«Українська Нова Хвиля» — проект Національного центру Олександра Довженка (Довженко-Центру), спрямований на підтримку і промоцію українських молодих режисерів, роботи який було обрано й відзначено на українських і міжнародних кінофестивалях.
Цьогоріч альманах містить рефлексії на декомунізацію, свавілля столичних забудовників, прийняття особливих дітей, питання нормальності, дитячу цікавість на тлі творчості Кафки, а також кохання й історію сучасної України: шість неординарних стрічок, відзнятих у 2019 році.
Із 9 липня в кінотеатрі «КІНО42» (м. Київ, вул. Констянтинівська, 11/13) відбудеться цикл допрем’єрних показів і зустрічей із режисерами альманаху «Midnight Q&A».
11 липня о 21:00 відбудеться показ альманаху й розмова з режисером фільму «Колір фасаду: синій» Олексієм Радинським про пострадянське місто, свідків Флоріана й кіноосвіту в Україні.
15 липня о 21:00 відбудеться показ альманаху й розмова з режисеркою фільму «Петрівка-реквієм» Катериною Возницею про українську авторську анімацію.
Фільми збірки
«Петрівка-реквієм»
Анімаційний фільм Катерини Возниці «Петрівка-реквієм» оповідає про пригоди дезорієнтованого суб’єкта в умовах стихійної декомунізації. Короткий момент топографічно-акустичної розгубленості на зламі звички. Приводом для створення стрічки стало перейменування станції «Петрівка», що вилилося в переозвучення всіх оголошень Київського метрополітену голосом нового диктора.
Читайте також: Рік свині
«Ми хотіли зробити своєрідний tribute голосу Миколи Петренка, що звучав у київському метро впродовж 25 років і водночас поміркувати про побічні ефекти декомунізації. Звук створювали засобами алгоритмічної обробки архівних аудіозаписів київського метрополітену», — розповіла режисерка.
Фільм отримав головний приз у номінації анімаційного кіно й відзнаку за найкращу роботу звукорежисера на фестивалі «Відкрита ніч. Дубль 22» та спеціальний приз журі на МКФ «КРОК-2019: у рідній гавані».
«Колір фасаду: синій»
Документалістика також здобула місце у збірці. «Колір фасаду: синій» від Олексія Радинського — історія про Флоріана Юр’єва: архітектора, художника, скрипкового майстра, теоретика й поета. У 90 років йому довелося опанувати ще одне цілковито нове заняття. Щоб урятувати свій авторський архітектурний проект (київську «Літаючу тарілку») від перетворення на частину торговельного центру, Флоріан Юр’єв приєднується до боротьби проти свавілля столичних забудовників.
Читайте також: Штучний інтелект підкорює Голлівуд
Стрічку відзначили призом глядацьких симпатій на Фестивалі культового кіно «Кінокульт» і на Київському міжнародному фестивалі короткометражних фільмів (KISFF), а також дипломом журі на КМКФ «Молодість» у 2019-му.
«Плюс Один»
У фільмі «Плюс один» Мирослава Клочко порушила болісну тему сприйняття особливих людей не лише в суспільстві, а й в інтимнішому середовищі: сім’ї. Молода пара Іда та Юра чекають на народження первістка. Одного дня Іда з’ясовує, що їхня дитина буде особливою. Вона не знає, як Юра відреагує на цю новину та яким буде життя з такою дитиною. «У фільмі «Плюс один» ми працювали з акторами й неакторами, досліджуючи грані документального та ігрового кіно», — каже режисерка.
Стрічка отримала приз глядацьких симпатій на Національному конкурсі 12-го міжнародного фестивалю короткометражних фільмів Wiz-Art 2019.
«Нормальна»
«Нормальна» — ігровий фільм-роздум режисерки Діани Горбань про поняття нормальності. Після невдалої вечірки дівчина вирішує розповісти про все наболіле незнайомці в парку. Під час розмови дівчат розкриваються їхні світогляди.
Читайте також: Кому біль, кому слава
«У житті мене завжди супроводжувало питання нормальності. Що в себе включає категорія нормальності чи ненормальності? Думаю, такі речі завжди супроводжують нас у житті, і щоразу постає вибір: бути собою чи втискати в рамки, які нав’язує суспільство. Інше питання, про яке я роздумувала, — це бути не в тому місці / часі / людьми. Так іноді трапляється, що ми випадково заходимо не в ті двері і блукаємо не тими коридорами. І хтозна, що буде далі. Інколи ми в цьому самотні й не знаходимо однодумців. Головній героїні здається або ні, що вона зустріла подругу на мить, зовсім випадково. Але ми часто собі роздумуємо, чи щось було реальністю, чи лише маренням. Бо в нашому світі ніколи не знаєш, де закінчується перше й починається друге», — каже Діана Горбань.
Фільм отримав спеціальну відзнаку журі на Черкаському фестивалі короткометражних фільмів «Кіношот».
«У нашій синагозі»
«У нашій синагозі» Іван Орленко оповідає про хлопчика у світі Кафки, де непритаманні реальності елементи легко знаходять собі місце серед людей. Хлопчик намагається дізнатися, що сталося у старій місцевій синагозі. Одержимий, він переслідує щось, чого раніше ніколи не бачив і не звертав уваги. Фільм знято за мотивами незавершеної новели Франца Кафки.
Стрічка отримала «Золоту Дзиґу» як найкращий короткометражний фільм 2020 року, нагороду «FIPRESCI» на Одеському МКФ, нагороду Mestrale на BABEL IFF 2019 в Італії, Гран-прі на фестивалі «BRUKIVKA» 2019 (Україна), нагороду «КІНОКОЛО» на Київському тижні критики 2019 та спеціальну відзнаку журі на МКФ «Кіношот» 2019 (Україна). Також стрічку було обрано на міжнародні кінофестивалі у Фінляндії, Румунії, Єгипті, Іспанії, Канаді та інших країнах.
«Кохання»
Анімаційний фільм Миколи Лиськова — інтерпретація подій останніх років очима мешканців Дніпра. «Кохання» — це документальна анімація, яка використовує візуальну ідентичність міста. Але стрічка не реалістична, у ній за допомогою сюрреалістичних образів переказано історію сучасної України.
«Кохання» отримало «Золоту Дзиґу» як найкращий анімаційний фільм, Гран-прі на фестивалях «Молодість», «КІНОКОЛО», «Wiz-Art» та «KROK», відзнаку журі на «KISFF», приз глядацьких симпатій на МКФ «Кіношот». Також стрічку було відзначено за кордоном. Серед переліку нагород є Гран-прі з Paris International Animation Film Festival (Франція), Beijing Animation Week (Китай) і диплом за найкращу анімаційну техніку на Poff shorts (Естонія). Фільм також пройшов було обрано й відзначено на міжнародних анімаційних фестивалях у Сербії, Німеччині, Бразилії, Фінляндії та інших країнах.
Короткий метр — чудова можливість для молодих амбітних режисерів заявити про себе. Невеликий бюджет і хронометраж спонукають до експериментів і вільного виявлення думки: так і народжуються шедеври, що представляють український артхаус на світовій арені.