Франкфуртський книжковий ярмарок фокусується на розмаїтті, прийнятті та обміні досвідом. Така собі барвиста утопія, Телемське абатство, де мури складено із цеглинок-палітурок. Майже щороку хтось з учасників привозить декоративну стіну з книжок, щоб читачі та видавці (насправді дихотомія хибна) укотре переконалися: літературою можна відгородитися від світу, зачинитися всередині й нескінченно говорити про домінування автофікшну, небезпеку штучного інтелекту та важливість регіональних культурних ініціатив. Замість того щоб стати медіумом, література може убезпечити тебе від реальності. Та час дивитися прямо, не ховаючи очей: просто слів занепокоєння, як показують події у світі, уже не досить.
Цьогоріч на Франкфурт я їду не лише як редакторка видавництва, а і як учасниця Спеціальної програми для видавців з України та сусідніх країн, організованої за підтримки Buchmesse. На першій вечірці-знайомстві розмовляю з Магдою, що очолює невелике краківське видавництво з гордою назвою «Характер». Їхнє мотто — «Видаємо, що нам подобається». І справді, у «Характері» знають, чого хочуть: конкретне спрямування, чудовий дизайн, вибаглива лінійка нонфікшну. Розмова про літературу поступово перетікає в бесіду про війну. Магда підтверджує, що від початку вторгнення її колеги визнавали: якщо Україна не встоїть, Польща наступна. У Кракові, де мешкає моя співрозмовниця, чимало біженців, зацікавленість українською книжкою виросла. Видавчиня вчила українську на «Дуолінгво» та здивована, що програма таки дає результат. Власне, ми чудово розуміємо одна одну і на рівні мови, і через схожі виклики у сфері: обом хотілося б якщо не активного сприяння з боку держави, то принаймні неперешкоджання роботі культурних інституцій.
Другого дня — офіційне відкриття ярмарку. Очільниця Німецької асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Карін Шмідт-Фрідріхс у промові підкреслила: «Головна перевага книжки — повільність, те, що ти не можеш одночасно читати й робити ще щось». Швидким медіа, на її думку, бракує рефлексії, а друковане видання дає змогу зупинитися й поміркувати. Карін вважає, що регулярне читання — це навичка, якої варто послідовно вчити в юному віці, і було б добре, якби програми промоції активніше підтримувала держава. Уповноважена Федерального уряду Німеччини з питань культури та ЗМІ Клаудіа Рот висловилася оптимістичніше, мовляв, кожна розказана історія варта того, щоб прозвучати, зокрема сьогодні, коли так важить множинність досвідів: «У ці часи читання відкриває нам очі та вчить емпатії. Читання дозволяє пережити новий досвід». Цього жовтня емпатична Клаудіа Рот виступила проти бойкотування російської культури й зазначила, що існує «інша Росія», і бойкот культури вдарить саме по ній.
Одна з постійних тем Франкфуртського ярмарку — атаки бойовиків ХАМАСу на цивільних в Ізраїлі й потреба в солідаризації та протидії тероризму. Не так часто, але все ж згадували й війну Росії проти України. Рот підкреслила: «Це війна проти демократії, проти вибору, які книжки читати та якою мовою говорити». Саме література дає змогу країнам, які борються, «висловити невисловлюване», додала політикиня.
Почесний гість цього року — Словенія, країна «з найбільшою щільністю поетів», як її назвали під час представлення головної спікерки — президентки Словенії Наташі Пірц Мусар. У своїй промові політикиня зазначила, що її батьківщина вибудовує ідентичність на мові, хоча це не означає, що в Словенії не пишуть іншими мовами. Також Мусар підкреслила важливість повернення до друкованих, паперових книжок. Така романтична ідея відсилає до ще однієї підтеми цьогорічного ярмарку: штучний інтелект як загроза / нова можливість / творець. Насамкінець Мусар згадала актуальні події на Близькому Сході й додала, що книжки можуть бути зброєю. За 12 годин у день відкриття ярмарку на величезному ватмані, де дозволено писати відвідувачам, я напишу маркером фразу: «Книжки можуть бути сильнішими за зброю». Це один з перших написів, адже учасники програми прийшли раніше за решту видавців.
