У прокремлівському таборі — знову свято. За Brexit та перемогою Дональда Трампа в США, Ігоря Додона в Молдові та Румена Радева в Болгарії, досить близько до фінішної прямої на шляху до президентства Франції опинився Франсуа Фийон. Переважна більшість соціологів, вкотре за цей рік, промахнулася: преса тільки й писала про “майже неминучий” вихід у другий тур двох інших кандидатів: колишнього президента Ніколя Саркозі та мера Бордо Алена Жюппе.
Сьогодні, коли узагальнюються підсумки першого туру праймеріз, передовиці та новинні випуски французьких медіа сповнені охів та ахів довкола “сюрпризу Фійнона”. Влітку йому ніхто не давав більше 10 % . “Соціологи твердять в один голос, що ніхто з них досі не бачив аутсайдера, який би так стрімко й потужно піднявся вгору”, – написала газета Libération. Навколополітична публіка, вкотре за цей рік, оговтується від несподіваного результату. Знову — перемога “неправильного” кандидата (44,2% Фійнона проти 28,4 Алена Жюппе), знову – злам шаблонів та констатація факту: виборці різних країн масово постають проти політичного істеблішменту й віддають перевагу відносно новим обличчям явно не з першого політичного ешелону.
“Реванш “співробітника” – зіронізував на тему Фійон-сюрприза щоденний економічний часопис Les Echos. Ніколя Саркозі, в статусі президента Франції, власне, інакше і не визначав свого прем’єра як “співробітник”, наголошуючи, наскільки багато повноважень зосереджено в президентських руках та наскільки мало — в прем’єр-міністра. А доля любить пожартувати. Сталося так, що саме мовчазний, сухуватий, зовсім не харизматичний “співробітник” виштовхав Саркозі з великої політики. “Цей історичний бумеранг, подвійний сюрприз праймеріза правих та центру, залишиться в анналах історії”, – зазначає Les Echos.
Читайте також: Ніколя Енен: «Конфлікт між лібералами та популістами, на мою думку, значно важливіший, ніж боротьба правих та лівих»
У першому турі праймеріз взяли участь понад чотири мільйони французів. Далеко не всі “поділяють праві політичні цінності”, як того вимагає відповідна хартія. За різними експертними оцінками, від 10 до 20 відсотків учасників голосування — або з соціалістичного табору, або — крайні праві. Ліві переважно голосували за Жюппе як фаворита кампанії, за принципом: аби не Саркозі. Крайні праві, навпаки, прийшли підтримати саме Саркозі. Розрахунок наступний: якби до другого туру навесні вийшли Марін Ле Пен та колишній президент, потреба в нових обличчях збільшила б шанси очільниці Національного Фронту.
Як розподіляться голоси наступної неділі? Багато хто вже передрікає перемогу Франсуа Фійону. Соціологічна структура OpinionWay оприлюднила результати опитування, здійсненого в день праймеріз увечері. Згідно з ними, Фійон набере 56% голосів, а Ален Жюппе — 44. Фійону мали б перейти голоси від Ніколя Саркозі та Бруно Ле Мера, які закликали своїх прихильників його підтримати. “Досить, щоб хоча б 37% голосів від Ніколя Саркозі перейшли до Фійона, і його перемога забезпечена”, – вважають у “OpinionWay».
Чи може статися інакше? Численні виборчі сюрпризи доводять, що можливо все. Якщо, скажімо, ліві виборці, проектуючи ситуацію вже на правдиві президентські перегони, вирішили б масово підтримати Жюппе, у мера Бордо з’явився б шанс. Крайні ліві, які приходили проголосувати за Саркозі, можуть і не прийти на другий тур: Фійон так само відповідає визначенню “свіжа кров”, як і Марін Ле Пен. А що традиція французького Республіканського фронту систематично об’єднує навіть затятих опонентів проти Національного фронту, то ліберальніший Жюппе міг би постати в очах правих радикалів вигіднішим опонентом Марін, ніж надто схожий на неї за пріоритетами Фійон, проти якого натомість табу не встановлене.
Що обіцяє Франсуа Фійон, якщо він виграє не лише праймеріз, але й президентські вибори? Для України — нічого доброго. Він — активний прихильник зняття санкцій з Росії, без повернення Криму та виведення зброї та війська з Донбасу. В квітні цього року, як і більшість “республіканців”, він підтримав резолюцію Національної Асамблеї Франції за зняття санкцій. “Права людини не є категорією дипломатії”, – не раз заявляв він у інтерв’ю.
Читайте також: Франція: пишемо “Трамп”, думаємо “Ле Пен”
“З Путіним у Фійона неоднозначні стосунки, – пише інтернет-видання Slate.fr. – Він його назве до “дорогим Владіміром”, то диктатором. Часом представляє його “бульдогом” (що надає образові теплоти та чутливості), але в інші дні заперечує особисту дружбу з господарем Кремля. “Я не маю жодних особистих взаємин з Владіміром Путіним,” – заявив він у інтерв’ю радіо France Inter у перші дні листопада, попри те, що російський президент, щойно переобраний у 2012 році, був першим, хто подзвонив Фійону після поразки Саркозі”.
Не надто балакучий Фійон зажив репутації євроскептика. Свого часу він виступив опонентом
Маастрихтської угоди. Називає себе голлістом, практикуючи досить спрощену версію цієї політичної течії: посилаючись на постулати генерала де Голля, він закликає “говорити з Москвою, щоб здобути незалежність від США”. Згідно з Фійоном, саме Сполучені Штати “втягли Європу” в “недоречну авантюру” з санкціями проти Росії, що їх було запроваджено внаслідок анексії Криму.
Стосовно війни в Сирії Фійон іде ще далі, ніж по українських питаннях. Він відверто висловлюється за союзництво не лише з Росією, але й з Ассадом. Свого часу, під час поїздки до білокам”яної, Фійон дозволив собі публічно розкритикувати офіційну позицію Парижа в присутності Путіна, що вважається у Франції зухвалим порушенням стандартів політичної пристойності, навіть якщо мова про опозицію.
Читайте також: Вибори в чотири тури
Ален Жюппе, попри несприятливий результат, тримає удар та продовжує боротьбу. Він залишається таким саме критичним щодо Росії, яку звинувачує в бомбардуваннях Алеппо та союзництві з Башаром Аль-Ассадом. Наголошує на необхідності розбудовувати суто європейську систему безпеки. Обіцяє економічні реформи та скорочення чиновництва на 200 000 робочих місць. Очевидно, що пересічний французький виборець більше орієнтуватиметься на економічну складову його програми, ніж на зовнішньополітичні пріоритети.
“Насправді кандидатуру Жюппе можуть врятувати тільки ліві, якщо їм вистачить політичного чуття масово прийти його підтримати в другому турі, – каже знайомий політичний оглядач. – Але, на жаль, наша публіка не настільки свідома. Частина соціалістів по-тихому розраховує на диво, яке їх виведе навесні у другий тур, в протистоянні з Марін Ле Пен, проти якої мали б об’єднатися всі. Але дива трапляються лише в казках. У політиці все навпаки: нічні кошмари, багаторазово спотворившись, реалізуються в дійсності.”
Існує висока імовірність того, що переможець другого туру праймерізу “республіканців” стане наступним президентом Франції. У модерній політиці, звичайно, є місце й сюрпризам. Але тенденції — річ уперта. Станом на сьогодні вони наполегливо працюють на інтереси Фійона та його друзів, себто — в протилежному до українських інтересів напрямку.
