Радник Паризької мерії та заступник мера 19-го округу столиці Франсуа Бешо в інтерв’ю Тижню розповів, як він бачить війну в Україні, перспективи вступу України до НАТО та Євросоюзу. Прокоментував риторику Дональда Трампа та розповів про особисту участь у маршах солідарності й ініціативах на підтримку України.
— З початку повномасштабної війни ви виходите на акції протесту разом з українцями двічі на тиждень: щосереди та щосуботи. Чому вирішили це робити?
Ніщо не може пояснити або принаймні виправдати вторгнення 24 лютого 2022 року. Не існує жодних обставин, жодного міжнародного контексту. Владімір Путін натякав, що нібито хтось хотів вторгнутися в Росію. Це цілковите безумство й, якщо можна так сказати, справжнє обличчя КДБ. Коли народ убивають і калічать, коли дітей депортують (а багато українських дітей були депортовані до Росії) і коли ти прив’язаний до республіканських цінностей Франції — свободи, рівності, братерства, до демократичних цінностей, то ми, звичайно ж, повинні бути на боці українського народу, щоб його захищати. Захищаючи українських дітей, ми захищаємо французів, французьких дітей і дітей усього світу.
— Які культурні ініціативи на підтримку України реалізувала ваша мерія?
— Організували концерти в соборах. У нас є українська парафія на вулиці Палестини. Ми також підтримуємо зв’язки з «Пластом» — українськими скаутами. Ці ініціативи виходять далеко за межі теми війни й демонструють зв’язок, який маємо з українською діаспорою у Франції. У 2023 році ми приймали музичний гурт Kalush у залі асоціацій — вони зустрілися з українськими скаутами «Пласту» та їхніми батьками. Минулого тижня організували показ фільму Ґійома Созеда Щоденники зі Львова. Він здійснив подорож до Львова — міста, яке відносно вціліло, бо не розташоване на лінії фронту. Утім, фільм показував водночас і стійкість українського народу, і жахи війни, зокрема Маріуполь до й після вторгнення. Ще одна масштабна ініціатива, яку реалізували, — це дві події під час Паризького марафону спільно із Союзом українців Франції. Ми були на тридцятому кілометрі маршруту, улаштували зібрання з виконанням українського гімну. Повз пройшли 50 000 бігунів, були українські прапори та гімн. Відгук про ініціативу був дуже теплий — як від спортсменів, так і від глядачів.
Також організували прийом обстріляної швидкої допомоги. Це автомобіль швидкої, який атакували першого року війни в Україні. Його згодом евакуювали, відремонтували, і сьогодні він подорожує містами Франції. Мета — наочно показати, наскільки путінська Росія винна у воєнних злочинах — аж до нападів на машини швидкої допомоги. Ця ініціатива також спрямована на підвищення обізнаності та збирання пожертв. Ці кошти використовують для покращення систем охорони здоров’я в Україні, а передусім — для відновлення зруйнованого під час війни.
Ми постійно звертаємося до французької та європейської влади, щоб Україна отримувала дедалі більше допомоги. Так, два місяці тому передали три винищувачі Mirage 2000. Три винищувачі — після трьох років агресії.
Невже доведеться чекати ще три роки, щоб передати ще три? Це треба робити негайно. Передусім потрібно, щоб європейські уряди зрозуміли: надання зброї Україні — це, безумовно, заради миру в Україні, але також заради миру в Європі. Не можна вірити, що Путін зупиниться на Україні.
— З якими українськими організаціями ви співпрацюєте?
— Передусім із Союзом українців Франції, який очолює мій друг Жан-П’єр Пастернак. Я також співпрацюю зі Світовим Конґресом Українців, віцепрезидентом якого є Володимир Когутяк, а також із Представницьким комітетом української громади у Франції, віцепрезиденткою якого є моя подруга Зоріяна Ганяк. Крім того, я підтримую контакт з асоціацією Aide et Support, з асоціацією Kalyna, а також із багатьма іншими організаціями. Наприклад, з асоціацією «Обстріляна швидка», яка організувала виставку машини швидкої допомоги, про яку розповідав.