Читайте також: Перший KyivBookFest: конкурент, що претендує стати флагманом
Наприкінці церемонії відкриття промову виголосив, можливо, найупізнаваніший сучасний філософ — Славой Жижек. Жижек почав із зізнання, що йому «трохи соромно» бути на головній книжковій події року, адже він вважає несправедливим, що «LiBeraturpreis», присуджений палестинській авторці Аданії Шиблі, не буде вручений у межах ярмарку. Далі мовець зосередився на долі цивільних палестинців у конфлікті з Ізраїлем і підкреслив, що до палестинців досі ставляться як до проблеми. Славой кілька разів наголосив, що, звісно, не виправдовує дій ХАМАСу, але «миру на Близькому Сході бути не може без розв’язання палестинського питання». Не сподобалося Жижеку й гасло Словенії «Стільники слів», яке він назвав «просто ідіотським». Уповноважений з питань антисемітизму Уве Бекер кілька разів публічно із зали заперечив Жижеку, звинуватив у релятивізмі й прирівнюванні територіальних претензій до терористичних злочинів. Частина гостей демонстративно залишила аудиторію. Одразу після промови словенського філософа директор ярмарки Юрґен Боос піднявся на сцену, щоб сказати: «Це свобода слова… Я радий, що ми дослухали промову до кінця, навіть якщо вона нам не сподобалася».
Наступного дня ярмарок відкрився для професійної аудиторії. На відміну від попередніх років, у павільйонах майже не було представників Близького Сходу: Асоціація арабських видавців відмовилася від участі. А от найбільший стенд цьогоріч представила Франція: понад чотири сотні видавців доєдналися до національного, включно з такими гігантами, як «Галлімар», які багато років до того мали окреме місце. Орієнтуватися у французькій секції непросто, тож на стійці завжди готові спрямувати в потрібному напрямку. Менеджери Frankfurter Buchmesse не дуже раді: національний стенд дає змогу зекономити французам, тобто невигідний організаторам. А от стенд Іспанії звично розділений за регіонами: Каталонія, баскська література тощо.
Серед новинок — зона «Meet the Author». Нікі Терон, старша менеджерка міжнародних проєктів, зазначає, що на цю зміну наважилися, щоб привабити молодшу аудиторію: «Їм дуже імпонує можливість зустрітися з автором особисто, зробити з ним селфі». Неподалік також стійка для запису тіктоків. Є цьогоріч на Франкфурті й величезна коміксова зона, де, крім найбільших видавців, представлені нішеві видання, а також неймовірно популярна серед європейських читачів манга. Субота — традиційний день косплею: той, хто прийшов у костюмі, може зекономити на недешевому квитку.
Важлива ідея цього ярмарку, на чому наголосили на церемонії відкриття, — підсвітити роль перекладачів. Цьогоріч у них окрема сцена, де відбуваються профільні події, а після закінчення основної програми збирається мало не найбільший натовп. Саме до перекладачів дослухаються, вибираючи нові книжки, тобто йдеться не лише про процес перекладу, а й про формування видавничої лінійки, пояснюють організатори.
Окремий павільйон традиційно займає почесний гість ярмарку. Довгі полиці з перекладами словенських авторів різними мовами перемежовуються інсталяціями. Велика зона присвячена сучасним авторам, серед найбільш упізнаваних — Драґо Янчар і вже згаданий Жижек. Переклади праць останнього можна знайти й мало не на кожному третьому національному стенді. У цьому павільйоні особливо вражає дзеркальна рамка «Enjoy Slavoy». Утім, не Жижеком самим: Словенія відома своїми ілюстраторами, зокрема дитячої літератури. Їм відвели окремий стенд у залі європейських видавців.
Читайте також: Львівський BookForum-2023: чому Дракуліч урівнює досвід української і російської матерів
Статус почесного гостя — один з найважливіших аспектів ФКЯ, тож про нього варто поговорити окремо. Країну-гостя оголошують заздалегідь. Ми вже знаємо, що наступного року черга Італії, згодом — Філіппін і, нарешті, Чехії. Елізе Ванусхойзе із Фламандського фонду розповідає мені про цей захопливий, але непростий досвід: «Фландрія була почесним гостем-2016. До цієї події ми готувалися чотири роки. Головною складністю було запустити дієву програму перекладів, але й дискусії, павільйон — усе вимагає зусиль. Тому, коли цьогоріч на стенді Філіппін запитали моїх порад, як готуватися, я хотіла сказати: друзі, це вже трохи запізно».
