Як відзначає автор, Франція стала першою країною світу, яка заборонила видобуток сланцевого газу методом гідророзриву.
Нині Франція закуповує весь свій газ за кордоном. Утім, попри заманливі перспективи сланцевого газу, проблема самодостатності енергетики не надто непокоїть її громадську думку.
«Енергетична залежність на Заході Європи не сприймається так гостро, як у Польщі чи в Україні. Критерії небезпеки в різних частинах континенту відмінні. Країни колишнього соцтабору прагнуть позбутися московського втручання в політику. А в нас найбільший острах перед терактами й утратою звичного щоденного комфорту. Ми ніколи не були російською колонією. Наша колективна пам’ять не зберігає споминів про масові репресії, що їх зазнали жителі колишніх комуністичних країн», – зазначає фахівець із нафтопереробки Жиль Парусе.
Автор відзначає що , якщо польські колеги відкрито звинувачують російського монополіста в дискредитації енергетичної альтернативи, то французькі журналісти лише усміхаються: «Газпромові не варто витрачатися. Наші ліві популісти самі все зроблять».
«Найбільший ворог для французьких радикальних лівих – приватні американські пенсійні фонди та міжнародні фінансові корпорації. Вони не відчувають і не бояться московської загрози. Важко сказати, чи існує конкретна співпраця між російськими газовиками та поборниками заборони сланцевого газу на Заході. Але очевидно: така діяльність вигідна Газпрому», – пояснює політолог Моріс Альду.
Детальніше читайте в матеріалі «Глас Газпрому?» у №29 «Українського тижня».