14 лютого стартувала Мюнхенська безпекова конференція, однією з ключових тем якої є війна в Україні. До заходу долучаються чимало світових лідерів, участь також бере і Володимир Зеленський. Про ключові тези обговорень на конференції, гарантії безпеки для України і багатополярність світу розповіла Тижню голова правління Мережі захисту національних інтересів «АНТС», народна депутатка України VIII скликання Ганна Гопко.
— Протягом двох днів уже пролунала велика кількість заяв, зокрема чимало і про завершення війни в Україні. На яких ключових тезах, на ваш погляд, варто зосередитися насамперед?
— Тут усі говорять про завершення війни, можливі перемовини та передумови для них, про безпекові гарантії, про стримування.
Але ключовим є те, що насправді Росія як держава-агресор з імперіалістськими амбіціями не планує завершення війни. Тобто якщо і буде операційна пауза, то тільки для того, щоб підготувати нові ударні угруповання, вдосконалити свої дрони і ракети до нового наступу.
У своєму виступі президент України заявив про новий плацдарм, який готує РФ з Білорусі — і це вже буде атака не лише на Україну, це достатньо серйозний сигнал, що Європа має взяти лідерство. Вона не може розраховувати надалі на те, що американці будуть для неї безпековим гарантером.
Хоч багатьом, особливо в Європі, це важко прийняти — попри те, що вони мають і військовий потенціал, і можливості для нарощування виробництва озброєння, — варто зрозуміти меседж: той, хто думає, що будуть перемовини, насправді має готуватися до великої війни, яка вийде за межі України. І це не гібридні атаки, які тут всі згадують, з Балтійським морем тощо.
Крім того, чітко було сказано, що українські Збройні сили, це фактично армія Європи. І тому європейці, якщо не хочуть, аби до них прилітали з Вашингтона і розказували, як будувати демократію, повинні інвестувати більше у свою суб’єктність. Вісь зла вже інституціалізована. Можуть бути спроби США за нашою спиною домовлятися з Росією, різні розрахунки, про які ми навіть не знаємо, можуть бути марні очікування, що вони витягнуть Росію з-під впливу Китаю. Хоча насправді Росія і Китай вже мають стратегічне партнерство, Росія є модератором-інтегратором Північної Кореї, Ірану в цю вісь зла.
Але замість того, щоб укріплювати свою могутність через посилення співпраці з Європою і Україною зокрема — адже питання України в НАТО не знято — США б’ють слабшого. Раніше говорили про претензії щодо Гренландії, але чому тоді американська адміністрація не говорить про острів Врангеля, який у Штатів раніше анексувала Росія?
Читайте також: Тімоті Ґартон Еш: на вихідних у Мюнхені європейці мають виробити реагування на Трампівський «Мюнхен» для України
— Володимир Зеленський також зробив кілька заяв, пов’язаних з Європою. Зокрема, йшлося про те, що не може бути жодних рішень про неї без неї, а також про створення Збройних сил Європи. Водночас прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск підкреслив, що Європа має терміново розробити власний план дій щодо України. Чи відчутними є ці європейські позиції та їхня реакція?
— Тут виступали і колишній прем’єр-міністр Нідерландів, генсек НАТО Марк Рютте, президент Європейської Ради, прем’єр-міністри Данії і Швеції. З одного боку, вони чітко розуміють, що було змарновано трохи часу. Бо за ці три роки, коли Росія розпочала повномасштабну війну проти України, яка стала геноцидом, європейці не нарощували свої можливості і не зменшували залежності від Штатів, розраховуючи, що ті будуть постійно.