Гванца Джобава, віцепрезидентка Міжнародної асоціації видавців і членкиня Грузинського PEN, пояснює, що статус почесного гостя справді дає поштовх культурі, робить тебе видимим для решти світу. Грузії це дало змогу донести власну історію та показати, що грузинська культура не належить до російського наративу, а існує окремо. Тамта Джапхарашвілі з одного з найбільших грузинських видавництв Palitra L додає: «Наша впізнаваність суттєво підвищилася, навіть якщо це не завжди показують бізнес-процеси». 2022-го грузинський автор уперше дістав нагороду — Літературну премію Європейського Союзу, і видавці безпосередньо пов’язують це із Франкфуртом (ідеться про Іву Пезуашвілі, відзначеного за роман «Сміттєзбірник»). Нікі Терон вбачає перевагу Франкфуртського ярмарку в тому, що це не німецька, а міжнародна подія, тож його вплив більш масштабний і довготривалий. Серед інших переваг, що їх дає статус почесного гостя, — підвищення цікавості до країни та розвиток туризму: Гванца зазначила, що туристів з Німеччини стало більше на 50 %, а з Європи — на 30 %. Утім, важко точно розрізнити, яка тут частка впливу роману Ніно Харатішвілі «Восьме життя (для Брільки)», а яка — безпосередньо Франкфурта.
Радован Ауер, директор Празького книжкового ярмарку «Світ книги», розповів про те, що може дати Чехії статус почесного гостя 2026-го, а потім презентував новий проєкт «Центральний і східноєвропейський книжковий ринок». Ауер вважає, що Прага могла б стати майданчиком для діалогу видавців із Західної та Східної Європи. Допоможе об’єднанню один з найвідоміших празьких німецькомовних авторів — Франц Кафка. 11–14 травня наступного року «Світ книги» святкує ювілей Кафки й водночас приймає німецькомовні країни як почесних гостей. Це добре показує ще одну тенденцію, помітну принаймні в європейському павільйоні: бажання зробити Центрально-Східну Європу майданчиком, де будуть зустрічатися видавці з усього світу.
Їдка Ганусова, координаторка програми «Центральний і східноєвропейський книжковий ринок», зазначила, що головний результат статусу почесного гостя — збільшення кількості перекладів. Кілька років тому Чехія була почесним гостем Лейпцизького книжкового ярмарку: «Ми відразу відчули зацікавленість у нашій літературі з боку видавців, зокрема німецьких». І хоча об’єднати чеських гравців ринку непросто, Їдка впевнена, що кооперація буде успішною в межах підготовки до ФКЯ-2026.
Викликам, на які варто очікувати, коли ти почесний гість, була присвячена одна із центральних дискусій ярмарку «Guest of Honor or Huest of Horror». Досвідом ділилися вже згадана Гванца Джобава, CEO літературної агенції Helsinki Literary Agency Урпу Стрельман, засновник і головний редактор сайту eAnagnostis.gr, присвяченого електронним книжкам, Міхаліс Каламарас, а також норвезька письменниця Марґіт Вальсе. Модерувала подію директорка Словенської книжкової агенції Рената Заміда. Урпу розповіла, що до того, як Фінляндія стала гостем ярмарку 2014-го, видавці вважали фінську літературу надто локальною, зосередженою на внутрішніх проблемах, а отже, не придатною для експорту. Після Франкфуртського ярмарку 2014-го ситуація змінилася, і якоїсь миті перекладів з фінської стало так багато, що європейський ринок ними перенаситився. Утім, останнім часом інтерес поновлюється. Урпу підкреслила, що для успішної промоції літератури за кордоном важливо засновувати літературні агенції — так Helsinki Literary Agency об’єднала кількох великих гравців ринку задля спільного просування письменників. Марґіт зазначила, що в Норвегії почали працювати над концепцією ще до того, як стало відомо, чи країну запросять стати почесним гостем. Вкладалися у 2019-й, щоб не розпорошуватися. На відміну від багатьох інших країн, що мали статус почесного гостя, у Норвегії не було проблем із кількістю перекладів німецькою, але підготовка все одно тривала кілька років. Утім, результатом норвежці задоволені: під час і після ФКЯ відбулося близько 11 000 подій, присвячених норвезькій літературі, у німецьких і закордонних медіа з’явилося 15 000 статей на цю тему. Зрештою, індустрія дістала більше грошей, ніж було вкладено.
