На думку експертів, сьогодні розвиток ВМС Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) досяг чергової вирішальної точки, для його потреб розгорнуто будівництво найсучасніших бойових кораблів усіх основних класів. Наразі йдеться про системну трансформацію цієї потужної регіональної сили в якісно нову й глобальну, здатну вирішувати завдання стратегічного рівня.
А це вже свідчить про перегляд Пекіном поточної ролі та призначення ВМС НВАК в оборонній стратегії держави. Адже Китай, як континентальна країна, у протистоянні з потенційними морськими супротивниками просто змушений посилювати відповідну компоненту військового будівництва, намагаючись грати на силовому полі ворога.
Чотири авіаносці до 2030-го
До ВМС входить п’ять видів сил: надводні, підводні, підрозділи берегової оборони, морська авіація та корпус морської піхоти (див. «Китайська сила на морі»).
Надводні сили займають центральне місце в розвитку ВМС, що передбачає побудову сучасного флоту, який має складатися переважно з багатоцільових бойових кораблів. Розвиток авіаносної складової ВМС НВАК свідчить про намір якісного посилення військово-морського потенціалу Піднебесної. 13 травня 2018 року почалися випробування першого авіаносця Shandung типу 001А, повністю сконструйованого в Китаї. Він є покращеною й трохи модифікованою фахівцями Невського ПКБ (РФ) версією авіаносця Liaoning проекту 11 436 (колишній «Варяг»), придбаного недобудованим в Україні 2001-го. 
Новий корабель було закладено 2013 року й спущено на воду 2017-го. У його будівництві брали участь 532 китайські підприємства, зокрема багато з приватною формою власності. За попередніми даними, довжина нового авіаносця становить 315 м, ширина — 75 м, стандартна водотоннажність — 50 тис. т, головна енергетична установка паротурбінна. Потенційний склад корабельної авіагрупи — до 40 літаків J-15 і вертольотів різного призначення. Утім, як і Liaoning та його російський близнюк «Адмирал флота Советского Союза Кузнецов», новий корабель не має катапульт. Для старту літаків на ньому передбачено використання носового злітного трампліна з кутом нахилу 14º.
Читайте також: Китай і Африка: ярмо допомоги
До 2030 року ВМС Китаю планують мати у своєму складі вже чотири авіаносці. Будівництво чергового корабля цього класу триває на заводі в Шанхаї. За всіма ознаками він відрізнятиметься від попередніх одиниць. За прогнозами західних експертів, що ґрунтуються на даних космічної розвідки та інших джерелах, новий авіаносець відзначатиметься якісними відмінностями. Зокрема, він матиме вже атомну енергетичну установку, нову електромагнітну катапульту й розширений склад авіагрупи, до якої увійдуть палубні варіанти нових літаків п’ятого покоління J-20 (деякі джерела називають також J-31), літаки радіоелектронної розвідки й навіть БПЛА різного призначення.
Офіційно винищувач J-20 прийнято на озброєння ВПС НВАК у вересні 2017-го. Китайці вважають його аналогом американських машин нового покоління F-22 i F-35, побудованих за технологією малої помітності stealth. Відповідно до концепції використання ВПС НВАК J-20 призначений для знищення повітряних цілей за межами горизонту, прихованого подолання або прориву ворожої ППО й виводу її з ладу. Літаки цього типу протягом щонайменше 20 наступних років мають становити основу ВПС Китаю.
З огляду на геополітичні перспективи Піднебесна також активно використовує наявність нових літаків для відпрацювання силами ППО протидії загрозам із повітря вже сьогодні. Зокрема, під час останніх навчань, що проводяться в регіоні Тибету, поблизу Тайванської протоки та над акваторією Південно-Китайського моря, J-20 використовують, з одного боку, для відпрацювання нової тактики й підготовки пілотів винищувачів п’ятого покоління, а з другого — як навчального супротивника, імітуючи американські літаки F-35 та F-22.
