Девід Колон, фахівець з історії сучасної пропаганди, нещодавно видав нову книжку, яка неабияк відгукнулася аудиторії. Викладач паризького Інституту політичних досліджень вирішив розібратися в механізмах інформаційної війни, що триває від закінчення холодної війни. У новій книжці «Інформаційна війна: держави завойовують наші уми» («La Guerre de l’Information, les États à la conquête de nos esprits») він закликає встановити «надзвичайний інформаційний стан», щоб «захистити наші свободи і наш розум від втручання авторитарних режимів».
Що означає «встановити надзвичайний інформаційний стан»? «Це насамперед — урахувати серйозність ситуації», — пояснює ініціатор задуму. «Я не впевнений, що всі наші співгромадяни усвідомлюють, що саме поставлено на карту в цій глобальній інформаційній війні і яку небезпеку вона становить для наших демократій, — заявив Девід Колон в одному з інтерв’ю. — Метою введення надзвичайного стану в інформаційній сфері є заохочення духу стійкості у відповідь на інформаційні напади. Коли ми дивимося на те, що було зроблено за останні роки, бачимо, що країни, які досягли найбільшого успіху в протидії інформаційній війні, змогли проінформувати своє населення про те, що відбувається. Я маю на увазі Тайвань, Україну, країни Балтії та Скандинавії, Австралію… Є приклади, на яких наші уряди могли б навчитися захищати свої демократії».
«Війна, до якої ми не були готові, розгортається на наших очах здебільшого без нашого відома й становить смертельну загрозу для наших демократій», — наголошує автор у передмові до свого доробку. «Інформаційна війна, в якій авторитарні держави протистоять демократичним, збільшує кількість конфліктів і перетворює кожного громадянина на потенційного солдата. Більш ніж будь-коли, могутність держав — з погляду їхньої “жорсткої”, “м’якої” чи “різкої” сили — залежить від здатності використовувати свої комунікаційні ресурси для здійснення впливу, — подекуди за допомогою кібервійни, дезінформації чи теорій змови, — уважає він. — В епоху штучного інтелекту соціальні медіа є театром нещадної, нескінченної “мережевої війни”, на кону якої стоїть людська свідомість». Джерелом найбільшої небезпеки політолог визначає чотири держави: Росію, Іран, Північну Корею та Китай.
Читайте також: Французький суддя: «Час усвідомити злочин росіян і змінити світову структуру безпеки»
У своєму дослідженні Девід Колон аналізує, у який спосіб державні й приватні суб’єкти зловживають доступом до потужних інформаційних ресурсів. «Громадяни демократичних країн, які після закінчення холодної війни жили в ілюзії, буцімто всі антагонізми зникли, самі того не усвідомлюючи, давно стали об’єктом нової форми протистояння, головним вектором якого є інформація, а джерелом — авторитарні режими», — наголошує він. Чому так сталося? «Перша причина полягає в тому, що після війни в Перській затоці західні демократії повірили, ніби Росія і Китай більше не становлять загрози. Передбачалося, що глобальне розширення інформаційного ринку дасть змогу демократизувати ці режими. Західні держави втратили пильність. Друга причина полягала в тому, що з вересня 2001 року діяльність спецслужб демократичних країн була зосереджена насамперед на глобальній ісламській терористичній загрозі», — пояснює в книжці.
Французький політолог пише, що «Росія веде тотальну інформаційну війну, яка можлива лише в умовах авторитарного режиму. Вона інтегрує всі доступні засоби: дипломатію, стратегічні комунікації, кібервійну, міжнародні ЗМІ, “ферми тролів”, спецслужби та їхніх субпідрядників».
На думку Колона, авторитарні політики активно використовують інформацію «для підкупу та знищення супротивника», а також для того, щоб підготувати населення для наступних збройних втручань й інших конфронтацій. «В інформаційній війні сприйняття має перевагу над реальністю», — уважає він, пояснюючи в такий спосіб, зокрема, підтримку війни проти України «певною частиною російського суспільства». Автор використовує приклад фальшивих відеозаписів бомбардувань, щоб інструменталізувати страх і зробити ідею військового втручання прийнятною.
«Після завершення холодної війни побутувала думка, нібито засоби масової інформації сприяють зміцненню миру, але зрештою сталося навпаки, — зазначає Манон Неґрус, керівниця відділу Близького Сходу, Середнього Сходу та Північної Африки Інституту прикладних досліджень геополітики, коментуючи книгу.
— Демократичні країни виявилися неготовими до мілітаризації інформації, що спричинила справжню інформаційну війну. Для багатьох держав використання інформації стало зброєю, яку застосовують у військових, політичних або дипломатичних цілях».
Книга Девіда Колона й реакція на неї провідних французьких медіа дає змогу обережно сподіватися, що західні експертні кола поступово починають усвідомлювати, що Росія воює не лише проти України й не тільки зброєю. Стверджувати, що вони вже готові до запровадження «надзвичайного інформаційного стану», було б перебільшенням, але сам факт, що ідею активно обговорюють у медійному середовищі, залишає надію на колективне прозріння.