Є таке модне, особливо на Заході, слово «фінтех» (FinTech — скорочене від financial technology, тобто «фінансова технологія»). У звичайному сенсі воно означає галузь економіки, яка об’єднує компанії, що використовують новітні розробки для надання якісніших фінансових послуг. У вужчому значенні фінтехами називають самі компанії, які належать до цієї галузі. Але такі приклади вжитку не дають уявлення про те, в чому суть і масштаб цього терміна. На сьогодні фінтех — це десятки або й сотні мільярдів доларів інвестицій щороку. Це епохальне явище — лавина якісних змін, які, взявши початок у фінансовому секторі, виходять далеко за його межі й торкаються більшості сфер людської життєдіяльності, зокрема економічних та соціальних. Це один із неодмінних атрибутів Четвертої промислової революції, про який відомо, мабуть, уже мільярдам людей і здобутками якого користуються навіть у найменш розвинутих країнах світу.
Історія, принципи, масштаби
Сам термін датують 90-ми роками минулого століття, але явище, яке він позначає, значно старше. Якщо розглядати фінтех як результат взаємодії технологій та фінансового сектору, то однією з перших таких фірм була Атлантична телеграфна компанія, яка 1866 року проклала кабель через океан. Це дало змогу зменшити період фінансових розрахунків між Америкою та Європою на кілька порядків (з місяців до днів, ба навіть годин) і зекономити дуже багато часу та грошей на проведенні транзакцій. У новітній історії людства авангардним фінтехом називають банк Barclays, який 1967 року встановив у Лондоні перший банкомат (АТМ). Він допоміг фінустановам зекономити робочий час їхніх касирів, а отже, і знизити витрати. Відтоді принцип роботи фінтехів не змінився: вони з’являються там, де можна запропонувати новий фінансовий продукт, який краще задовольняє потреби споживачів, ніж наявні, або там, де є шанси надавати послуги дешевше та якісніше.
Читайте також: Юрій Терентьєв: «Гроші з конкурентних ринків перетікають до монополізованих»
Намагаючись якось систематизувати історію фінтехів, деякі експерти виділяють три етапи розвитку галузі. Перший (Фінтех 1.0) — до 1987 року, коли фінансова галузь використовувала інформаційні технології, базовані здебільшого на аналоговій передачі даних. Другий (Фінтех 2.0) тривав протягом 1987–2008-го, коли різноманітні технологічні інновації запроваджували й фінансували здебільшого наявні лідери фінансового сектору. Третій етап (Фінтех 3.0) почався після 2008-го, коли посткризове регулювання фінансових інституцій та їхні проблеми з балансами переключили увагу менеджменту з розвитку на виживання та ліквідацію «хвостів», що виникли внаслідок кризи. Це дало поштовх появі численних стартапів, які пропонували ефективні рішення вже поза межами традиційних фінансових інституцій, передусім банків. Таким чином, саме Фінтех 3.0 є наріжним каменем Четвертої промислової революції. І, як випливає зі написаного, він став можливим лише завдяки тим масштабним проблемам, які виникли в банків як одного з епіцентрів глобальної економічної кризи 2008–2009 років. Що, як не народження нової якості (Фінтеху 3.0) на уламках старих титанів (банків, надприбуткових до кризи), найкраще ілюструє шумпетерівське творче руйнування?
Більшість фінтехів функціонує завдяки двом принципам, яких не було раніше і які завдячують своєю появою розвиткові інформаційних технологій. Ідеться, по-перше, про можливість в автоматичному режимі збирати, систематизувати та обробляти інформацію, зокрема й великі масиви даних. По-друге, про мережу, тобто здатність легко поєднувати людей зі спільними інтересами. Мова не тільки й не стільки про соціальні мережі, скільки про платформи, такі собі віртуальні міні-ринки, на яких сходяться ті, хто щось має, і ті, кому це потрібно. Поява цих двох, скажімо так, інфраструктурних елементів новітнього фінансово-економічного устрою породила безліч перспектив їх використання. А ще з десяток років тому за тодішнього рівня обчислювальної здатності комп’ютерної техніки та ступеня розвитку мережевих технологій про такі можливості не було й мови.