До нових проектів надводних кораблів ВМС НВАК можна зарахувати насамперед шість есмінців типу 052C (Lanzhou), шість типу 052D (Kunming і ще чотири будуються, інші чотири заплановані до будівництва), два типу 051C (Shenyang), два типу 052B (Guangzhou), два російського проекту 956ЕM (Taizhou), два російського проекту 956 (Hangzhou), два типу 051В (Shenzen), два типу Harbin (Luhu). Ще три есмінці нового проекту 055 будуються.
Американська розвідка вважає, що в складі ВМС нараховується щонайменше 86 ракетних катерів прибережної дії, із яких 60 належать типу 022 (Houbei), шість типу 037/11 (Houjian) та 20 ракетних корветів типу 037/IG (Houxin). Будівництво малих кораблів триває. При цьому кораблі, що вже давно стоять на озброєнні ВМС, поступово замінюються на сучасніші й потужніші корвети типу 056 (Jiangdao). Вони універсальніші й придатніші для вирішення низки завдань не лише в прибережній зоні, а й у відкритому морі. ВМС далі тримають у строю також до 40 артилерійських катерів типу 0621 (Shanghai III) та до 30 патрульних катерів типу 037 (Hainan).
Сучасні тренди. ВМС НВАК не відстають від провідних країн у впровадженні безпілотних літальних апаратів
Десантно-амфібійні спроможності ВМС є ще одним напрямом активного розвитку. Передусім це засіб потенційно можливої висадки китайських десантів на Тайвань або на інші острівні території. Уже станом на 2015–2016 роки ВМС НВАК мали на озброєнні до 57 танкодесантних, а також середніх і великих десантних кораблів. Найбільшим досягненням китайської сторони в напрямі формування десантно-амфібійних сил ВМС НВАК стало будівництво чотирьох десантних кораблів-доків типу 071 (Yuzhao), здатних транспортувати одночасно до чотирьох десантних катерів на повітряній подушці, чотирьох вертольотів і до батальйону десантників з усім озброєнням на відстань до 10 тис. миль (18,520 тис. км).
Експансію Китаю на морському напрямку забезпечує потужний допоміжний флот, що складається з танкерів, суховантажів, суден забезпечення тощо. Зазвичай усі вони побудовані на китайських заводах. За оцінками американської військово-морської розвідки, ідеться про наявність наразі щонайменше 50 сучасних великих суден забезпечення, більш як 400 середніх суден забезпечення різного призначення та 42 протимінні кораблі.
Частина ядерної тріади
Підводний флот ВМС НВАК головним чином призначений для боротьби проти надводних кораблів у районі «першого острівного ланцюга». Поряд із цим ВМС розвивають такий важливий напрям, як будівництво атомних підводних човнів — носіїв балістичних ракет із підводним стартом, що входять до китайської ракетно-ядерної тріади стримування. Загалом західні експерти вважають, що в складі китайського підводного флоту є 57 дизель-електричних підводних човнів (зокрема, 12 російського будівництва проекту 636/87ЕКМ), три-чотири атомні підводні човни з крилатими ракетами типу 093/093B (Shang), чотири атомні підводні човни типу 094 (Jin) із балістичними ракетами (по 12 на кожному) та один атомний підводний човен із балістичними ракетами типу 092 (Хіа, не в бойовому складі).
.jpg)
Прихована потуга. За оцінками американських експертів, до 2020 року підводні сили Китаю можуть налічувати близько 74 субмарин
Для розміщення атомних підводних човнів КНР створює в бухті Ялунвань (острів Хайнань) поблизу міста Санья нову й найбільшу у світі військово-морську базу такого типу. Підводні човни зберігатимуться в ній у спеціальних сховищах, збудованих під скелями з трьома підводними виходами в напрямку моря. Крім того, там побудовано причал довжиною 350 м, що уможливить також базування навіть авіаносців.