— Як змінилося сприйняття України французьким суспільством від початку війни?
— Спочатку справді було значне піднесення солідарності з Україною — період зростання, коли українська справа об’єднувала всіх. А потім, з приходом Дональда Трампа до президентства в США, ситуація почала ускладнюватися. Це дещо затьмарило загальну картину й насамперед внесло певну плутанину в думки людей. Сьогодні ту риторику, яку дозволяв собі Трамп, риторику неоднозначну, а іноді навіть смертельно небезпечну для України, треба розвінчувати. Ми маємо бути дуже чіткими. Ми повністю на боці президента Зеленського, на боці українського народу. Треба нагадувати, що не Україна хотіла цієї війни. Це Росія під проводом Владіміра Путіна її розпочала.
— Чи вважаєте ви, що сьогодні увага французів до України зменшилася чи, навпаки, зросла, з огляду на нинішню напруженість у переговорах і примирливу позицію США щодо Росії?
— Я б сказав, що це хвилеподібний процес — то зростає, то спадає. Наприклад, була зустріч між Трампом і Зеленським. Трамп майже каже йому: «Ви хочете третю світову війну?». Ніби це Зеленський її прагне. Відверто кажучи, це жахливо. Таку риторику, навіть якщо вона здається анекдотичною, на жаль, запам’ятовує багато людей. Людей, які не займаються політикою, які не завжди мають час глибоко замислитись, і як наслідок, вони сприймають спрощене, а іноді й спотворене повідомлення. Сьогодні дехто має враження, що мир уже настав, що все закінчилося. І коли Україна заявляє, що не хоче відмовлятися ні від Криму, ні від окупованих територій Донеччини й Луганщини, що вона просто хоче зберегти свої кордони, то на неї дивляться косо. Деякі французи врешті-решт починають думати: «Але ж це Зеленський не хоче миру!». І саме тому ми маємо залишатися пильними.
Так, звісно, ми хочемо миру, але не будь-якого. Ми хочемо справедливого миру, миру, який чітко визнає, що Україна зазнала агресії. Ніщо, абсолютно ніщо не виправдовує російське вторгнення.
— Чи має Україна вступити до НАТО?
— Я підтримую право народів на самовизначення. Якщо український народ хоче вступити до НАТО — нехай вступає. Я не бачу, чому Владімір Путін має право накладати вето на країни, що межують з ним. Щиро кажучи, це треба повторювати знову й знову — це ще одна ідея, яку варто розвінчати: ніхто в Європі навіть не висловлював думки про вторгнення в Росію. Це справжнє божевілля Путіна, російська пропаганда й повна дезінформація. Українки й українці, вільний народ, уже давно звільнилися від Росії. Сьогодні, якщо вони хочуть приєднатися до НАТО, будь ласка, це їхнє право. А тепер скажу вам відверто: я особисто, як демократ і людина лівих поглядів у Франції, не палкий прихильник НАТО.
Я радше за те, щоб Європа будувала власну систему оборони. Отже, повторю те, що я казав про НАТО: ми виступаємо за створення справжньої політичної Європи. Європи з власною військовою силою, здатною існувати незалежно від НАТО. Бо що таке НАТО, зрештою? Це Сполучені Штати. А сьогодні, з Трампом, це проблематично. Є загроза в тому, що наша безпека залежить від третьої країни, керівництво якої нестабільне. Ми прагнемо політичної Європи, а не лише економічної, якою вона була останні десятиліття. І якщо Україна захоче приєднатися, ми скажемо: ласкаво просимо! А якщо пан Орбан хоче вийти з Європейського Союзу й звільнити місце для Зеленського — нехай так і буде. Сьогодні Угорщина стала на шлях крайнього правого режиму, повністю орієнтованого на Путіна. Якщо Віктор Орбан хоче вступити до Російської Федерації — уперед. Щиро кажучи, це нас не засмутить.
— Ви згадали російську дезінформацію. Чи вона зараз дуже поширена у Франції?
