Одні радіють, інші рвуть на собі волосся, треті роблять втішні та невтішні прогнози, часто — діаметрально протилежні. Єдине, в чому можна не сумніватися: скандал довкола грецького боргу змусив французів замислитися над питаннями зовнішньої політики та над майбутнім ЄС.
“Рада, що Греція залишиться в зоні євро, – зізналася в одному з телевізійних ток-шоу депутат Європарламенту Сільві Гуляр. – Ті, хто вважав, що вихід Греції спростив би економічне життя тим, хто залишиться, забувають про два важливі моменти. По-перше, ніхто не може бути впевненим, що країна, яка мусила відмовитися від використання спільної валюти, не вийде згодом з ЄС. По-друге, якщо Греція дійсно вийшла б із зони євро, тільки Франція втратила б на неповернутих кредитах 50 мільярдів. Розлучення ніколи не бувають щасливими. Тим більше, коли йдеться про великі гроші.”
“Шкода, що Греція не отримала урок, на який заслужила, – каже Ніколя, прихильник жорстких методів у ставленні до несвідомих боржників. – Що це за референдум: ми будемо чи не будемо платити борг? Може, завтра виставимо на референдум право брехати? Право нехтувати чесним словом, обіцянкою? І тоді, якщо греки проголосують “за”, ми всі почнемо брехати з ранку до вечора, позичати й не віддавати… ЄС показав себе слабким, і це погано.”
“Грецька криза має не кон”юнктурну природу, а структурну, – вважає депутат від правої опозиції в Національній Асамблеї Жак Міяр. – Згідно з опитуванням сайту Atlantico, 60 відсотків французів занепокоєні перспективою “ефекту доміно”: вихід Греції здатний потягти за собою, згодом, інші країни.”
Читайте також: МВФ закликав полегшити борговий тягар Греції
“Те, що греки взялися за голову й пішли на поступки, демонструє, що Європейський Союз — не настільки слабкий, як здавалося, а демократія все ж має внутрішні захисні механізми, – переконаний Рено, економічний журналіст одної з паризьких газет. – Я — прихильник сильного Європейського Союзу, тому вважаю, що рішення стосовно Греції — оптимальне для нас усіх. Ще один позитивний момент: Національний Фронт, який сподівався, руками греків, зруйнувати як зону євро, так і Євросоюз, вийшов з цієї ситуації послабленим”.
Цитувати можна до нескінченності: одностайного французького погляду на проблему не існує. Кожен шукає у ситуації свої маркери, кожен знаходить відповіді передовсім на власні запитання. Стосовно грецького боргу, мабуть, найважливішою цифрою тижня буде ця: згідно з опитуванням телеканалу LCI та компанії Metronews, більше, ніж 2 французи з 3 переживають, щоб грецька криза не вплинула на їхню персональну фінансову ситуацію. Своя сорочка ближча до тіла. Звідси — відразу три висновки.
Перший — політичний егоїзм держав, які входять до ЄС, має потужну доцентрову складову. Інстинкт виживання підказує, що разом легше не тільки батька бити, але й ставити до дії конкурентноздатні економінчні проекти та вирішувати політичні проблеми. Другий висновок — Росія досить таки ослабла від санкцій і не виглядає, в очах своїх прагматичних західноєвропейських союзників, – як крайніх правих так і крайніх лівих, – перспективною альтернативою членству в ЄС. Ципрас поусміхвася Путіну, пофотографувався з ним, а потім проголосував у Брюсселі за продовження санкцій. Цей, нехай і вимушений крок, дорогого коштує. Нарешті, третій висновок з французьких дискусій на грецькі теми: нинішній президент Франсуа Олланд, попри очевидну флегматичність та холодність, вміє наполягати й не відступати, навіть коли перспективи вимальовуються дуже неоднозначні. Ми вже могли пересвідчитись у цьому на прикладі поставок“Містралів”. У проекції на суто українські політчні інтереси, нинішнє посилення Олланда — нам радще на руку. Адже Путіна він зовсім не святкує і не боїться, як інші деякі французькі провідні політики.
Дивіться також: Різниця між українською та грецькою кризами – інфографіка
Відданість перевіреному партнерству з Німеччиною, яку продемонстрував Париж, — теж виглядає, на європейському регіональному рівні, радше стабілізуючим фактором. Поки що Москві не вдається розвалити Європейський Союз зсередини. Це означає, принаймні, що санкції проти Кремля Брюсель скасовувати не стане.
Греція залишається у єврозоні, а разом із нею — численні задавнені проблеми фінансової та економічної структури ЄС. Офіційний Париж подає ситуацію як незаперечне менше зло. Французи не те щоб втішені, але, переважно, не щкодують, що цього літа, схоже, радикальних змін не відбудеться, і їхні власні гаманці, бодай від грецьких проблем, не потерпатимуть.