Читайте також: Через Трампа Пекін цензурує генеральний план
Ще одна база атомних підводних човнів ВМС НВАК міститься на березі Жовтого моря, поблизу міста Циндао. Західні експерти пов’язують створення супербази на острові Хайнань з наміром Китаю посилити контроль у регіоні, зокрема на випадок можливого конфлікту навколо Тайваню з втручанням США, а також із територіальними суперечками КНР із низкою країн регіону щодо Парасельських островів та архіпелагу Спратлі.
Із повітря та на березі
Морська авіація НВАК налічує до 800 літаків і вертольотів берегового й корабельного базування та 35 тис. солдатів й офіцерів особового складу. Головною ударною силою авіації ВМС є три повітряні бомбардувальні дивізії, у складі яких налічується понад 22 бомбардувальники типу Су-30МК2, до 50 типу Н-5, до 80 cтратегічних типу Н-6 (частина з них здатна нести ракети С-601 або протикорабельні ракети С-801/C-802) та 36 бомбардувальників типу JH-7.
Літаки авіаносного базування представлені машинами типу J-15 (західне означення Flying Shark), що є китайськими аналогами російських Су-33. На кораблях також використовуються нові вертольоти типу Z-8 (12 машин), Z-9D (до 50) та Z-18F китайського виробництва, крім того, в експлуатації залишається три вертольоти Ка-27 та 17 Ка-28ПЛ російського виробництва. На озброєнні Морська авіація Китаю має також дев’ять вертольотів радіоелектронної розвідки російського виробництва типу Ка-31 та певну кількість літаків радіоелектронної розвідки (вісім типу Y-8J/JB, шість типу Y-8 або Y-8W тощо). А також безпілотні літальні апарати типу BZK-005 ISR (за схемою літака) та S-100 (вертоліт). Триває впровадження нових вертольотів радіоелектронної розвідки типу Z-8YJ (Black Bat) та типу Z-18J.
Китайський Harrier. КНР активно працює над створенням власного літака короткого старту й вертикальної посадки
Берегова оборона налічує 35 полків (40 тис. особового складу), що мають на озброєнні ракетні та артилерійські системи різного призначення. Зокрема, ідеться про 120 пускових установок дозвукових протикорабельних крилатих ракет YJ-62/C-602 та невизначену кількість установок HY-4/C-201/CSSC-7s (Sadsack). Прийняті на озброєння у 2008-му ПКР типу YJ-62 мають дальність дії понад 280 км і несуть бойову частину масою 210 кг. Для порівняння: старіша ПКР HY-4 має відповідно дальність 135 км і корисне навантаження 513 кг.
Перспективи розвитку
Поряд з авіаносцями Китай розбудовує сили охорони цих кораблів — нові 175-метрові есмінці типу 055. За своїми бойовими спроможностями вони скидатимуться на ракетні крейсери або ж американські аналоги цього класу — ракетні есмінці типу Arleigh Burke. Такі багатоцільові кораблі покликані вирішувати цілу низку бойових завдань, передусім ППО-ПРО та ПЧО авіаносців.
Читайте також: Як програти Китаю
Кораблі типу 055 матимуть РЛС із фазованими антенними решітками, що працюють у S- та X-діапазонах, а також 96-зарядні ракетні модулі з вертикальними пусковими установками ракет різного призначення. Останні дають змогу ефективно здійснювати перехоплення наявних і перспективних атакувальних ракет, а також завдавати ударів по надводних цілях.
Водночас будівництво есмінців типу 052С (Luyang II) припинили після завершення передачі флоту шостого корабля на користь новішої версії типу 052D (Luyang III). Поповнення ВМС фрегатами відбувається завдяки регулярному будівництву кораблів типу 054A (Jiangkai). Разом із появою нових есмінців і фрегатів ВМС НВАК активно поповнюється кораблями класу «корвет». За оцінками американської розвідки, на додачу до вже наявних 25 кораблів китайці планують побудувати до 30–60 корветів типу 056 (Jiangdao).
