Герой оповідання Хорхе Луїса Борхеса «Вавилонська бібліотека» блукає у велетенській книгозбірні, де можна знайти всі можливі у всесвіті книжки. Книгозбірня Google Books не така велетенська, але й не мала. З 2004 року Google у співпраці з бібліотеками відсканували понад 20 млн найменувань, багато яких друкувалися дуже давно, і виклали їх для загального доступу в інтернеті. Користувачі не можуть читати книжки повністю, якщо видання ще підпадають під дію авторського права. Але, на відміну від трагічного персонажа Борхесового оповідання, який так і не знайшов бібліотечного каталогу, юзери Google Books можуть безкоштовно шукати фрази і читати уривки найрізноманітніших книг безкінечно.
Десяток років тому група письменників подала на Google позов до суду, тому що сервіс буцімто порушує авторські права. Після років юридичної тяганини 2013-го федеральний окружний суд виніс рішення на користь інтернет-гіганта. Позивачі звернулися до Апеляційного суду другого округу в Нью-Йорку. 16 жовтня вони знову залишилися ні з чим. Як компанія може безкарно оцифровувати мільйони книжок без згоди авторів і показувати їх цілому світові? Суддя П’єр Леваль пояснив у своєму рішенні, що закон про авторські права дає «потенційним творцям» виключне право копіювати власні твори, щоб розширити «доступ до знань» для всіх. Тут не йдеться про збагачення творців. «Кінцевий, головний за задумом вигодонабувач — це громадськість», — написав суддя.
Читайте також: Літературний вересень
Крім того, якщо твір використано з «трансформативною метою», то «сумлінне використання» вважається допустимим за американським законом про авторське право від 1976 року. «Метою копіювання компанією Google оригінальних, захищених авторським правом книжок, — сказано в рішенні суду, — є удоступнення значимої інформації про ці книжки, що дозволяє шукачеві знаходити ті, які містять шукане слово чи термін». Інший інструмент допомагає користувачам Google «дізнаватися про частоту вживання шуканих слів в загальному пулі опублікованих книжок в різні історичні періоди». Обидві ці функції кваліфікуються як «типово трансформативні». Цей судовий вердикт не означає, що тепер книжки віддаватимуться задарма: Google відкриває для огляду лише три уривки з кожної книжки; кожен уривок — це одна восьма сторінки. Що ж до видавців й авторів, то вони можуть узагалі відмовитися від опції показування уривків. Але Апеляційний суд другого округу своїм рішенням дає рядовим читачам миттєвий доступ до цілого світу знань і до того ж набагато приязнішого та зручнішого, ніж той, що колись вигадав Борхес.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com