Практики російської публічної дипломатії на пострадянському просторі відрізняються залежно від контексту, характеристик і вразливостей кожної конкретної країни. Про це в інтерв’ю Тижню розповів французький політолог Максим Одіне.
За його словами, тут йдеться про важливість російськомовного населення, яке Москва визначає як «співвітчизників за кордоном», рівень русофілії цільової аудиторії та її ставлення до історії Другої світової війни, присутність православ’я та статус РПЦ тощо.
«Проте інструменти, які застосовують, залишаються незмінними, коли їх не забороняють: російські чи російськомовні медіа, присутні в країні (наприклад, Baltnews у країнах Балтії), ЗМІ національними мовами, які фінансує Москва (як-от численні мовні сторінки Sputnik), російські центри науки й культури «Россотрудничества » та Російські центри фонду «Русский мир», громадські організації, присутні за кордоном, наприклад у галузі гуманітарної співпраці, православні парафії при Московському патріархаті, російські школи тощо», – сказав.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»