Сьогодні різноманіття фінтехів вражає, компанії займають величезну кількість ніш, фактично створених з нуля буквально кілька років тому. Низка джерел вказує на те, що 2014-го обсяг нових інвестицій, спрямованих у фінтехи в усьому світі, становив $12 млрд. Наприкінці минулого року журнал Forbes опублікував свою версію 50 найбільших компаній галузі. Більшість із них уже пройшли перші етапи розміщення акцій, на яких отримали від кількох мільйонів доларів інвестицій до кількох сотень. Деякі, найбільш успішні на сьогодні, коштують по кілька мільярдів доларів. Зрозуміло, що ця оцінка пропорційна до їхніх доходів та перспектив розвитку, як їх оцінюють галузеві фахівці.
Структурний кістяк
Стартапи, які поєднують фінанси й технології, і досі ростуть як гриби після дощу. Може, саме тому дотепер немає усталеної категоризації підгалузей фінтеху. Коли якось узагальнити спроби структуризувати галузь, котрі бачимо на сьогодні, то можна виділити три основні, найзріліші та найпотужніші підгалузі, які, однак, зовсім не вичерпують фінтех. До них належать електронні платежі (гроші), альтернативні фінансування та інвестиції, а також використання великих масивів даних для забезпечення якісніших фінансових послуг.
Електронні платежі — це, мабуть, найстаріша з підгалузей фінтеху, адже людство використовує, наприклад, кредитні картки для оплати покупок уже не один десяток років. Із розвитком технологій можливості цієї підгалузі кардинально розширилися. Нинішні електронні платіжні системи виграють конкуренцію в колишніх лідерів ринку (зокрема, банків) завдяки тому, що пропонують нижчі комісії, економлять час клієнтів, яким тепер не потрібно стояти в черзі, щоб оплатити рахунки (ті, хто хоч раз сплачував за комунальні послуги у відділеннях Ощадбанку знають, про що йдеться), а головне — усувають перешкоди (тарифні, юридичні, інші) перед транскордонним рухом грошей. Тобто ви можете перебувати в Україні, а купувати товари й послуги у США чи Китаї. І багато українців уже користуються такою можливістю.
Читайте також: Алан Райлі: «Україна може стати головним посередником у зберіганні газу для Центрально-Східної Європи»
До найвідоміших електронних платіжних систем у світі належать PayPal, Google Wallet, Apple Pay, Alipay. Українцям більше відомі російські WebMoney, «Яндекс.Деньги», а також українські Portmone чи розроблені банками «Приват24» та «Ощад 24/7». Про бурхливість розвитку підгалузі електронних платежів свідчить такий факт: на сьогодні ринкова капіталізація (вартість) компанії PayPal Holdings Inc. перевищує $48 млрд (понад половину торішнього ВВП України!), за 2011–2015 роки дохід компанії зріс удвічі — до $9,2 млрд, а чистий прибуток — майже втричі. Водночас вартість The Western Union Co, оператора всім відомої системи міжнародних грошових переказів, що ще кілька років тому мав монопольне становище й вимагав від клієнтів величезні комісії, на сьогодні становить $9,6 млрд (тобто вп’ятеро менше за показник PayPal). При цьому за останні чотири роки дохід компанії не змінився, а чистий прибуток упав на 28%. Хіба можна знайти кращу ілюстрацію того, наскільки запеклою є конкуренція в галузі та як швидко виростають компанії, які знаходять правильні ніші й бізнес-моделі?
Стрімкий розвиток електронних платіжних систем має свої регіональні особливості та передумови. У бідніших країнах Азії, а також в Африці, де рівень проникнення традиційної банківської системи (кількість відділень на тисячу жителів) на сьогодні невисокий, дуже бурхливо розвиваються мобільні платежі. Там смартфон замінює фінустанову, а клієнти купують мобільні гроші, з якими можна проводити низку банківських операцій, так само легко, як поповнюють рахунки для розмов. Показовим прикладом є Кенія. У 2007-му там запустили сервіс мобільних грошей M-Pesa, який став настільки успішним, що за п’ять років існування через нього провели транзакцій на суму 43% ВВП країни. Отже, у країнах із нерозвиненою банківською інфраструктурою фінтехи, які займаються електронними платежами, мають унікальні умови для розвитку.
