Чи вважаєте ви ефективним мінський формат переговорів? Чи може бути якась йому альтернатива?
— Мінські домовленості — це фактично вимушений крок, який був зроблений офіційним Києвом під натиском наступу російських військ, під розумінням реалій, у яких перебуває українська економіка. Починаючи від мінської угоди у вересні минулого року здійснювалися ті кроки, які дозволили стабілізувати лінію фронту, знизили інтенсивність бойових дій та людські втрати, дали нам можливість зменшити витрати й дістати час на підготовку для того, щоб виграти цю війну.
Якщо ви порівняєте українську армію рік тому й теперішню, то за чисельністю, за озброєнням і підготовкою помітний прогрес. Але ми не готові до реального вторгнення, оскільки ціна питання — людські життя. Тому ми використовуємо мінський процес, хоч він нам і не подобається. Дуже важливо знати, як довкола Мінська вибудувати додаткові стратегії захисту наших інтересів. Проводячи реформи та борючись із корупцією, ми посилаємо меседжі й російським громадянам: попри російську агресію, українці стають сильнішими, і світові, який надає нам фінансову та гуманітарну допомогу.
Треба будувати державу в єдності, граючи як одна національна збірна, в якій у кожного своя роль. Дуже важливо, щоб державні інтереси превалювали над груповими чи фракційними. Не може бути такого, як роблять зараз деякі парламентарії. Вони кричать: «Мінськ не визнаємо!», але не пропонують альтернатив. Якщо ми говоримо про альтернативу: чи нам треба збільшити кількість союзників, чи переговірників, стратегічних партнерів, то це треба обговорювати.
Я недавно отримала від віце-президента США Байдена позитивну відповідь на мій лист із проханням посилити санкції включно із системою Swift, у разі якщо Росія не виконає першочергових зобов’язань із Мінська. Сполучені Штати не є офіційно в «нормандській четвірці», але вони включені в перемовини, і візити Керрі, Нуланд і Байдена свідчать про те, що Америка активно бере участь у протидії російській агресії.
Остання відкриває можливості тісної співпраці з усім світом: Австралією, Японією, країнами Африки, арабським світом. Коли експорт до РФ закритий, час шукати нові напрямки вивезення товарів. Зняття санкцій з Ірану відкриває додатковий ринок енергоносіїв для Європи й послаблює вплив Росії у світі. Довкола все швидко змінюється, тому потрібно мати тверезе розуміння перешкод та можливостей.
Чи є тиск з боку західних партнерів на українську владу з метою пришвидшення децентралізації та реформ взагалі?
— Росії лише на руку зіграти на нашому комплексі меншовартості: ось, мовляв, вас «нагинають». Кремлю дуже захочеться розвалити коаліцію на підставі суперечок про конституційну реформу. Буде звучати чимало речей, щоб ті, хто не розібрався, і далі сварилися між собою.
Західні партнери часто не можуть зрозуміти, чого хочуть українці — нам не варто їх дезорієнтовувати. Політикам не треба кричати, що хтось чинить тиск, а ефективніше виконувати свою роботу: вичищати авгієві стайні у Міноборони, в оборонній промисловості, в АПК. Кожен повинен грати свою роль, от і все. Є декілька завдань: протистояння російській агресії, акумуляція міжнародної підтримки у різних сферах, створення інформаційних кампаній.
Посольство США в Україні допомагає суспільному телебаченню, щоб у нас нарешті з’явився якісний продукт із професійним контентом, який захочуть дивитись українці і який би підвищував рівень мислення та створив конкуренцію олігархічним каналам. Нам треба розуміти, як використовувати підтримку заходу — не кредити просити, а реальну допомогу на відновлення Сходу. Але і з кредитами треба бути відповідальними — за їх ефективне використання.
Читайте також: Майкл Боцюрків: «Ми можемо бути очима й вухами міжнародної спільноти в зоні конфлікту»
Єдність — ключовий ресурс для України. Туреччина завдяки єдності змогла потроїти ВВП і стати регіональним лідером з величезними амбіціями й реальним впливом. А все тому, що вони чітко усвідомили: є турецький інтерес. Українцям потрібно брати приклад. Я закликаю до здорового прагматизму, адекватності, розуміння наших стратегічних інтересів.
Після прийняття поправки про децентралізацію значно зростає роль місцевих громад та відповідно важливість виборів у жовтні. Чи уявляють собі наші західні партнери процес виборів на окупованих територіях? Як забезпечити їх прозорість?
