Фінанси без романсів

В один день дві країни світу залишилися без міністрів фінансів. Японський чиновник Сьоїті Накаґава подав у відставку у зв’яз­ку з тим, що перевищив свої повноваження: на прес-кон­фе­рен­цію міністр прийшов напідпитку. Головний український фінансист написав заяву, бо не міг виконувати своїх повноважень: за словами Віктора Пинзеника, з його думкою не рахувалося керівництво уряду.

 

 

24 сторінки «таємного листа» керманича Мінфіну тепер уже можна вважати своєрідним звітом відомства під керівництвом Пинзеника. Оприлюднення наприкінці січня емоційного тексту, рясно прикрашеного цифрами та графіками, вочевидь, не було випадковим – Пинзеник хотів піти з уряду під акомпанемент обговорення його щиросердого зізнання про жахливий стан економіки. Йому це вдалося. Подальший кар’єрний шлях міністра загубився десь у районі Феофанії.

 

Для тих, хто вважав макроекономічні викладки вже екс-міністра страшилкою та піаром, працює Держкомстат. Днями він оприлюднив цифри, які підтверджують прогнози Пинзеника.

 

ВВП. Держбюджет поточного року «зверстано» на основі зростання ВВП +0,4%. Пинзеник не ставив підпису під проектом бюджету, який уряд подав до Ради. У своєму листі-зізнанні він повідомив, що вже на початку грудня було зрозуміло – позитивної динаміки 2009 року годі чекати. Для наочності наводився показник листопада – мінус 14,4% ВВП. За інформацією Держкомстату, в перший місяць 2009 року падіння ВВП становило 20% порівняно з минулорічним січнем.

 

Промисловість. У своєму листі екс-міністр констатує, що в листопаді 2008 року третина промисловості України зникла (-28,6% порівняно з аналогічним періодом 2007-го). Держкомстат констатує поглиблення рецесії, у січні обсяги промвиробництва зменшилися на 34,1%.

 

Надходження до бюджету. Пинзеник також розкрив урядову таємницю про те, що вже з жовтня держбюджет значно недоотримує надходжень від місцевих бюджетів. Екс-міністр у своєму листі наводив дані про те, що восени третина або навіть половина місцевих бюджетів не виконали плану надходжень до бюджету. В лютому, за деякими оцінками, бюджет наповнився лише на 15% від запланованого.

 

 

Економічні прогнози екс-міністра справджуються – це свідчить про те, що він є хорошим стратегом. Проте друга частина «таємного листа» – тактична –підтверджує тезу про те, що Віктор Пинзеник далеко не практик. Більшість запропонованих ним антикризових заходів є відвертим популізмом. Наприклад, ідея зменшити зарплати чиновникам на 20-50%, або пропозиція збільшити частку прийому студентів у виші на платній основі. Газ та комунальні послуги, за Пинзеником, мають бути дешевими лише для бідних громадян, заможні ж мають платити більше. Змальовані в першій частині листа масштаби кризи неможливо назвати співмірними з контрзаходами від Пинзеника.

 

Хоча концептуально екс-міністр має рацію – починати антикризову кампанію треба з радикального урізання витрат держбюджету. Принаймні, для того, щоби покрити дефіцит у 31 млрд грн і отримати наступні транші кредиту від МВФ (умова фонду при наданні позики – бюджетний дефіцит не повинен перевищувати 4,5% ВВП).

 

На думку економістів, якщо уважно вивчити видаткову частину бюджету, її без проблем можна полегшити на 20-30%.

 

Міністр економіки тіньового Кабміну, народний депутат від ПР Ірина Акімова вважає, що скорочувати зарплати чиновникам – це недієвий метод. «Якщо ми справді хочемо скоротити видатки, треба переглянути структуру держорганів, провести ревізію потрібних-не­потрібних посад і, відповідно, видатків», – каже регіоналка. Йдеть­ся про один із аспектів адміністративної реформи, про яку в Україні дискутують ще з 1990-х.

 

Ще одну міні-реформу пропонує провести заступник пана Пинзеника по партії «Реформи і порядок», нардеп від БЮТ Сергій Соболєв. «Максимальна пенсія в Україні перевищує мінімальну в десятки разів. Є еліта, таких із мільйон, яка отримує пенсію від 6000 грн. Усі інші отримують менше 1000. Встановивши верхню межу пенсій, ми можемо суттєво скоротити видатки».

 

Більшість економістів радять новому міністрові спрямувати вивільнені кошти на інфраструктурні проекти: ремонт доріг, зведення об’єктів до Євро-2012, добудову житлових споруд тощо. За логікою, ці гроші повернуться до бюджету у вигляді податкових надходжень від робочої сили, яку задіють на об’єктах, та від субсидованого державою бізнесу. 

 

Вочевидь, новому міністрові фінансів не варто підтримувати обраний прем’єркою курс на зростання податкового тиску, оскільки він є хибним – про це свідчить міжнародний досвід. Тим більше, що в уряду фактично не залишилося місця для «податкових» маневрів – ще наприкінці минулого року практично весь великий і середній бізнес оптимізувався, при чому настільки, що, за деякими оцінками, зараз у тіні перебуває понад 80% української економіки. Як у 1990-х.

 

Пан Соболєв, наприклад, радить уряду навести лад у спрощеній системі оподаткування. Чимало власників великих і середніх підприємств штучно подрібнили свій бізнес, щоб сплачувати єдиний податок, набагато менший від загального податкового навантаження. Через цей маневр «національних виробників» бюджет недоотримує чималі кошти.

 

Ще один принциповий момент – підтримка експортерів, яких стає дедалі менше. В умовах великого зовнішнього державного боргу (зокрема, корпоративного) уряд має першочергово опікуватися компаніями, які ввозять валюту в Україну.