Плямисто-чорний кіль останньої британської моделі атомного підводного човна визирає з-під будівельної платформи в комплексі Devonshire Dock Hall, що в місті Барроу-ін-Фернес у Північно-Західній Англії. HMS Audacious — четвертий торпедний підводний човен класу Astute заввишки із семиповерховий будинок і завдовжки 100 м. Його планують відправити на випробування на початку наступного року.
Ці системи (одна субмарина коштує близько $1,4 млрд) серед найпрогресивніших у світі. Вони стріляють крилатими ракетами й торпедами із чотирьох пускових установок. За словами виробників, субмарини такі безшумні, що можуть пройти непоміченими за п’ять метрів від дайвера. Секрет у гвинтомоторній установці. Поки що це єдина частина човна, яку розробники ретельно прикривають брезентом, щоб сховати від допитливих очей.
Будівництво сьомого й останнього човна такого типу мають завершити близько 2020 року. BAE Systems, найбільше у Великій Британії й третє у світі оборонне підприємство, планує згодом побудувати чотири нові субмарини, оснащені британською ракетно-ядерною системою «Трайдент». На їх створення уряд заклав £41 млрд. Це стане найдорожчим оборонним проектом країни й однією з наймасштабніших програм у своєму роді. Інженери BAE Systems уже починають розглядати проекти на заміну човнам Astute.
Читайте також: Український ВПК шукає альтернативу Росії в ЄС, Азії та Канаді
BAE традиційно насолоджується стабільністю в Барроу-ін-Фернес, маючи обіцянку уряду про утримання видатків на оборону на рівні 2% ВВП. Щоправда, так щастить не всім підприємствам британського ВПК.
Rolls-Royce, що виробляє, зокрема, реактори для атомних підводних човнів, за останні 20 місяців оголосила п’ять попереджень про зменшення прибутку. У часи холодної війни на оборонний сегмент припадала половина виробництва Rolls-Royce, нині — одна шоста. Частково компанія пояснює свої проблеми зменшенням попиту на двигуни для реактивних літаків та іншу техніку. Несолодко зараз і QinetiQ, що займається випробуванням оборонної авіації. Після того як 2010-го оборонні видатки почали зменшувати, компанія опинилася практично на мілині. Нині на цю галузь знову виділяють більше коштів. Однак підприємства британської авіакосмічної та оборонної промисловості (щорічний оборот — близько £56 млрд, що робить її другою за масштабами у світі) і далі шукають стійкі моделі виживання на майбутнє, а отже, галузі зазнають серйозних змін.
На одному кінці спектра британського ВПК — BAE Systems, яка майже повністю живе з великих контрактів з клієнтами на кшталт Міністерства оборони США (наразі з найбільшим у світі оборонним бюджетом: на цей рік закладено $585 млрд), Міністерства оборони Великої Британії (п’яте у світі за обсягом видатків) та деяких інших, насамперед Саудівської Аравії (третій у світі оборонний бюджет). 2015-го понад третина стабільно високих продажів BAE забезпечила її американська дочірня компанія, яка працює в США за Спеціальною безпековою угодою і має привілейований доступ до ринку. Угода на постачання до Саудівської Аравії винищувачів Typhoon і Hawk гарантувала компанії майже таку саму частку продажів, як контракт із британським Міністерством оборони.
На іншому — компанії на кшталт MBDA. Це суто європейське підприємство, що виробляє ракети. MBDA з’явилася 1996 року в результаті злиття одного з підрозділів BAE та французької компанії, до яких пізніше додалися німецька й італійська структури. Маючи штаб-квартиру в британському Стівенейджі, компанія будує ракети в чотирьох країнах, до яких належить. У MBDA стверджують, що економії досягають завдяки реалізації різних функцій (скажімо, розробки або випробування) на одному зі своїх об’єктів. Не маючи, на відміну від BAE, особливого статусу в США, компанія не може пробитися до цього закритого ринку, що спонукало її до активнішої роботи на інших. В асортименті MBDA ракети Brimstone, які використовують британські війська проти «Ісламської держави». Досить високі продажі компанії в Європі. 2015-го вона вперше отримала більше контрактів за її межами.
У всіх, хто між BAE Systems та MBDA, ситуація сумніша. Rolls-Royce не є ані нішевим виробником ракет, ані достатньо великим підприємством, щоб конкурувати в сегменті випуску двигунів з американськими GE та Pratt & Whitney. Компанія планує збільшити виробництво двигунів на 50% протягом наступних п’яти років, але розширення діяльності буде обтяжливим для її балансу й потребуватиме великих грошових вливань. З огляду на те що контрольний пакет акцій BAE, Rolls та QinetiQ належить державі, їм складно розвиватися за рахунок прямих злиттів або залучати капітал від інвесторів. 2012 року державний акціонер BAE ухвалив заплановане злиття з EADS (європейським конгломератом, що нині має назву Airbus), однак транзакція не відбулася через спротив німецького уряду.
Краще єднатися, ніж змагатися
У зв’язку зі зростанням вартості озброєнь (розробка кожного нового реактивного двигуна для військових потреб обходиться в понад $1 млрд) навіть найбільші оборонні підприємства схиляються до створення альянсів. У майбутньому чимало подібних угод укладатиметься індивідуально для виробництва конкретних систем озброєнь. Це дасть змогу компаніям зміцнити позиції за рахунок ресурсів інших підприємств і при цьому не обтяжувати себе додатковими витратами або залежністю від одного продукту.
Читайте також: В Укроборонпромі розповіли про наслідки розриву зв’язків з РФ
Цивільні підрозділи Rolls шукають партнерів для розробки двигуна для вузькофюзеляжних літаків у 2020-х. Таке партнерство може закласти підвалини для майбутніх військових проектів. BAE повідомляє, що її винищувач Typhoon — це літак для всієї Європи, випущений Airbus та Finmeccanica в Італії. На березневому британсько-французькому саміті держави домовилися додатково витратити £750 млн кожна на проект із розробки безпілотного літака, над яким працюватимуть BAE Systems і французька Dassault Aviation. Тим часом MBDA своїм успіхом завдячує насамперед британсько-американській співпраці від 2010 року.
Таке партнерство може сприяти збільшенню експорту, а Британія в цьому питанні має дедалі більше проблем. Експерт з оборони Френсіс Туса стверджує, що, попри високу конкурентоспроможність порівняно з американськими компаніями завдяки нижчій вартості продуктів, британські оборонні підприємства все ж не дуже успішні за межами ринку Сполучених Штатів. Через суворі вимоги міністерств оборони США та Великої Британії виробники, які залежать від їхніх замовлень, змушені випускати обладнання тільки топ-класу. А воно не по кишені іншим країнам.
Наприклад, фрегат Type 26 компанії BAE наразі не викликав зацікавлення у світі й зрештою може лишитися дуже дорогим та унікальним судном на озброєнні Королівського військово-морського флоту. «Країнам, що розвиваються, пропонують удвічі дешевші кораблі, але аж ніяк не вдвічі нижчого рівня», — каже Туса. Оборонні підприємства Німеччини та Франції нині експортують більше, ніж британські, й мають ширше коло клієнтів. Ситуація може змінитися, якщо британські компанії почнуть сприймати європейських колег радше як партнерів, а не як конкурентів.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com