Війну виграла Росія. Звичайно, Азербайджан є переможцем у конфлікті, який він замислив, щоб повернути собі бодай сім районів, окупованих Вірменією під час війни 1991–1994 років, що формують буферну зону довкола Нагірного Карабаґу. Але перемога Баку є дуже неоднозначною з двох причин. Таку думку в інтерв’ю Тижню висловив французький письменник і журналіст Режіс Жанте.
Він пояснив, що перемога Баку є дуже неоднозначною насамперед тому, що Азербайджан не відновив реальний контроль над усім Нагірним Карабаґом, за винятком міст Шуша та Гадрут, хоча для того, щоб збройно відвоювати цей регіон, знадобилося б не більше 2–3 тижнів. Переважну більшість населення Нагірного Карабаґу завжди складатимуть вірмени, яких захищатиме російський військовий контингент, а статус території буде визначений, напевно, колись пізніше.
По-друге, за словами Жанте, неоднозначність цієї азербайджанської перемоги полягає в тому, що вона призвела до появи на території республіки російських «миротворчих сил»,— 1960 осіб на п’ять років із можливістю оновлювати склад. З часів незалежності, від 1991 року, нічого подібного в Азербайджані ніколи не відбувалося. І це в умовах, коли багато азербайджанців із недовірою ставляться до Росії.
«Отже, справжній переможець — Кремль, який посилив свою присутність на Південному Кавказі, здобувши стратегічну позицію, якої ніколи не мав упродовж 30 років. Росія позиціонувалася як провідний посередник між Баку та Єреваном, здобувши перспективу отримати контроль над транспортними кордонами регіону в найближчому майбутньому. Деякі експерти під час конфлікту писали, що Туреччина витісняє Росію з ролі «хресного батька» Баку. Угода про припинення вогню з 10 листопада свідчить, що це не так. Навіть якщо Туреччина беззаперечно заробила собі балів та стала другим переможцем у конфлікті. Захід в особі Мінської групи виявився повністю маргіналізованим, або ж сам себе маргіналізував», — наголосив він.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»