Окремо слід сказати і про криптовалюти — новий, електронний вид грошей, який набуває дедалі більшої популярності й ваги. Українцям, мабуть, найвідоміший біткойн, який для багатьох у світі став надійним засобом обміну та заощадження в умовах регулярних валютних воєн та знецінення національних грошових одиниць. Але сьогодні різноманіття криптовалют сягнуло далеко за межі біткойна. А головне — їхній потенціал поки що зовсім не розкритий: фахівці прогнозують, що принцип, за яким створено біткойн, має велике майбутнє у фінансовій галузі.
Фінансові посередники
Іншою підгалуззю фінтехів є альтернативне фінансування (інвестиції). Найвідомішими її елементами є краудфандинг (crowdfunding, українською часом перекладають як спільнокошт) та безпосереднє кредитування (peer-to-peer lending або P2P lending). Обидва ці елементи набули поширення як альтернатива традиційним інструментам фінансування інвестиційних проектів (передусім кредитам, а також акціям, облігаціям) у період, коли банківські установи були зайняті погашенням збитків, що виникли під час кризи 2008–2009 років, та приведенням у належний стан власних балансів, а компанії фондового ринку, ледве оправившись після Великої рецесії, як її називають на Заході, занадто остерігалися ризиків, щоб довіряти гроші своїх клієнтів новоствореним фірмам, особливо в сегменті малого й середнього бізнесу.
Принцип краудфандингу досить простий: ті, хто шукає гроші для своїх проектів (підприємницьких, творчих, волонтерських тощо), роблять опис того, що вони хочуть зробити; ті, хто має гроші, діляться ними в обмін на певну кількість товару, виробленого в межах проекту, акції відповідного стартапу, офіційну подяку чи просто приємні відчуття від усвідомлення себе меценатом. А краудфандингова компанія пропонує інтернет-платформу для зустрічі двох сторін, беручи за це скромну платню. Завдяки такому принципу краудфандингові платформи стали справжньою знахідкою для молодих, енергійних, творчих, але бідних, адже зазвичай банки дуже неохоче фінансують проекти таких людей, навіть геніальні. На сьогодні лік краудфандингових платформ у світі пішов на сотні, а кількість грошей, залучених ними на різноманітні проекти, — на мільярди доларів. Однією з найбільш знаних краудфандингових компаній є Kickstarter, яка з часу свого заснування у квітні 2009 року допомогла залучити $2,3 млрд фінансування. В Україні популярності набирає платформа «Велика ідея», яка вже допомогла своїм клієнтам задіяти понад 6 млн грн.
Окремим підвидом краудфандингу, який уже переріс в автономний потужний пласт фінтехів, є безпосереднє кредитування, або Р2Р-кредитування. У ньому, як і в традиційному кредитуванні, позичальник платить кредиторові відсотки і їх рівень залежить від кредитних історії та рейтингу боржника. Єдина відмінність — відсутність посередника (банку чи іншої фінансової компанії), що, за окремими оцінками, дає змогу американським позичальникам знизити сплачувану ними відсоткову ставку на 35%. Підгалузь набрала великої популярності в розвинених країнах, зокрема США. Найбільші представники — Lending Club, SoFi, Prosper Marketplace — станом на сьогодні стали платформами для видачі кредитів відповідно на $16 млрд, $8 млрд та $6 млрд. Найстарішому з учасників ринку, першому в США, проектові з Р2Р-кредитування Prosper Marketplace ледь виповнилося 10 років: його заснували на зламі 2005–2006-го. За три роки від кінця 2012-го до кінця 2015-го обсяг кредитів, виданих за допомогою Lending Club, зріс у 13,6 раза; дохід компанії Lending Club Corp. збільшився у 12,5 раза. Це справді вибухове зростання, яке зайвий раз підтверджує перспективи фінтехів загалом і Р2Р-кредитування зокрема.