— Цього року провели бюджетну децентралізацію — вже зараз більше коштів з’явилось у місцевих радах, але вони часто не знають, що з ними робити, бо не мають далекоглядної стратегії. А який пріоритет для міста: будувати дороги, чи інвестувати в госпіталь, чи відкрити нові школи? А для цього мала би бути якась конкретна програма: громада зібралась і вже не каже, що нам президент, парламент чи уряд винен. Тепер за майбутнє вашого міста відповідаєте ви і ваш мер. Вже тоді, маючи більше фінансових можливостей, локальні політики нестимуть більше відповідальності, бо якщо щось буде не так, люди прийдуть до них питати, а не до Києва. Зростатиме ефективність, й уже не можна буде виправдатися, що «верхи не дають». Низи повинні самі могти.
На жаль, у багатьох регіонах немає реально гідних кадрів, аби йти на ці вибори і брати на себе цю відповідальність. Зараз ми проведемо ці вибори, вони стануть певним — не скажу, що оновленням, — перезавантаженням місцевих еліт. Але по тому проекту, що є в Конституції, нові вибори пройдуть за два роки — це вже буде хороша можливість. Люди зрозуміють, кого вони обирали й кого хочуть бачити на місцях. Плюс для міжнародних і наших проектів це можливість підготувати кадри. Я знаю, що Міжнародний республіканський інститут за підтримки канадців проводить навчання для мерів та їхніх команд, депутатів та активістів.
Дивіться також: Міжнародні організації в Україні. Місії і повноваження – інфографіка
Ми, як і наші західні партнери, усе добре розуміємо, і парламент правильно зробив, внісши зміни до Закону «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», де прописано дев’ять пунктів про те, як потрібно провести вибори там. Вони не будуть фейковими, там братимуть участь українські партії, українські політики у присутності представників ОБСЄ та інших міжнародних спостерігачів, але вони не повинні ходити під прицілом автоматів терористів. Там мають бути присутні українські медіа. Але це все після того, як буде виведено важке озброєння, коли терористи будуть роззброєні. І треба теж сподіватися на відповідальність електорату: перегони в Чернігові показали, що з цим є проблеми. Виборці повинні розуміти, що коли вони обирають політиків, то стають за них відповідальними. Тут спільна відповідальність виборця і політика, які й після виборів повинні активно комунікувати.
Наразі є дуже негативна тенденція — тотальна десакралізація влади. Комусь вигідно роздмухувати песимістичні настрої, що немає чесних політиків, що вони всі погані. Це вбиває віру в те, що політики можуть робити благородну справу на користь держави. Наскільки ефективно діють міжнародні організації на Сході України? Візьмемо для прикладу ОБСЄ: наскільки їхній мандат дає їм змогу впливати на розв’язання конфлікту?
— З одного боку, ми розуміємо, що ефективність ОБСЄ треба підвищувати. І вони теж це розуміють. Недавно в Гельсінкі на 40-річчя Гельсінського заключного акта йшла мова про те, що ОБСЄ потрібно реформувати, що ця організація повинна мати превентивну функцію, грати на випередження конфліктів.
Читайте також: Об’єктивність за парканом
З іншого боку, якщо ми зараз будемо надто критикувати ОБСЄ, не маючи альтернативи, то самі себе заженемо в ситуацію, у якій покричали — і це нічого не дало. Дискредитували, а потім обговорюється тема демілітаризації Широкиного, і нам потрібно присутність ОБСЄ збільшити.
В усіх розмовах з країнами ЄС, Канадою та іншими говоримо, що нам потрібна допомога ООН, миротворчі місії. Плюс потрібно збільшувати присутність ОБСЄ і тих організацій, які нам допомагають: чеської People in Need, Червоного Хреста. Тобто ми чітко повинні розуміти, що для тих завдань, які є, кращих виконавців не знайти.
Ми зараз маємо унікальні можливості щодо інтеграції у міжнародні огранізації, але для цього треба мати розроблену стратегію. Для нас участь у міжнародних організаціях та їхня присутність на Сході — чудова можливість набути досвіду. Ми повинні знайти стратегічних партнерів, але не кричати про це всюди. Має бути певне коло людей, які чітко усвідомлюють майбутнє внутрішньої та зовнішньої політики: сіли із західними партнерами, подумали й разом зробили.