Книжку Ганна Миколаївна написала лежачи в лікарні після інфаркту.
Зізнається, що вирішила писати, коли, прийшовши до тями, побачила довкола себе багато друзів -чоловіків в дорогих костюмах і з величезними букетами квітів і не могла зрозуміти, де вона перебуває. На власному похороні чи в лікарні. А коли усвідомила, що жива, попросила принести їй ноутбук і взялася писати. Каже, що мала для творчості ідеальні умови. Лежала, мов пані, ніхто не заважав і навіть в туалет не потрібно було вставати. Тому писала, писала і писала.
Книжка, за твердженням людей, які вже встигли її прочитати, вийшла досить глибока і відверта. Дехто з критиків навіть позаздрив сміливості авторки виставити на осуд читача власну душу. Так воно чи ні, можна сказати лише після прочитання книги, а наразі, треба вірити чи не вірити тим, хто її вже осилив.
Насправді, за твердженням самої пані Герман, книжка немає нічого автобіографічного. "Це книга про трьох сильних жінок, життя яких охоплює ще радянські часи і продовжується в нашому. Вони відчувають і щастя, і нещастя, якось справляються з цим", – зазначила Герман. Всі описані події відбуваються на фоні типового галицького села кінця минулого століття.
«Червона Атлантида» – не перша книжка Герман. Літературною творчістю вона займається давно. Ще у 2003 році вийшла її збірка новел "Піраміди невидимі", готова й інша книга – про Януковича, яку Герман поки що не наважується видавати.
Детальніше про презентацію можна дізнатися з репортажу "Атлантида Ганни"