Серйозні наміри. Поряд із посиленням морських сил Пекін динамічно розвиває авіаційну компоненту з використанням новітніх технологій малої помітності
Іншим важливим напрямом розбудови ВМС НВАК є нарощування потенціалу підводного флоту. Західні експерти звертають увагу насамперед на два нові типи підводних човнів і продовження будівництва кораблів попередніх типів. За американськими оцінками, китайський підводний флот має збільшитися з 66 до 74 субмарин (зокрема, 63 дизель-електричні та 11 атомних) уже до 2020 року. Вважається, що найближчим часом буде побудовано щонайменше вісім багатоцільових підводних човнів типу 039A («Yuan») та чотири атомні ракетні субмарини типу 094 (Jin). При цьому три атомні торпедні ПЧ типу 091 (Han) замінять чотирма субмаринами типу 093 G (покращена версія типу Shang), будівництво останніх триває вже з 2012-го.
За прогнозами американських експертів, протягом наступної декади слід очікувати завершення будівництва головних зразків нових атомних ПЧ типу 095 (багатоцільова) та типу 096 (ракетна). Загалом вони будуть значно ефективнішими, ніж ПЧ попередніх проектів, і представлені серіями по п’ять-шість кораблів кожного типу. Поряд із будівництвом нових платформ китайці також далі модернізовуватимуть наявні кораблі ВМС НВАК, передусім у напрямку покращення можливостей у сфері C4ISR (Command, Control, Communications, Computers, Intelligence, Surveillance and Reconnaissance), ППО, ударного потенціалу та боротьби з підводною загрозою. У 2016 році розпочато модернізацію побудованих у РФ есмінців проекту 956 і типу 05 IB (Luhai) із метою посилення ударних можливостей, а також ППО та ПЧО.
Військово-морське будівництво та бойова підготовка особового складу ВМС НВАК ґрунтуються на вимогах чинної військово-морської доктрини НВАК, офіційно ухваленої 1995-го. Вона базується на «Стратегії активної оборони», що передбачає створення ВМС та ВПС, здатних не лише дати відсіч агресії з морського напрямку, а й завдавати превентивних ударів, зокрема на океанських театрах бойових дій (див. «ВМС Китаю у Стратегії активної оборони»).
Пріоритет — Індійський океан
Загалом аналіз подій останніх років допомагає дійти висновку, що основним регіоном застосування сил ВМС НВАК протягом наступного десятиліття буде напрямок Індійського океану, через який проходять до 90% усіх китайських експортних та імпортних морських перевезень та 27% вантажопотоку.
Читайте також: Почати з Китаю. Чому Україні потрібна власна торговельна війна з Китаєм
Зазначені комунікації мають критичне значення для економіки Китаю також із міркувань забезпечення потреб національної енергетики вуглеводнями та експорту китайських товарів і послуг на зовнішні ринки. Для цього КНР у межах стратегії «низки перлин» створює лінію важливих партнерів уздовж морських комунікацій у напрямку Перської затоки й навіть розпочала створення за кордоном власних військових баз (Джибуті, 2017 рік).
Китай розвиває військово-морську співпрацю з Пакистаном і М’янмою, укладено військові угоди з ПАР і Камбоджею, активізовано участь китайського капіталу в розбудові та розширенні порту Чіттагонг у Бангладеш, а також можливе будівництво стратегічно важливого для Китаю Таїландського каналу, конкурентного Малаккській протоці. Цілком логічно, що країна, яка має стратегічну залежність від морських комунікацій, повинна постійно дбати про безпеку останніх, особливо з огляду на поточні й майбутні геополітичні зміни та загрози, що виникатимуть внаслідок цього для самої КНР.
Головним фактором забезпечення інтересів країни на морі завжди вважалася наявність ефективного військового флоту. І Китай тут не виняток. Після того як рівень національної науки й економіки дав змогу приділяти більше уваги ВМС НВАК, вони поступово стали поповнюватися кораблями й допоміжними суднами всіх типів, тобто завдання за аналогією з колишнім СРСР вирішується комплексно.
