Таке не часто трапляється. Щойно доробок телевізійного журналіста Поля Морейра з’явився у телепрограмах, а відповідний рекламний ролик фільму — в інтернеті, протестні реакції посипалися буквально з усіх боків. Журналісти та дослідники виступили з розгромними рецензіями, перекладачі, які брали участь у роботі над фільмом, зажадали прибрати з титрів свої прізвиша, декілька осіб в Україні, які погодилися відповісти на запитання французького гостя, побажали відкликати з телесюжету свої інтерв’ю, а посольство України звернулося до каналу з офіційним листом протесту.
Визнаймо чесно, це далеко не перша імітація розслідування про Україну, яка містить більше брехні та перекручень, ніж реальних фактів. Не вгаває російська пропаганда, старається прокремлівське лобі, спрацьовують штампи та стереотипи, що формувалися в суспільній опінії не одне десятиліття. Французький контекст залишається хронічно важким. Але щось та змінюється. Конфлікт довкола пропагандистського фільму “Маски Революції” довів, що червона лінія, через яку не готові переступати не лише прихильні до України інтелектуали, але й цілком нейтральні, але адекватні люди, існує. Це — дуже важливий показник переходу кількості спожитої про Україну інформації у якість сприйняття.
Про що фільм? Поль Морейра — досить відомий у вузьких журналістських колах документаліст крайньої лівої орієнтації — придумав настрашити французів українськими неонацистами. Поль їх бачить на кожному кроці. Саме вони й тільки вони, на його думку, “зробили Революцію гідності”. Українські неонацисти, наполягає Морейра, є слухняним знаряддям в руках лихих американських ляльководів, бо Сполучені Штати, згідно з його баченням, є Зло.
Читайте також: Французький канал показав антиукраїнський фільм про Євромайдан попри прохання Києва
Вульгарна конспірологія, безліч фактичних помилок, як, наприклад, твердження про те, ніби “український уряд погрожував заборонити російську мову”, і саме це, твердить документаліст, буцімто спонукало російськомовних мешканців Донбасу взятися за зброю. Російську зброю, – варто б зауважтити, і від цього доведеного факту мав би виструнчитися зовсім інший логічний ланцюжок. Але ж ні! Контекст війни взагалі не цікавить журналіста. Тема Росії, зовсім побіжно, виникає лиш тричі. Зате Правий сектор, “Свобода” та “Азов”, повідомляє Поль Морейра, “захопили владу в Україні” та являють собою “небезпеку для держави”.
Нічого нового, – скажуть всі ті, хто не бачив саме цієї стрічки, але, в силу обставин, не може не бути обізнаним з постулатами російської пропаганди. Впливові французькі медіа – Le Monde, Mediapart, Libération відразу наголосили на свідомо перекручених фактах та тривожній подібності з пропагандистськими штампами Кремля. Риторика, тези, стилістика — один в один. І хоч сам Морейра від звинувачень у співпраці з Москвою відхрещується, не можна не помітити, що фільм з’явився саме у розпал настирливої кампанії французьких друзів Путіна за скасування санкцій.
Швидка та жорстка реакція відразу декількох відомих журналістів та дослідників, що працюють по українських темах, продемонструвала: Україна не просто знайшла своє місце в французьких політичних дебатах, вона має цілу когорту фахівців, які уважно відстежують події та здатні оперативно зреагувати на відверту підробку під журналістику. До порівняння, під час Помаранчевої революції про таке було годі й мріяти.
Натомість Росія, сьогодні як і 100 років тому, нав’язує французам думку, ніби України нема й не було. Нема і не може існувати української нації, культури, ідентичності, мови… Про це казали Ленін, Сталін та російські царі. Аналогічyе бачення, через численні мережі впливів, просуває Путін. Саме тому український націоналізм піддається методичній дискредитації. Саме тому фільм Поля Морейри, незалежно від того, мав він московське фінансування чи ні, однозначно працює на інтерес російського імперіалістичного проекту.
Показово, що перша схвальна реакція на доробок Морейри з’явилася у газеті французьких комуністів L'Humanité Dimanche. За СРСР, часопис мав пряме фінансування з Москви. Кажуть, ніби ще за Горбачова газету зняли з дотації. Але хто знає правду? Людські зв’язки теж мають ринкову та політичну вартість, і далеко не все в цьому житті вимірюється грошовими переказами. “Маски Революції” – це спроба підмінити свободу слова свободою дезінформації. Зовсім не дивно, що маніпуляція відбувається з використанням українського матеріалу, в інтересах Кремля.