Читайте також: Вільнюський книжковий ярмарок: підтримка і словом, і ділом
Кейс Греції можна назвати найменш успішним. Міхаліс зазначив, що ярмарок допоміг модернізувати книжковий ринок і сприяв пожвавленню літературного процесу всередині країни, однак Греція презентувала замало перекладів німецькою (близько 50), та й чимало з них були перекладами класичних творів, а не сучасних, що допомогло б продавати права в майбутньому. З позитивних наслідків Каламарас назвав розвій ярмарку в Салоніках: попри всі кризи, це й нині важлива культурна подія для Греції, і багато в чому організатори й досі взоруються на франкфуртський досвід.
Досвід Гванци значно оптимістичніший: на те, щоб стати почесною гостею-2018, Грузія витратила близько €2 мільйонів, однак потім індустрія отримала чималі інвестиції з-за кордону. Головні складнощі полягали в тому, щоб забезпечити відповідну кількість перекладів і перекладачів: одразу після ярмарку зростає запит на купівлю прав, і країна-гість мусить бути до цього готова. Про грузинську літературу з’явилося близько 7000 статей у медіа, а охоплення в соцмережах сягнуло мільйона користувачів. Джобава додає: якби всі ці статті та дописи уряд купив як рекламу, на це пішло б €32 мільйони. Та ще важливішою стала можливість донести до європейських видавців думку, що бути пострадянською країною не означає перекладати на російську.
Не оминули у Франкфурті й тему війни. Зокрема, сербський письменник і перекладач з давньогрецької Александр Гаталіца, один з найвідоміших сьогодні словенських письменників Драґо Янчар, букерівський лауреат з Болгарії Георгі Господинов та Оксана Забужко, яку навіть не випадає представляти українському читачеві, дискутували про переклади в часи війни. Гаталіца пригадав, що, поки в Боснії тривала війна, нікого із журналістів не цікавила література, від текстів чекали насамперед відповідей на конкретні запитання, а не рефлексії. Журналістський інтерес до теми війни пропав раптово, і лише тоді почалася суто письменницька робота: закордонні видавці були готові говорити не лише про події, а й про твори. Забужко зазначила, що коли ви належите до, умовно кажучи, minor literatures, то інтерес до вашої країни пробуджується здебільшого через негативні події — так світ відкрив Чехію. Господинов окреслив складність взаємодії з великими агенціями з-за кордону: коли він написав книжку про розлучення, видавець відповів, що роман добрий, але «не достатньо східноєвропейський». Тобто від нашого регіону досі чекають певної екзотичної цікавинки, місцевого колориту, а не загальних філософських тем. Утім, додав Господинов, не варто підтримувати ідею поділу Європи на периферію та центр, бо під час кризи вони міняються місцями. Плавно дискусія перейшла до російської культури, і Янчар спробував висунути тезу, що не все втрачено в наших сусідів, адже інтелектуали вважають столицею імперії не Москву, а Ясну Поляну (мовляв, культура ще себе покаже). Забужко натомість згадала, як один неназваний російський ліберал ще 2014-го зазначив, що мовчить про війну, бо не може втратити 40-мільйонний читацький ринок. «Не моя справа — допомагати російським колегам розв’язувати проблеми. Їхня ситуація схожа на проблеми німецьких письменників часів Другої світової, але щось я не бачу російського Томаса Манна», — підсумувала наша авторка.
Не лише зміст важливий, а й форма. Чільне місце на ФКЯ посів стенд із найкращим книжковим дизайном з різних країн. Там можна було знайти книжку-коробку з картками, видання в яскраво-зеленій голографічній обкладинці, неформатні й величезні томи. З-поміж українських видань — «Довідник безбар’єрності», «Казка про чорний квадрат» Марії Білінської, «Іловайськ. 2014», «Це тиха ніч, мій астронавте» Оксани Лущевської та інші. Ян Гавура, словацький поет і видавець, зазначає: «Сьогодні читачі зіпсовані й не погодяться на видання, яке не є гарним». Гавура видає поетичний журнал, один з номерів якого був повністю присвячений війні Росії проти України, — випуски дуже естетичні й невдовзі майже напевне матимуть колекційну цінність.
Увечері п’ятниці частина національних стендів і видавців уже згортається: професійні події та перемовини закінчилися, з другої половини дня павільйони відкриті для непрофесіоналів. Усі вихідні триватимуть активні продажі, косплей, дискусії для широкої аудиторії. Ми їдемо додому в суботу зранку: усе ж сенс Франкфуртського книжкового ярмарку не в продажах, а в нетворкінгу та солідаризації всередині галузі.
Як каже Петер Краус вом Клеф: «It’s a people business».