За даними американської розвідки, уже 2000-го в складі ВМС НВАК нараховувалося понад 1100 кораблів і катерів, тобто втричі більше, ніж у США. Проте переважно це були невеликі кораблі прибережної дії застарілих проектів, що мали обмежені бойові можливості. Китайський флот не мав жодного корабля океанської зони, авіаносця або крейсера, серед найбільших бойових одиниць — есмінці та фрегати. При цьому лише 19,4% корабельного складу можна було назвати відносно сучасними.
Велике переозброєння
Для зміни ситуації в КНР було розгорнуто масштабні розробки нових видів озброєння та військової техніки (ОВТ) для потреб китайських ВМС. На першому етапі це були копії зразків ОВТ радянського й західного виробництва, утім, із часом Піднебесна поступово почала створювати власні зразки, що вже не поступаються закордонним. Серед очевидних успіхів китайської оборонної галузі військово-морська розвідка США зазначає розробку нової крилатої ракети великої дальності та будівництво кількох нових бойових кораблів, оснащених китайським аналогом вкраденої в Америки системи управління вогнем AEGIS.
За повідомленням China Daily, авіакосмічна промисловість КНР працює над проектом літака короткого старту й вертикальної посадки (STOVL), який має відігравати ключову роль у майбутніх операціях корабельної авіації китайського флоту. Тривають дослідження та розробка компонентів майбутнього літака, зокрема його двигуна. Китайська авіабудівна корпорація Aviation Industry Corp of China спільно з двома її структурами — AVIC Chengdu Engine Group та China Aviation Engine Establishment — працює над розробкою двигуна для майбутнього літака STOVL, який уже дістав неофіційну назву J-26.
Порівняно з літаками класичної аеродинамічної схеми підготовка до бойового застосування цих машин потребує значно менше часу. Вони також займають менше місця в ангарі або на палубі корабля, завдяки чому STOVL можуть бути особливо привабливими для ВМС. Майже всі наявні сьогодні літаки цієї аеродинамічної схеми базуються на конструкції британського прототипу Harrier. Усі попередні спроби Китаю створити такий винищувач власними силами або придбати у Великої Британії виявилися невдалими. Цього разу, вважають експерти, Пекін ухвалив рішення розробити власний проект з огляду на потреби ВМС у літаках STOVL, здатних суттєво покращити можливості проведення десантних операцій.
Читайте також: Служба безпеки Чехії викрила мережу шпигунів РФ та Китаю
Незважаючи на наявність у ВМС Китаю авіаносця Liaoning, вони все ще не мають достатнього досвіду створення та експлуатації таких технічно складних платформ. А без цього очікувати в короткостроковій перспективі появи в КНР нових кораблів такого класу не можна. Вважається, що в разі виникнення конфлікту між Китаєм та іноземною державою найближчим часом обмежена кількість літаків корабельного базування J-15 буде залучена як для виконання ударних завдань на великих відстанях, так і для ППО кораблів. Тобто для одночасного вирішення цих завдань наявна незначна кількість літаків має бути ще й поділена на групи меншого складу. До того ж, вважають експерти, якщо Китай матиме літаки класу STOVL, останні можуть перебрати на себе вирішення завдань ППО, що дасть змогу зосередити винищувачі J-15 на виконанні ударних місій.
Найближчим часом не варто очікувати участі Піднебесної у війнах за зазначеним сценарієм, вона, загалом кажучи, до цього не готова й не зацікавлена в силовому вирішенні питань. Проте не можна виключати локальних конфліктів із необхідністю висадки морських десантів, де літаки STOVL будуть особливо придатні. Водночас китайці працюють над створенням високоточної зброї, зокрема нових ракет класу «повітря — поверхня» та «поверхня — поверхня», бойових екранопланів-роботів, гіперзвукових ракет тощо, призначених передусім для завдання ударів по авіаносних бойових групах ВМС США. За оцінками експертів, такий сценарій буде актуальним у контексті реалізації плану силового вирішення питання Тайваню, оскільки щоразу з виникненням напруженості у відносинах Пекіна з Тайбеєм США спрямовують до протоки свої авіаносці й блокують можливу висадку китайців на бунтівному острові.
