Фото-сесія

  

 

 

Не виключено, що нинішня сесія стане найменш продуктивною за всю історію Верховної Ради. Депутати проголосували лише 43 закони. З них третина прийнятих законодавчих актів стосувалася міжнародних відносин. Для порівняння: за весняну сесію минулого року Україна отримала 107 законів.

 

Як жартують політики, поточна сесія, під час якої домінували блокування парламенту, бійки й політичні виступи, була скоріше фотосесією.

 

 

Протягом цієї сесії було прийнято й підписано президентом лише чотири закони, які дійсно впливають на життя країни.

 

Перший – це нова редакція закону про кабінет міністрів. Основними його нововведеннями стали: по-перше, необхідність узгодження з президентом України звільнення міністрів оборони та закордонних справ. По-друге, обов’язок уряду виконувати нормативно-правові акти президента (в т.ч. акти на виконання рішень Ради нацбезпеки й оборони). По-третє, із прийняттям закону доручення має право видавати не прем’єр-міністр особисто, а уряд. Судячи з основних акцентів закону, він посилює вплив президента, хоча, порівняно з тими пропозиціями, котрі обговорювалися на початку процесу, цей варіант став більш-менш компромісним.

 

Другий закон стосується Бюджету й має туманну назву «Про внесення змін до деяких законодавчих актів». Він прийнятий парламентом після скасування Конституційним Судом України статей Державного бюджету 2008 р., які вносили зміни до інших законів України. (детальніше див. Тиждень №1-2, 2008 року) Отже, після гучних політичних заяв депутати таки повернулися в правове поле й прийняли скасовану КС частину бюджету окремим законом. Також до нього включили поправки президента, які дещо змінили порядок проведення земельних аукціонів.

 

Третій – це закон про ратифікацію протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі, а також пакету законів, пов’язаних із вступом. Досвід країн Східної Європи показує, що вступ до СОТ може прискорити економічний розвиток країни. Наприклад, у Польщі вже через рік після вступу обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку країни зріс майже в 5 разів, а ВВП за 2 роки – майже в 1,5 рази. В країнах СНД, членах СОТ, ефект був не таким разючим, значною мірою через те, що їхня торгівля «зав’язана» на Росії, котра до СОТ не входить. Водночас зниження митних бар’єрів може ще більше розширити імпорт. Із одного боку, це стимулює конкуренцію – відповідно, стримує зростання цін і посилює якість продукції. Та з іншого, це призведе до ще більшого зростання негативного сальдо по зовнішній торгівлі товарами і відповідно, може викликати зниження курсу гривні.

 

І нарешті, четвертим значним рішенням ВР стало скасування Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Закон ліквідував діючу систему державних закупівель, у тому числі й Тендерну палату України. За офіційною заявою СБУ, ця посередницька організація фактично призвела до блокування роботи всієї системи державних закупівель, через значні витрати на «посередницькі та організаційні послуги». Спеціалісти Національного інституту стратегічних досліджень підрахували: якщо очікувана вартість закупівлі становила 150 тис. грн., при процедурі відкритих торгів кожен учасник мав сплатити приблизно 23,7 тис. грн. Систему скасовано, але нового закону все ще немає. І за нашою інформацією, частина схеми продовжує діяти й досі.

 

Інфляція й вето

 

Окрім законів, які вступили у силу, варто розглянути ветовані президентом та важливі законопроекти, котрі не пройшли сесійний зал. Так, президент наклав вето на закон, за яким уряд отримував можливість встановлювати граничні надбавки на соціально значимі продукти (зокрема, на хліб, м’ясо та молоко) – як такий, що заважає конкуренції. Цікаво, що обмеження торговельних надбавок передбачаються вже не перший рік. Ще постановою кабміну Пустовойтенка губернаторам надано право встановлювати 15% граничну надбавку на ряд продуктів харчування.

 

Також не пройшов закон про встановлення квот на імпорт м’яса, на якому наполягав уряд, наголошуючи на необхідності боротися з інфляцією. Депутати опозиції заявляли, що цей крок ударить по вітчизняному виробникові. А ще у парламенті ходили чутки, що цей закон написаний під певні комерційні структури. Та, по-перше, порівняймо цифри – 250 тис. тонн, завезення яких передбачав законопроект – це приблизно 9% від обсягу виробленого в 2007 р. в Україні. Показник відчутний, але не настільки, щоб суттєво пригнітити вітчизняного виробника. По-друге, на цей крок уряд зважився лише після суттєвого зменшення обсягів завезення м’яса через вільні економічні зони (ВЕЗ) і території пріоритетного розвитку (ТПР). В минулі роки таким чином завозилося, як правило, не менше 100 тис. тонн на рік. Причому 85–90% цих обсягів ішло через Донбас. За уряду Тимошенко імпорт м’яса в Україну знизився (за січень-лютий 2008 р. – на 56,7% порівняно до аналогічного періоду 2007 р.) – і передусім за рахунок перекриття імпорту через такі зони.

 

І останнє вето президента – на зміни до Закону «Про Митний тариф України». Незадоволення голови держави викликане тим, що закон встановлював низькі митні ставки на ряд товарів лише з 1 січня 2009 року, в той час, як зобов’язання прийняті Україною при вступі до СОТ передбачають запровадження низьких мит з моменту вступу до Організації (див. Тиждень №23, 2008 року). За закон проголосували 367 депутатів. Затримка з введенням у дію низьких митних тарифів, котра суперечить вимогам СОТ, може викликати серйозні претензії з боку інших членів цієї організації. Але корпоративні інтереси лобістських груп у різних фракціях переважили над політичним курсом, який офіційно проводять лідери парламентських фракцій. І така ситуація красномовно й краще за всі політичні заяви показує реальний стан справ у нинішньому парламенті.