального господаря та доброго батька міста".