Загалом будівництво ВМС НВАК здійснюється в межах довготермінових програм, що засновані на реалізації концепції «захисту стратегічних кордонів і життєво важливого простору», відповідно до яких Китай повинен мати збройні сили, спроможні здобути перемогу у війні будь-якої тривалості й масштабу.
Амбіції та нова географія
До мотивів, що спонукають Китай посилювати військово-морське будівництво, слід зарахувати такі важливі події, як включення Сполученими Штатами території Східного Китаю до операційної зони Тихоокеанського об’єднаного командування ЗС США, вихід Америки з угоди щодо ПРО 1972 року, створення нею системи ПРО із залученням ВМС Японії, Південної Кореї, Австралії і Тайваню, досвід здійснення США та їхніми союзниками повітряно-морських операцій у локальних конфліктах і наявність «тайванського питання».
Протягом першої декади XXI століття ВМС НВАК спромоглися суттєво збільшити силовий потенціал власної присутності в морській операційній зоні. Загалом вони забезпечені силами й засобами для створення необхідного для них операційного режиму в межах зони, обмеженої «першим ланцюгом островів». А це свідчить про успішне виконання першого етапу «Стратегії активної оборони». Однак порівняльний аналіз можливостей ВМС НВАК і ВМС країн регіону з урахуванням військової присутності США свідчить про те, що китайські ВМС наразі неспроможні гарантувати безпеку власної держави з морського напрямку. Тож розбудова ВМС НВАК триває.
_20150130(2).jpg)
Активна оборона. Збільшення потужностей флоту, зокрема й із десантування, може бути використане для превентивних ударівіз метою захисту інтересів Китаю
Щораз більші амбіції військово-політичного керівництва Китаю мають прямим наслідком суттєві доктринальні зміни для китайського військового флоту. Своєю чергою, вони стали підґрунтям для розробки нових програм створення військово-морських озброєнь і військової техніки загалом. Першою зміною, що відбулася, вважається зміщення в середині 1980-х акцентів на роль ВМФ із рішення оборонних завдань поблизу власних берегів на користь використання флоту у відкритих морях, що безпосередньо прилягають до узбережжя Китаю. Відповідно це позначилося на кількісних і якісних показниках військового замовлення для китайської промисловості.
Якщо вирішення завдань берегової оборони флоту потребувало величезної кількості малих бойових кораблів і катерів, здатних діяти біля власних берегів, то для відкритого моря потрібні інші платформи, передусім більш морехідні бойові одиниці з новітніми системами й великою автономністю дії. Нова амбітніша доктрина полягала у використанні сил і засобів ВМС НВАК для забезпечення інтересів Китаю в районі острівного ланцюга у Жовтому, Східно-Китайському та Південно-Китайському морях. Тож серед пріоритетів китайського флоту з’явилися ракетні фрегати, перші багатоцільові десантні кораблі та великі судна комплексного забезпечення.
Друга зміна відбулася нещодавно, із ухваленням у 2015 році Військової стратегії, де проголошувався перехід ВМС НВАК до дій у відкритому океані та віддалених морях. На флот покладалася відповідальність за забезпечення інтересів країни у віддалених районах, морські стратегічні комунікації та «участь у міжнародній морській кооперації». На думку експертів, ідеться не просто про географічний вимір експансії та зони відповідальності китайського військово-морського флоту, а й про його експансію в межах ширшого розуміння виконання «диверсифікованих військових завдань».
Реалізацію зазначених змін можна бачити на практиці: вже на постійній основі відряджаються кораблі ВМС НВАК до Аденської затоки для боротьби з морським піратством, перші три діяли там у 2008 році, і ця робота триває.