— Я вважаю, що ситуація набагато серйозніша, ніж здається. Сьогодні справді треба бути обережними, щоб не дозволити забути про Україну, оскільки зараз багато говорять про Палестину, і це справедливо, про пенсійну реформу, соціальні питання — дуже важливі теми. Як і багато прогресивних ізраїльтян, я також підтримую палестинський народ у боротьбі зі злочинами, скоєними в Газі Нетаньягу та його фашистським і колоніальним урядом, і я підтримую рішення у вигляді двох держав. Для цього ХАМАС, терористичний рух, має звільнити всіх заручників, яких утримує. Однак під час маршів 1 травня в Парижі я був досить шокований нестачею української теми. Усюди були плакати на підтримку Палестини, але жодного згадування України. Нас було лише кілька, разом з приблизно десятьма українцями, з українськими прапорами, щоб нагадати, що війна триває. Щодня в Україні гинуть люди, родини через божевілля Путіна та бомбардування його Росії.
Важливо не втрачати пильності, оскільки громадська думка може бути дуже реактивною. Вона реагує на події, а потім швидко переходить до іншого, забуваючи про ситуацію. Коли це відбувається, то часто означає, що єдина правильна думка бере гору. І сьогодні на міжнародному рівні хто представляє ЄЦБ? Це Трамп і Путін. Путін — дуже розумна людина, колишній член КДБ, він прямий, але він убивця, злочинець — це відомо всім. Щодо Трампа, чесно кажучи… ми сподіваємося, що президент Трамп буде розумним і ухвалить правильні рішення для миру.
— Чи підтримуєте ви проєкт коаліції волонтерів, ініційований Францією та Великою Британією, що полягає у формуванні міжнародного контингенту для підтримки України?
— Ми, окрім франко-британського контингенту, хочемо, щоб усі країни — члени Європейського Союзу долучилися до зусиль солідарності, зокрема до військової солідарності. Це передбачає не лише відправлення інструкторів, як вимагає Україна, а й відправлення миротворчих сил для припинення бомбардувань та сповільнення наступу російських військ. Звісно, ми хочемо, щоб цей контингент був набагато ширшим, ніж лише франко-британський формат.
— Чому Захід так боїться можливого розпаду Росії?
— Справжній страх полягає не в розпаді Росії, а в тому, що Росія з усією своєю потужністю почне домінувати не лише в Україні, а й в інших європейських регіонах. Ось це справжня небезпека. Щодо нинішньої невизначеності в США, справді багато людей вже не розуміють, куди йде Трамп. Одного дня він ображає Зеленського, наступного дня подає йому руку. Одного дня звинувачує українців у війні, а іншого — попереджає Путіна. Це досить невизначена позиція. Що стосується Франції, то ми маємо правильну позицію, хоча наша підтримка надійшла трохи запізно. Тепер треба продовжувати цей шлях. Особисто мене розпад Росії не турбує.
— Чи може крайня права партія перемогти на наступних президентських виборах у Франції?
— Так, на жаль, треба сказати це прямо: крайня правиця, а саме «Національне об’єднання», може здобути перемогу на президентських виборах 2027 року. Достатньо послухати людей і в містах, і в сільській місцевості, щоб у цьому переконатися. Це сумно й тривожно, але за останні роки, на жаль, расистська та ксенофобна риторика лідерів цієї партії нормалізувалася. Партія, яка називає себе народною, але насправді зневажає народ і робітників.
Я часто кажу: якщо є хоча б одна вагома причина, щоб не допустити перемоги «Національного об’єднання» 2027 року, то це саме ця — виживання України. Це була б справжня катастрофа не лише для України, а й для Європи, навіть усього світу, якби Марін Ле Пен або інший кандидат від крайніх правих переміг на виборах.
— Як ви бачите майбутнє України після перемоги?
— Майбутнє України після перемоги не мені визначати. Це мають вирішити самі українці. Я, звичайно, сподіваюся, що Україна, здобувши справедливість, до якої ми прагнемо, розвиватиметься як демократична держава. Але, гадаю, цей шлях вона вже впевнено проходить.
