«Згідно з повідомленнями експертів-радників США щодо електронного листування, розміщення електронних ресурсів та соціальних медіа, виконавча влада стурбована тим, що зарубіжні уряди – особливо ті, що встановили менше обмежень у сферах приватного простору та свободи слова – починають вимагати, аби технічні компанії США перемістили свої сервери та бази даних на їхню територію. У нормальних умовах, компанії навряд чи б виконали такі вимоги, особливо якщо ці країни відомі жорсткою внутрішньою політикою. Але зараз США розглядається в якості глобальної шпигунської сили, а отже ці компанії мають мало вибору», – пише Харріс.
«Міграція» технологічної шпигунської бази за межі Штатів може спричинити негативний ефект: «Інші уряди можуть вимагати переміщення компаній в ім’я захисту громадян від Національної агенції безпеки США, якій відтепер не можна довіряти. Але потім вони зможуть використовувати американські технології для розробки власного правозастосування та аналітичних агенцій, подібних до НАБ».
В якості свідчення на користь цього аргументу Харріс наводить цитату Альберта Ґідарі –юриста фірми Perkins Coie: «Незважаючи на сенсаційні викриття, здійснені Сноуденом, дані не будуть краще захищеними за межами США, в країнах, де встановлення захисту приватної сфери щонайкраще є бажаним, дані, розміщені локально стануть паливом для корупції, зловживання владою та репресій у більшості цих країн, особливо у тих державах, які найголосніше нарікають на шпигунські дії США».
Отже, за словами Харріса, витік інформації, спровокований Сноуденом, замість обмеження активного шпигунства з боку світових урядів, лише посилить його.