Фонтани добробуту

Залізні візерунки на воротах промовляють до потенційних гостей: «Сім-сім». Проте заклинання «Сім-сім, відкрийся!» тут ні до чого. Лише згодом ми зрозуміли, що означає ця геральдика.

 

Ворота поволі відчиняються, відкриваючи в’їзд до володінь Івана Суслова. Але прізвища цього ви у Буках не почуєте. Майже всі мешканці називають його просто Хазяїном, а його обійстя – маєтком.

 

За масштабами цілком відповідає. Кам’яний міст, уздовж нього кілька ліхтарів. «Ви куди?» – гукає охоронець. Нервується, бо мав запитати нас про це значно раніше, та забалакався по мобілці. «Ми це… з весіллям», – відповідаємо, киваючи у бік групки святково вбраних людей. «Добре, йдіть, але не відставайте від своїх», – суворо каже чоловік, одягнений у камуфляжну форму, і передає щось по рації.

 

Така традиція: іноді господар цієї розкішної будівлі дозволяє весільним кортежам селян погуляти на його території, сфотографуватися на мальовничому тлі. Кореспонденти Тижня скористалися нагодою: затесавшись до кортежу, відвідали володіння одного з найбагатших мешканців Київщини.

 

Камінний господарТут багато декоративного каміння та фонтанів. Бруківку і брили для особливих дизайнерських рішень, мабуть, довелося завозити здалеку. На території щонайменше десяток фонтанів: маленьких, великих, у формі оголеної жінки…

 

Підходимо до «куточка автентичності» – це найперше місце, де зупиняються молодята для пам’ятних знімків. Невеличка українська хата з тином, яскравими малюнками та декораціями навколо, відверто кажучи, не дуже вписується у вензельно-кам’яну концепцію.

 

Нас скрізь супроводжує охорона, але нічого від весільного кортежу не приховує. Усі охоронці схожі один на одного: у синьо-сірій захисній формі, чорних бронежилетах і з раціями, що постійно шиплять. Попри зовнішню суворість, усі вони виявляються людьми відкритими, балакучими – із задоволенням і гордістю показують статки однієї з найповажніших осіб краю. Схоже, життя в маєтку спокійне й розважливе. А охорона лише, щоб «тримати марку».

 

Суслову 50 років, він родом звідси, зі Сквирщини. Досить відомий і в Києві – у політичних та бізнес-колах. Виріс у сім’ї, де крім нього виховували ще дев’ятеро дітей. Усі вони тіснилися в однокімнатній сквирській квартирі.

 

Кажуть, на зорі незалежності Іван Суслов зібрав усіх родичів і заснував сімейний бізнес. Зараз родина налічує 67 осіб – усі працюють разом.

 

Перше своє підприємство – Сквирський маслозавод – Іван Суслов придбав на початку приватизації за кошти, зароблені на СТО, де він оцинковував кузови авто. Наступними були ВАТ «Шамраївський цукровий завод», торгові, будівельні та аграрні підприємства, сотні тисяч гектарів ріллі й угідь.

 

Сьогодні територія земель його агропромислової корпорації «Сквира» перевищує 13 тис. га. За різними даними, до бізнесу Івана Суслова належать асоціація «Київмолоко», «Сквирський вентиляторний завод», «Сквирський сирзавод», «Агропромислова корпорація «Сквира», «Агросім», ТзОВ «Українсько-індійське підприємство «АНУП», СП «Сквирський агропромбуд», фермерське господарство «Черемош» тощо.

 

 

 

Тріпоче фата нареченої. Минаємо мисливський будиночок, лазню, що стоїть просто на березі річки. Далі – ще одне популярне місце, де зазвичай фотографуються молодята: зоопарк. У лева і гризлі клітка розміром з 20 м2. У гімалайських ведмедів трохи більша, з басейном. Біля кліток стоять мармурові лавочки.

 

Схоже, дехто з весільної делегації тут не вперше. «Ой, торік товстіші були», – придивляється до гімалайських ведмедів хлопець у синій дутій куртці поверх святкового сірого костюма.

 

«Чим годуєте?» – запитуємо. «М’ясом. Гімалайські найпримхливіші – фрукти люблять», – зі знан-ням справи розповідає охоронець у костюмі та білій сорочці. Те, що він охоронець, видає лише рація у руках. Напевне, він головний над іншими, вдягненими у камуфляж.

