Gaude, Mater Polonia*

 

17 липня у віці 81 року пішов із життя Лєшек Колаковський, один із найвидатніших польських філософів ХХ століття. Великий демістифікатор марк­­сизму-ленінізму, він присвятив життя пізнанню тієї історичної реальності, сучасником якої був. Його діагнози комуністичній системі були суворими, а з часом і смертельними. «Від самого початку комунізм як ідеологічно, так і тактично був паразитом; він успішно паразитував на всіх су­спільних справах, які були… шляхетними та згодними з настроями значної частини інтелігенції, вихованої на ідеалах просвітництва й гуманізму», – писав Лєшек Колаковський. У нього, як і в інших польських інтелектуалів, уже в 1960-х роках не було жодних ілюзій щодо комунізму. На небезпечних віражах своєї історії Польща завжди мала власних філософів, мислителів, далеких він кон’юнк­тури та ідеологічної заангажованості, а це не менш важливо, ніж будь-які інші ресурси нації. Нині у вільній Польщі їхні імена згадують із трепетом. 20 років без комуністів, паразитиз­­му і тотальної фальші – Лєшек Колаковський на схилі своєї долі мав чим тішитися. 

 

Покоління вільних

 

За ці два десятиліття в Польщі виросло вже ціле покоління, яке зовсім не пам’ятає комунізму як такого. Це сьогоднішні 20–25-річні молоді поляки. «Коли я дивлюся на фото нашої родини двадцятирічної давності, то бачу, наскільки змінилося відтоді наше життя. Вже за моєї пам’яті ми стали значно заможнішими. Сьогодні ми можемо придбати ті речі, про які 20 років тому й не мріялося, – розповідає 24-річна Агата Бернацька. – Наші міста помітно покращали: будинки ремонтуються, дороги реставруються. Ми почали розділяти сміття для його переробки. Є якесь таке приємне відчуття постійного руху й оновлення. Батьки кажуть, що комунізм – то був постійний застій».

 

Дівчина здобула освіту у Великій Британії. Планує вивчати чергову європейську мову – іспанську. Свій британський диплом лінгвіста і прагнення постійно вдосконалювати власну професійну кваліфікацію вона теж пов’язує зі змінами, що принесло двадцятиріччя свободи. «Моє покоління – це переважно дуже амбітні люди, – констатує Бернацька. – Усі хочуть вчитися, володіти кількома іноземними мовами. Конкуренція на ринку праці дуже сувора. Як наслідок – люди почали одружуватися пізніше. У віці 24 років моя мати мала вже двох дітей».

 

 

Калейдоскоп реформ

 

Найважливіші реформи у пост­комуністичній Польщі були по­­­­в’язані з прийняттям acquis communautaires – правової сис­­теми Європейського Союзу. «Економічна система ЄС не ідеальна, але вона працює і відома інвесторам та бізнес-партнерам зі всього світу», – зазначає Марчін Свєнчицький, директор аналітично-дорадчого центру «Блакитна стрічка» Програми розвитку ООН в Україні.

 

У країні успішно проведено й багато інших реформ. Так, було забезпечено незалежність Національного банку Польщі. На сьогодні це єдиний інститут, що відповідає за монетарну політику, зокрема й за курс національної валюти. Президент, прем’єр-міністр та міністр фінансів рішення нацбанку зазвичай навіть не коментують. «Плаваючий валютний курс та компетентний і незалежний нагляд за банківським сектором убезпечують польську економіку від впливу світової фінансової кри­­зи. На поточний момент цей вплив є вельми незначним», – розповідає пан Свєнчицький. Наприклад, ВВП Польщі у ІІ кварталі 2009 року зріс на 1,1%, тоді як у більшості країн ЄС зафіксовано падіння.

 

Крім того, за 20 років без комуністів полякам вдалося здійснити те, що для України й до сьогодні видається чимось нереальним: розвинути та зміцнити свій внутрішній національний ринок. Вступ до ЄС та угода про вільну торгівлю, по-перше, посилили ринкову конкуренцію. По-друге, поглибили спеціалізацію, поділ праці й привели до дуже інтенсивної внутрішньогалузевої інтеграції. Неконкурентоспроможні підприємства неминуче самоліквідувалися, перспективніші реструкту­­рувалися. Від того всього передусім виграли споживачі, а разом із ни­­ми і вся країна. У рейтингу глобальної конкурентоспроможності за 2009 рік Польща посіла 46-те місце зі 133 країн (для порівняння: Україна – 82-ге).

