«Я б не сказала, що від звільнення Луценка імідж України на Заході радикально змінився. Це — неповна відповідь на запит Європейського Союзу звільнити політичних в’язнів», – відзначила Гужон, зауваживши при цьому, що Луценка будь-що мусили б звільнити у 2014 році, і що звинувачення проти нього не були настільки серйозними, як проти Тимошенко. Крім того, додала вона, Луценко не мав такої ж політичної ваги, як колишній прем’єр та кандидат у президенти, яка вийшла до другого туру виборів.
«Цілком очевидно, що Луценка звільнено під тиском з боку ЄС. Це дозволяє зробити висновок, з одного боку, що Київ все ж зацікавлений у підписанні угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС, а з другого — підтверджує, що в Україні практикують саме вибіркове правосуддя. Українська система судочинства працює не за стандартами Європейського Союзу і зокрема — не за вимогами Європейської Конвенції з прав людини. Отже, виникає подвійне враження. Бачимо, що українська влада здатна на компроміси заради кращих взаємин з Європейським Союзом, але й відзначаємо, що Україна ще не практикує європейських норм», – наголосила французький політолог.
Александра Гужон не стала робити однозначних висновків стосовно того, чи звільнення Луценка без прогресу в справі Тимошенко буде достатнім для підписання угоди про асоціацію з ЄС.
«Це — дуже складне питання. Проти Тимошенко були тяжчі звинувачення, і стосовно перевищення службових повноважень під час підписання газової угоди й по нових процесах, які відбуваються нині. Багато залежить від того, як розвиватимуться події далі. Очевидно, що на черзі — нові переговори між Києвом та Брюсселем. Наскільки достатнім виявиться звільнення Луценка для підписання угоди — казати рано. На мою думку, хоч я можу помилитися, існує дуже небагато шансів, щоб український президент помилує і Тимошенко. Звільнення колишнього міністра внутрішніх справ виглядає політичною операцією, але не більше. Якби звільнили Тимошенко, це означало би, що влада визнає, де факто, існування вибіркового судочинства. Це була б дійсно потужна делегітимізація офіційного Києва», – відзначила Гужон.
Вона порівняла українську ситуацію з білоруською, «бо це важко не зробити, оскільки в обидвох країнах часом мусимо спостерігати подібні сценарії».
На думку французького політолога, «політичні в’язні завжди використовувалися в якості обмінної монети в переговорах з Європейським Союзом, і ще ніколи такого не було, щоб влада в Мінську або в Києві звільнила всіх ув’язнених». «Робляться жести, звичайно ж, – у залежності від політичної кон’юнктури», – додала вона.
Александра Гужон наголосила, що «президентське помилування — це політичний крок».
«Чи погодиться українська влада зупинити нові кримінальні провадження проти Тимошенко, чи відмовиться від вироку за газову угоду, – прогнозувати важко. У кулуарах кажуть, що, можливо, звільнення Луценка та бодай якийсь прогрес із Тимошенко можуть бути достатніми. Але це не є офіційна позиція Брюсселя», – сказала вона.