За останні роки ісламофобія зайняла помітну роль в пануючому дискурсі та політиці від Скандинавії до Середземномор’я.
Політичні партії, які сповідують дещо м’якші за ідеї Брейвіка погляди сидять у парламентах по всіх Північній Європі, включаючи Європейський парламент, та навіть беруть участь у правлячих коаліціях. У деяких країнах, таких як, наприклад, колись мультикультурна Данія, ці політики мають значний вплив на питання міграції, притулку та культурної, соціальної й антитерористичної політики, а також на закріплення зростаючої народної ворожості проти мусульман.
Ісламофобії неспроможні протистояти навіть справжні демократи. Минулого року данська опозиційна Соціал-демократична партія разом із антиісламською Данською Народною партією розробили та схвалили нові правила про посилення імміграційних вимог до громадян незахідних країн.
Заборона паранджі у Франції та Бельгії є схожими кроками. Дії зі стигматизації мусульман і далі грають на руку новому поколінню правих у Європі.
Дослідження британської організації Hope Not Hate свідчать про те, що мережа «анти-джихаддистських» груп у світі зростає. Так, крайні праві створюють нові альянси у Європі та США. Наразі, налічується більше 190 груп, які проповідують ісламофобію.
А останнє дослідження британської організації Chatham House, в рамках якого було опитано 2 тис представників радикальних організацій, виявило, що більшість з них підтримують насильство проти «ворожого внутрішнього ядра» та готові планувати та готуватися до атак. Автори дослідження попередили про велику потенційну загрозу з боку крайніх правих у Великій Британії та їх союзників з мережі по всій Європі.
Великі кількості крайніх правих є в країнах від Італії до Фінляндії, але прапороносцем є голландська Партія свободи Герта Вілдерса, заяви якого неодноразово з’являються в маніфесті Андерса Брейвіка. Достатньо впливовим політикоми-ісламофобом є також одна з кандидатів у президенти Франції Марін Ле Пен.
Подібні ідеї підтримують і низка представників культурної та наукової еліти Європи.
Зокрема, французький філософ Бернар-Анрі Леві, британський письменник і колишній редактор New Statesman Мартін Еміс, голландський інтелектуал та член Лейбористської партії Пол Шеффер, німецький журналіст Ральф Джордано, німецька вчена, публіцист та член Німецької Ісламської конференції Некла Келек, журналістка та провідниця жіночого руху в Німеччині Елім Шварцер, журналіст Генрік Бродер. У своєму маніфесті Брейвік цитував усіх цих літераторів, включаючи директора американської організації Jihad Watch Роберта Спенсера та виконавчого директора організації «Зупинимо ісламізацію Америки» Памелу Геллер.
Опитування за опитуванням свідчать про те, що в Європі зростає кількість людей, які дотримуються антиісламської системи переконань.
Так, відповідно до нещодавнього звіту інституту Forsa в Німеччині 38% відсотків вважають, що іслам не вписується в німецький спосіб життя і становить загрозу для німецьких цінностей, а майже половина німців хочуть скоротити кількість мігрантів.