Автор відзначає, що українці вже четвертий тиждень протестують за морозної температури і все тому, що президент Віктор Янукович вирішив не підписувати угоду про асоціацію, що надало б Україні більші торговельні можливості із Європейським Союзом.
«Українці, зрештою, протестують не лише для легшого переміщення товарів з Брюсселем – вони протестують проти панівного протекціонізму Москви, яка хоче (і, можливо, вже змусила) Київ приєднатися до її пошарпаного, тіньового синдикату – Митного союзу в обмін на зниження цін на нафту і газ та припинення, нав’язаного Кремлем, "митного терору", який передбачав затримку українського імпорту на російському кордоні», – вважає Майкл Вайс.
«Якщо 2004 рік є очевидним календарним порівнянням із подіями, що зараз розгортаються в Києві, 1991 рік і незакінчена справа пострадянської консолідації має в українській уяві також загрозливі розміри», – вважає Вайс і як приклад наводить реакцію одного з опозиційних депутатів Андрія Шевченка на повалення пам'ятника Леніну у Києві: «До побачення, комуністична спадщино!».
Про те, що події в Україні багато в чому пов’язані не настільки з бажанням асоціації з ЄС, а з бажанням відірватися від Росії, говорить колишній кандидат у президенти Білорусі Андрєй Санніков. В його країні російський вплив та тиск – це «Різдвяний привид теперішнього»
Санніков вважає, що Брюссель тепер повинен звернутися безпосередньо до українського народу. «По суті це (протести – ред.) не за Європу», – стверджує він. «Мова йде не про ЄС і не про угоду про асоціацію. Це навіть не про владу. Йдеться про не бажання повертатися в Радянський Союз», – наголосив Санніков.