Фото: facebook.com/president.gov.ua
З іншого боку, Олаф Шольц під час свого виступу продемонстрував, що по військових і економічних забезпеченнях України, Німеччина випереджає США у кілька разів. Він говорить, що насправді Європа багато допомагала Україні, але зараз треба більше, і варто готуватися до того, що допомоги від Сполучених Штатів узагалі не буде. У кулуарах кажуть, що критично важливо, аби Україна, поки Європа остаточно перейде на рейки логіки, що треба готуватися до війни не просто з Росією, а з віссю зла, не піддалася на тиск і не взяла на себе поганих угод, поки Європа цементує своє усвідомлення, що їм треба платити більше податків.
У своєму виступі Шольц якраз і говорив про те, що з 30-ти мільярдів на видатки на безпеку, оборону, зовнішню політику у них зараз стало майже 90 мільярдів. Він каже, що ось Німеччина зробила певні кроки, тож закликає зробити це і інші країни.
Тобто Європейський Союз має бути як єдиний голос — і не тільки ЄС, а й Велика Британія і Норвегія, які також мають розуміти, що Європа — це єдина сім’я, а не кожен сам за себе. І у такий спосіб показати свою силу і внески. Йдеться про ще більше санкцій, конфіскацію російських активів.
Ну і головне, що ми намагаємось пояснити — коли Росія слабка, то не час думати, як дати їй передишку, потрапляючи у пастку перемовин, де російські переговірники з досвідом школи КДБ будуть розставляти різні капкани у вигляді неприйнятних вимог до України. Це може бути від згадування Стамбульських псевдодомовленостей до вимог про московський патріархат в Україні, мову тощо.
Тому вже зараз багато хто визнав, що Трамп припустився чимало помилок, коли діє не з позиції сили США, а з позиції того, що підіграє російській стороні, пом’якшуючи планку тих вимог, які мали би бути ще передумовами до будь-якого діалогу.
— Багато розмов стосується і НАТО, зокрема сенатор Ліндсі Грем сказав, що як гарантії безпеки можна запропонувати Україні схему її швидкого вступу до Альянсу у разі нового нападу Росії. Які реакції чи обговорення щодо вступу в НАТО ви спостерігаєте у кулуарах і на офіційних заходах?
— Насправді було дуже негативне сприйняття цієї заяви, тому що всі чітко сказали, що дуже важливо не потрапляти у кремлівську логіку. Тому що саме через те, що у 2008 році Україні не дали плану дій щодо членства в НАТО, це розв’язало руки Кремлю і щодо агресії проти Грузії, потім — і проти України. Путін не розуміє слабкості, тому що нерішучість Альянсу це вже спровокувала.
Багато хто сприймає ці аргументи як абсолютно непереконливі, пояснює, що зараз Путіна треба покарати. І що можна говорити про кілька етапів — спершу запрошення у НАТО, а коли Путін буде забирати свої війська тощо — можна буде обговорювати наступні кроки. Треба піднімати ставки у перемовинах, а не навпаки їх знижувати.
Крім того, генсек НАТО сказав, що отримує зараз шалену кількість дзвінків від лідерів Японії, Південної Кореї, Австралії, Нової Зеландії, які кажуть: а що відбувається? Вони розуміють, що будь-яка погана угода для України спровокує нову агресію вже не тільки на європейському континенті, а спровокує глобально і в їхньому Індо-Тихоокеанському регіоні також.

Фото: facebook.com/hanna.hopko
— У цьогорічному звіті Мюнхенської безпекової конференції йдеться і про багатополярність світу, де основними гравцями називають США, Китай, ЄС, Росію, Індію, Японію, Бразилію та Південну Африку. Утім, ми також є свідками бачення світопорядку Трампа і його заяв про Газу, Гренландію, Канаду, Панамський канал. Тож які основні виклики цієї багатополярності розглядають на Мюнхенській безпековій конференції?
— Головний виклик, який зараз розглядають, — це США. Зокрема те, чи будуть вони далі лідером демократичного табору проти вісі зла, або чи будуть медіатором і казатимуть, що вже йдеться не про колективний Захід і Україну, проти якої бореться Росія і вісь зла, а буде Україна, Європа, Росія і США як посередник.

Фото надала Ганна Гопко
Віцепрезидент США Джей Ді Венс багато критикував Європу, фактично підтримуючи проросійського кандидата виборів у Румунії, «Альтернативу для Німеччини». На це дуже негативно відреагував і Олаф Шольц, і Фрідріх Мерц, заявивши, що неприйнятною є підтримка праворадикальних екстремістських партій. Згадували і концтабір Дахау, який розташований за кілька десятків кілометрів від Мюнхена, нагадуючи, до чого це все призводить.
Тому зараз Європа має розробити план з Сполученими Штатами чи без них щодо своєї суб’єктності і допомоги Україні перемогти. І навіть якщо США матимуть спокусу в якийсь спосіб далі кооперуватися, не карати Росію, а шукати можливість домовитися і так підігравати імперіалістам, дуже важливо, щоб Україна вистояла.
Читайте також: На порозі багатополярного світу? Про що говорить новий звіт Мюнхенської безпекової конференції