 

Неподалік гуляють фазани, а на пагорбі видніється невелика страусина ферма.

 

Охоронці-екскурсоводи приводять весільний кортеж до хазяйського будинку. Тут б’ють ще кілька фонтанів – наречена із задоволенням фотографується біля них.

 

Трохи далі споруда, до якої «весільний маршрут» не пускають. Вона схожа на вежу: червона цегла, черепиця, довгі вузькі віконця. Це найвища будівля на пагорбі Суслова.

 

«Хазяйський офіс», – коротко каже «гід» із рацією, але ближче підійти не дозволяє. Він найменш балакучий з-поміж охоронців. Подейкують, у цій червоній вежі Іван Суслов спілкується з Юлією Ти­мо­шенко, яка іноді заїжджає до однодумця у справах. 

 

 

Робимо останні знімки й опиняємося по той бік воріт. Проте, виявляється, ми все ще в гостях у пана Суслова: місцеві кажуть, що навколо – теж його приватні володіння. На наше запитання до «аборигенів», де закінчуються землі Хазяїна, ніхто конкретно так і не відповів – махають рукою у далеч.

 

Отже, весільна екскурсія триває. Золоті бані, що так красиво виблискують на сонці, виявляється, також належать Сусловим. Кілька років тому навпроти свого будинку, вздовж дороги, Іван Михайлович збудував церкву Святого мученика Євгенія – на честь сина. 27-річний син Івана Михайловича Євген – народний депутат від БЮТ, а також голова молодіжного крила блоку «Батьківщина молода». У політичних колах кажуть, що керівництво БЮТ серйозно розглядає кандидатуру Євгена Івановича на посаду губернатора Київської області. Деталь із біографії молодого політика: у 21-річному віці Євген став мером 18-тисячної Сквири, змінивши на цій посаді батька.

 

Поруч із церквою біля бронзового янгола на вході бачимо табличку: «Дзвіниця Святого Даниїла. Зведена на честь Кучми Даниїла Прокоповича». Трохи поміркувавши, розуміємо, що йдеться про батька Леоніда Кучми. «Чому раптом?» – запитуємо. Адже відомо, що батько екс-президента загинув під час Другої світової, тож пан Суслов просто фізично не міг бути особисто знайомий із цією людиною. Охоронець знизує плечима: він Леоніда Кучму і його батька ніколи тут не бачив. Згодом дізнаємося, що колись Кучма нібито допоміг Суслову з ліками для сина. За це, мабуть, і дзвіниця.

 

Тут же бачимо бульдозер, кран і будівельний вагончик. Роботи припинено, але охоронець розповідає, що зараз тут кладуть бруківку й облаштовують місце для ще одного фонтана. З огляду на діаметр майданчика, виділеного під фонтан (близько 30 м), це буде щось вельми габаритне.

 

 

 

І справді габаритне: йдеться про фонтан, який два десятиліття стояв на столичному майдані Незалежності. Великий і круглий, з лавочками і деревами – зручне місце для побачень: «О сьомій на «Рулетці»… Фонтан прибрали 2000-го, під час останньої реконструкції майдану. Зараз замість нього скляні бульбашки і паруючі вентиляційні шахти першої лінії торговельного центру «Глобус».

 

За офіційними даними, фонтан-пам’ятку торік передали до Центру розвитку дитини №7, розташованого неподалік церкви, де змонтують «Рулетку». Працівники дитячого будинку сказали Тижню, що про фонтан нічого не чули, та й територія Центру замала для такої конструкції. Проте дитячим будинком також опікується пан Суслов. Тому, певно, не так важливо, куди прилаштують столичний водограй.

 

Уже завершуючи прогулянку маєтком та околицями, ми помітили чорний «Хаммер» із чотирма сімками на номерах. Сімки вигулькували по всій території маєтку – на бруківці, спорудах та парканах. І тільки після «Хаммера» збагнули: пан Суслов так закоханий у цифру «7» не тільки тому, що вона вважається щасливою. Просто це абревіатура від імені «Суслов Іван Михайлович».

 

 

 [1095]