 

А ось польський варіант ваучерної приватизації, у межах якої акціонували 700 державних підприємств, на думку експертів, був не дуже успішним. Але загалом у виробничій сфері, сфері послуг, включаючи фінансові послуги (банківські та страхові), будівництві та сільському господарстві приватизація принесла свої плоди – ці галузі донедавна екстенсивно розвивалися. А ось в енергетичному секторі (на вугільних шахтах та електростанціях), на залізничному та повітряному транспорті процес роздержавлення гальмується. Утім, попри проблеми у приватизації, Польща за цей час встигла суттєво реструктурувати вугільну галузь: із колишніх 70 польських шахт залишилося 30. При цьому поляки не вагалися закривати особливо небезпечні для життя гірників об’єкти.

 

У польської економіки є свої проблеми, наприклад, тінізація, стимулом для якої є високі ставки соціальних відрахувань. Поляки скаржаться також і на низькі порівняно із середньоєвропейськими зарплати та пенсії. Тому й тягнуться польські заробітчани аж до Британських островів, де перед ними відкриваються кращі перспективи.

Детінізувати польську економіку покликана нова пенсійна система, запроваджена 1999 року урядом Єжи Бузека (нині є президентом Європарламенту). Нова система спирається на три стовпи: нефінансові персональні рахунки, фінансові персональні рахунки та добровільні накопичувальні рахунки у приватних структурах. Експерти називають польську пенсійну реформу еталоном для інших країн. Очікується, що рік за роком вона все більше вмотивовуватиме підприємців реєструвати працівників (докладніше про пенсійну систему Польщі див. Тиждень, №32/2009).

 

Від оптимізації до катарсису

 

Нинішня Польща не відбулася б іще без двох важливих явищ: адміністративно-тери­­то­­ріальної реформи та люстрації. Перша сприяла децентралізації державного управління, друга – його моральному очищенню. У результаті адміністративної реформи кількість воєводств зменшилася з 49 до 16, а органи місцевого самоврядування зміцнилися. Під їхнє управління було передано багато установ, які у Польській Народній Республіці підпорядковувалися воєводст­вам, зокрема лікарні та школи. Їм була надана можливість фінансувати ці заклади із податку з доходів фізосіб, субвенцій та дотацій, які надходять в місцеві бюджети.

 

Люстрація передбачала заборону вступати на державну службу особам, які співпрацювали з органами комуністичної системи. Попри всю складність цієї процедури, вона допомогла країні визначитися зі своєю інтерпретацією історії. До 2005 року люстраційну процедуру в Польщі пройшли близько 150 тис. поляків. Однак із 30 тис. заведених справ тільки в 127 випадках було доведено, що людина співпрацювала з комуністичними спецслужбами. На сьогодні декомунізація в країні практично завершена. Негативний присмак цьому процесу додали численні політичні скандали, судові позови, передвиборчі маніпуляції.

 

Культура як імунітет

 

20 років громадянської та політичної свободи були плідними не лише завдяки вступу країни до ЄС чи НАТО, а й завдяки тому, що Польща уникла культурної несвободи, коли опинилася в лещатах тоталітаризму. На відміну від України вона завжди була на культурній мапі світу. Папа Римський Іван Павло ІІ сказав про це просто й водночас вичерпно: «Нація існує ЧЕРЕЗ культуру і ЗАВДЯКИ культурі. Є засадничий суверенітет суспільства, який виявляється в культурі нації». Понтифік вважав, що саме культура рятувала поляків від деградації і застою у найтемніші часи.

 

За 20 років свободи Польща цілковито виконала програму-максимум у культурі: створила мережу власних культурних інституцій за кордоном (детальніше див. Тиждень № 26–27/2009); отримала свого нобелівського лауреата в особі поетеси Віслави Шимборської; польські кінорежисери здобули найпрестижніші нагороди тощо. Те, що не в змозі довершити економічні реформи й люстрація, неодмінно довершить культура. Головне ж, що за ці 20 років, які минули з часів Круглого столу (переговори між комуністами та «Солідарністю» про проведення демократичних виборів до парламенту) й падіння Берлінського муру, Польща реінтегрувалася, тобто повернулася, в Європу. Вона повернулася в той геополітичний і геокультурний простір, частиною якого почувалася.

* Лат. – Радуйся, Мати Польща