Читайте також: Юрій Терентьєв: «Гроші з конкурентних ринків перетікають до монополізованих»
Серед фінтехів є також ціла низка інших фінансових посередників або платформ, які виконують їхні функції. Одні пропонують торгувати акціями без комісій. Другі допомагають сформувати інвестиційні портфелі із цінних паперів і фактично заміняють компанії з управління активами. Треті пропонують алгоритми торгівлі на фондовому ринку, використовуючи які інвестор може обходитися без дорогих порад фінансових консультантів. Тож цьому сегментові не бракує різноманіття. Але, щоб такі проекти зацікавили українця, повинна бути певна база — розвинений фондовий ринок та певний рівень доходів, достатній для систематичного відкладання заощаджень. Поки необхідних умов немає, більша частина спектра фінтехів у цьому сегменті не стане актуальною в Україні.
Економісти вже давно зрозуміли, що інформація — це повноцінний фактор виробництва, як праця чи капітал. Однак людство порівняно недавно навчилося її використовувати на кожному кроці завдяки тому, що обчислювальна здатність комп’ютерів досягла певного рівня. Банки аналізують дані про погашення чи непогашення кредитів, щоб присвоювати позичальникам внутрішні кредитні рейтинги й робити їм вигідні пропозиції, мінімізуючи при цьому ризики для себе. Інтернет-магазини використовують інформацію про кліки відвідувачів на своїх сайтах та вибір покупців, щоб пропонувати кращі набори продуктів. ІТ-компанії вдаються до аналізу великих масивів інформації практично повсюдно під час ухвалення багатьох рішень. Таких прикладів тисячі, якщо не мільйони. Аналізом інформації займаються як окремі нішеві компанії, так і ІТ-підрозділи тих, які працюють на ринку вже десятиліттями. В Україні також уже навчилися заробляти на цьому.
Проблеми зростання
Немає сумніву в тому, що більшість ідей та принципів, народжених фінтехами, існуватимуть надалі й робитимуть економіку та людство загалом ефективнішими й просто іншими. Як і в тому, що потенціал багатьох ідей, які галузь реалізовує зараз, далекий від того, щоб бути вичерпаним. Але так влаштований світ, що кожна інновація повинна пройти випробування часом. Коли на зламі тисячоліть в Америці визрівала бульбашка доткомів, говорили, що наближається ера, коли всі люди працюватимуть віддалено, вдома. Частково пророцтво збулось, але це не перешкодило банкрутству численних технологічних компаній півтора десятиліття тому та появі лавини фінансових проблем у світі, які відкинули його в розвитку на кілька років назад.
Нині фінтехи — це блиск, вибухове зростання, неймовірна дохідність на інвестиції та численні надії на краще життя мільйонів людей у світі. Така привабливість може перетворити їх на чергову фінансову бульбашку, руйнівні наслідки якої вражатимуть. Коли все росте як на дріжджах, мало хто задумується про ризики галузі, держава не особливо намагається її регулювати, та й, відверто кажучи, може не мати напрацьованих механізмів такого регулювання (бо все відбувається зашвидко).
Однак ризики обов’язково реалізуються на спадній фазі економічного циклу, яка раніше чи пізніше настане. У Р2Р-кредитуванні може різко зрости кількість непогашених позик, що дискредитує саму ідею (і традиційні банки зацікавлені в цьому), криптовалюти можуть зазнавати різкого знецінення, а системи електронних платежів, імовірно, запрацюють із перебоями з тих чи тих причин. Ризиків насправді безліч. Щоб вони не призвели до краху галузі та її компаній, менеджери фінтехів повинні зважено, з холодним розумом підходити до їх розвитку. І не забувати, що у стратегічній перспективі фінансова стійкість і деяка консервативність набагато вигідніші й безпечніші, ніж невпинна гонитва за зростанням.