На російських теренах нині працюють 1200 підприємств із Франції, що забезпечує їй місце третього за обсягами інвестора. Деякі з них мали справді амбітні цілі, як-от автомобільний виробник Renault, що придбав спільно з японським партнером Nissan АвтоВАЗ. Реалізація 200 тис. машин за рік забезпечує йому позиції найбільшого зарубіжного вкладника в РФ, що перекриває 8% тамтешнього автомобільного ринку. Коли додати продажі Nissan та АвтоВАЗу, альянс постачає кожне третє авто, куплене сьогодні в Росії. А остання є третім у світі споживачем продукції французького машинобудівного гіганта.
Інші французькі концерни теж зробили масивні інвестиції. Наприклад, мережа Auchan відкрила 80 супермаркетів у Росії, залучивши до роботи 38 тис. найманих працівників. Danone отримує з РФ 11% свого річного обороту: це найважливіший для фірми зарубіжний ринок. Російські активи суттєво впливають на роботу банку Société Générale, що викупив дев’ятий за обсягами в РФ «Росбанк». Залежить від російського ринку й виробник залізничної техніки Alstom, який придбав 25% лідера локомотивної продукції Росії, компанії «Трансмашхолдинг» (ТМХ).
Читайте також: «Містраль» до листопада
Усі ці підприємства повірили в потенціал розвитку Російської Федерації. Багато хто вже відчув наслідки політичних рішень і побоюється за майбутнє. Société Générale щойно оголосив позитивні результати в другому триместрі 2014-го на рівні €16 млн. Але це на 30% менше за тогорічні. Продажі Renault впали на 9%, російський внутрішній автомобільний ринок обвалюється. Та найсерйозніше занепокоєний, мабуть, нафтовий концерн Total. Він увійшов до спільного з Novatek (де 18% теж належить йому) та китайським CNPC проекту з розробки родовищ на Ямалі. Інвестиція становить $27 млрд. Завдяки їй 2020 року Росія мала стати для Total першою зоною виробництва. Утім, цей почин опинився під загрозою, бо санкції можуть заборонити західним банкам його фінансувати.
Впливає на ситуацію і загальне вповільнення російського ринку. Санкції загальмують його ще дужче. Французькі підприємства побоюються ланцюгової реакції в різних галузях, бо поки що незрозуміло, як далеко готова зайти Москва у протистоянні із Заходом. Бізнес, як відомо, найбільше не любить непередбачуваності й ризиків…
Коли йдеться про Росію, то французи постійно вагаються між двома лініями поведінки. Перша підживлюється спогадами про «російські імператорські борги» (гроші, позичені їй перед більшовицькою революцією 1917 року). Комуністи конфіскували всі фонди, і країна надовго зажила слави фінансово небезпечної.
Читайте також: Вони працюють
Друга вималювалася в 1990-х, коли з’явився проект «стратегічного партнерства». ЄС підтримав цей задум, який найбільше просувала Німеччина. Йшлося про створення привілейованих відносин із Кремлем за принципом «нафта в обмін на технології». РФ продавала свою сировину багатим європейським клієнтам, а ті робили інвестиції, щоб допомогти модернізації країни. Схема проіснувала 10 років. Нинішня криза доводить, що вона себе вичерпала.
Федеріка Моґеріні, нова відповідальна за зовнішню політику ЄС, уже проголосила вердикт. «Росія більше не є партнером Європейського Союзу», – заявила вона цими днями.
Попри численні ризики, великий французький бізнес намагається рухатися всупереч ухваленим рішенням, не бажаючи відмовлятися від тривалої присутності в Росії. Дехто вдається до активного опору санкціям. Коли голова Державної думи Сєрґєй Наришкін, якому заборонено в’їзд до ЄС, навідався 1 вересня до Парижа, чимало менеджерів французьких фірм, присутніх у РФ, прибігли на зустріч. Зокрема, керівники Auchan, Total, GDF Suez (великого клієнта Газпрому та інвестора «Північного потоку»)… Очільник Французько-російської торговельної палати Емманюель Кіде, француз, який давно мешкає у Москві, не перестає протестувати проти санкцій, які «беруть підприємства у заручники».
Читайте також: ЄС у ролі приборкувача
Офіційний Париж украй чутливий до питання зайнятості й так само опирається санкціям, бо вони неминуче примножать лави безробітних у країні. Питання робочих місць є провідним контраргументом у справі вертольотоносців Mistral. І все-таки реальність війни в Україні примусила бодай тимчасово зупинити контракт. Схожа ситуація складається й довкола інших санкцій. Франція їх запроваджує силуючи себе, без ентузіазму, погоджуючись на них в останню мить, коли вже справді немає іншого виходу. Будьмо реалістами: ця поведінка не зміниться в найближчі кілька місяців, попри всю її брутальність і егоцентричність.