Уже понад десять років організація Kalyna допомагає українцям у боротьбі за свою свободу. Її заснував Флоран Мюре — французький активіст, нині президент організації. В інтерв’ю Тижню Мюре розповів про теперішні потреби армії, боротьбу на політичному фронті та благодійність.
— Чим організація Kalyna займається сьогодні?
— По-перше, ми продовжуємо займатися благодійністю й надаємо гуманітарну допомогу через унікальну модель посилок, адресованих родинам. Зараз нас знають доволі добре, тож на додаток до одноразових зборів у супермаркетах ми щотижня отримуємо натуральні пожертви: продукти харчування, засоби гігієни, одяг, ковдри, медичне устаткування й засоби догляду, інвалідні візки, лікарняне приладдя тощо. Все це призначається для цивільного населення, сімей і, звичайно, для військових. Щотижня ми відправляємо вантажі в Україну завдяки співпраці з автобусними компаніями, такими як Western Trans і BAska Tour.
Другий напрям — культурна діяльність. Ми популяризуємо українську культуру в Франції: організовуємо концерти, покази фільмів, конференції й дебати. Третій напрямок — підтримка захисників України на фронті. Сьогодні є величезний запит на транспорт, адже мобільність — ключ до успіху на полі бою. Також потрібні дрони, глушники дронів, оптичні приціли, генератори.
З 2022 року додався й четвертий напрям нашої діяльності — боротьба за ідеї на політичному фронті.
— Розкажіть детальніше про вашу боротьбу на політичному фронті.
— Ми об’єднали зусилля ще з однією організацією, створеною у 2022 році французькими інтелектуалами, науковцями й дослідниками, — Pour l’Ukraine, pour leur liberté et la nôtre! («За Україну, за їхню і нашу свободу!»). Співзасновники організації — Сільві Ролле та П’єр Райман.
Одна з кампаній, яку здійснюємо нині, — боротьба за повернення депортованих і русифікованих українських дітей. Ще у 2022 році, після глибокого дослідження цієї теми, ми подали перше звернення до Міжнародного кримінального суду (МКС), яке вкупі з іншими ініціативами призвело до видачі ордерів на арешт Марії Львової-Бєлової та Владіміра Путіна.
У 2024 році, ретельно проаналізувавши публікації різних російських посадовців, ми подали до МКС друге досьє — цього разу з метою розширення списку осіб, на яких поширюється ордер на арешт за депортацію дітей. Загалом ідентифікували 64 особи, що є причетними до цього на різних рівнях — багато з них є членами партії «Єдина Росія», представниками Російської православної церкви чи адміністративними керівниками окупованих територій. Розслідування триває.
Маємо й інші кампанії — до прикладу, за впровадження європейських санкцій проти ЗМІ, що поширюють російську пропаганду й досі доступні у Франції через бездіяльність телекомунікаційних операторів. Або за захист українських культурних цінностей, яким загрожує розграбування й знищення з боку російських військ. Це не побічні наслідки війни: ми довели, що це було сплановано й реалізовано за участі російського уряду, ФСБ та музейних працівників, які передають ці цінності в установи на території Росії. Ми виступаємо за виключення Росії з Міжнародної ради музеїв (ICOM), бо її політика прямо суперечить етичним принципам цієї організації.
Також ми працюємо в енергетичному секторі. Зокрема зібрали кошти й з 2024 року передали понад 250 генераторів, надаючи реальні вирішення щоденних проблем українців.
Ще ми успішно виступили проти участі російських спортсменів в Олімпійських іграх 2024 року в Парижі. Наприклад, опублікували статтю в Le Monde, де довели, що 83 % російських призерів останніх Ігор у Японії або відкрито підтримують війну, або фінансуються російською армією. Це повністю руйнує міф про те, що спорт нібито перебуває поза політикою.
Також працюємо й над питанням заморожених російських активів. Зокрема підготували юридичне дослідження, що дає правову основу для їх конфіскації.
Інша болюча тема — зґвалтування та сексуальне насильство, що їх російські солдати систематично чинять в Україні. Ця тема складна і часто замовчувана, але ми вважаємо за свій обов’язок говорити про неї й вимагати справедливості для всіх жертв.
— Які три найважливіші запити вдалося реалізувати вашій асоціації?
— Три основні запити з фронту — це, мабуть, транспорт, генератори й глушники сигналів. Ми діємо виключно в межах дозволеного — наша допомога не стосується озброєнь чи будь-чого, пов’язаного з летальною силою.
Але в межах матеріальної допомоги, яку ми можемо надавати, саме ці три речі фігурують найчастіше.
Як ми фінансуємо такі речі? Завдяки великій праці та творчому підходу. Укладаємо партнерства з іншими організаціями, шукаємо спонсорів, проводимо благодійні збори. Як я вже згадував, також ми організовуємо вистави, кінопокази — і це завжди нагода для публіки долучитися, зробити внесок.
— Як збираєте гроші на армію під час мітингів?
— Пропонуємо напої чи страви в обмін на донат. Люди жертвують, хто скільки може. Зібрані кошти йдуть на закупівлю спорядження для українських захисників, необхідних товарів відповідно до конкретних запитів.
Також ми організовуємо дні збору, під час яких люди приносять речі, які хочуть передати, відповідно до наданого нами списку. У ньому — засоби догляду, гігієни, продукти харчування, а також специфічніші речі.
Ще ми співпрацюємо з медичними кабінетами, центрами здоров’я, геріатричними пансіонатами, лікарнями, які передають нам запаси, що їм більше не потрібні. Це — ініціативи збору. А заходи, які ми організовуємо, фінансуються саме з таких зборів.
— Які ваші цілі на 2025 рік?
— Звісно, ми продовжимо нашу діяльність, бо не віримо в мирні домовленості в нинішньому геополітичному контексті.
У листопаді плануємо показ фільму, що проводить паралель між геноцидною війною, яку зараз веде Росія, і Голодомором. Цей фільм називається «Сімейний альбом», показ відбудеться в Парижі.
Крім того, в планах концерти та інші події. А ще влітку ми зазвичай їздимо в Україну. Це нагода для нас відвідати наші мережі, контакти, подивитися, як усе працює на місцях, отримати якомога точнішу інформацію та проконтролювати різні гілки нашої організації.
— Що ви вважаєте найважливішим у своїй роботі?
— Найважливіше — виконати нашу місію. Найважливіше — надати допомогу, якої потребують українці. Ось що насправді найважливіше.
