Попри повномасштабну війну в Україні, французьке підприємство Framatom рік тому підписало угоду з російським «Твелом» про спільне виробництво ядерного палива на території Німеччини. Схоже, концерн вирішив не перейматися тим, що нова співпраця з агресором не лише збільшить енергетичну залежність європейців від Росії, а й зміцнить фінансові можливості нападника. Чи є механізм, щоб зупинити цей зловісний проєкт, на який поки що не надано ліцензію? Тиждень поспілкувався на цю тему з експерткою з енергетичної безпеки Київського аналітичного центру з питань енергетики DiXi Group Оленою Лапенко.
— 2023 року французький Framatome створив спільне підприємство з російською компанією «ТВЕЛ» (дочірня фірма державного «Росатому»). Наскільки ця ситуація прецедентна? Чи існують інші приклади такої співпраці між західними й російськими енергетичними структурами, що з’явились уже після початку повномасштабної війни в Україні?
— Після 24 лютого 2022 року такий кейс дійсно є прецедентом. Щодо співпраці з російськими енергетичними структурами, то зараз ідеться про продовження або завершення проєктів, які розпочалися до повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Яскравим прикладом тут є будівництво другої черги угорської АЕС «Пакш», контракти на яке були укладені до 2022 року. Цей проєкт став винятком із санкцій проти РФ. Це означає, що європейські компанії більше не мають потреби отримувати окремі дозволи для участі в проєкті. Після ухвалення вказаного винятку російські медіа радісно повідомили, що Siemens створюватиме систему управління АЕС «Пакш-2».
— Наскільки антиросійські санкції впливають на співпрацю в царині атомної енергетики?
— На жаль, у сегменті ядерної енергетики мало що змінилось за останні майже три роки. Звичайно, є відмова США купляти російський збагачений уран, є декларації європейських операторів АЕС із реакторами типу ВВЕР щодо переходу на ядерне паливо інших виробників. Проте нині міжнародний виторг «Росатому» тільки зростає.
— Чи протестує Україна проти цього франко-німецько-російського проєкту й чи існує сьогодні реальний механізм, щоб зупинити його? На якій стадії ситуація з ліцензією?
— На нашому рівні — рівні громадського сектору — ми робимо все можливе, щоб зупинити цей проєкт. Ми подали заперечення в межах підготовки до громадських слухань у Лінгені, поширюємо інформацію щодо ризиків реалізації цього проєкту, інформуємо українську владу про цей кейс. Ми розуміємо, що для нас механізми впливу обмежені, оскільки проєкт реалізується поза межами України. Проте Україна може апелювати до партнерів у ЄС та використовувати дипломатичні канали для висловлення своєї позиції.
Нині ми очікуємо громадських слухань у Німеччині, які відбудуться з 19 по 22 листопада 2024 року, де стане зрозуміло, чи отримає цей проєкт ліцензування. Знаємо, що місцеві противники збиратимуть акції протесту напередодні слухань, оскільки привернення найбільшої уваги до цієї теми може значно допомогти зупинити цю ризиковану щодо ЄС та несправедливу щодо України співпрацю.
— Чи щось відомо про реакцію на цей проєкт на рівні урядів Німеччини та Франції, а також з боку Брюсселя? Як реагують на нього в ЄС?
— На жаль, нам нічого не відомо про реакцію французької сторони. Але можна зрозуміти, що уряд Франції не проти таких проєктів. Принаймні, за інформацією Le Monde, Париж без проблем дав дозвіл Framatome на постачання обладнання для будівництва двох нових ядерних реакторів для «Пакш-2». Тому буде не дивно, якщо співпраця з росіянами з виробництва ядерного палива також не викличе занепокоєння у французьких офіційних осіб.
У Німеччині ми маємо заяву Крістіана Меєра, міністра навколишнього середовища Нижньої Саксонії, що надзвичайно багато противників надання дозволу на реалізацію цього проєкту дає дуже чіткий сигнал: існує велика стурбованість питаннями зовнішньої та внутрішньої безпеки, як-от диверсії, шпигунство та вплив агресора, Росії. Тобто головне побоювання німців — це саме безпекові питання, бо встановлювати обладнання й налагоджувати всі процеси будуть саме росіяни. Хотілось би бачити більше тез про потребу припинення залежності від «Росатому» й фінансування російської агресії через цю залежність.