Він зазначає, що Москва, зі свого боку, не була настільки делікатною. Починаючи від 2 грудня, Владімір Путін назвав українські протестні акції «погромами», нібито «організованими ззовні», з метою «дестабілізації законної влади». Лідери західних держав на цю зухвалість промовчали. Принципово ситуація не змінилася досі.
«Залишається сумно констатувати: Захід не бачить дієвих механізмів впливу на ситуацію в Україні. У 2004 році європейські столиці висловилися набагато зрозуміліше. Щоправда, в ті часи російська влада бачилася трохи відкритішою до діалогу. Але потім, у 2008-му, відбулася війна в Грузії, пізніше Росія боролася за право збудувати в Ірані атомну станцію, затим світ побачив абсолютну підтримку Кремлем сирійського режиму, що бомбардує власні міста й села», – пише Ґіймоль.
Він зауважує, що на фотографіях учасників самітів Великої вісімки Владімір Путін – найдавніший керівник держави. «Він при владі 14 років! Путін закляк у жорсткій непримиренності. Із ним нема про що дискутувати. Росія завмерла на зайнятих позиціях і не відступає ані на міліметр. Вона це підтвердила в липні, надавши тимчасовий політичний притулок Едвардові Сноудену – людині, яка повідомила світу про масштаби американських прослуховувань. Сьогоднішня РФ не бажає робити Заходу жодних подарунків», – пише Ґіймоль.
Детальніше читайте у матеріалі «Російська жорстокість і європейські сумніви» у № 50 «Українського тижня».