«Відкриті! Списки! Відкриті! Списки!» – кричать активісти під Верховною Радою. Серед присутніх – учасники руху «Хто замовив Катю Гандзюк», «Автомайдан», представники націоналістичних організацій. Політичних прапорів майже не видно.
«Потрібно змінити цю систему! Ми пам’ятаємо, як свого часу до парламенту потрапляли водії, масажисти, коханки, охоронці. Тому сьогодні депутати мають скасувати мажоритарну систему і запровадити відкриті списки для політичних партій, аби у них, нарешті, з’явилася політична відповідальність», – лунає з невеличкої сцени, змонтованої прямо навпроти входу до Ради.
Всі фото – Станіслава Козлюка
Втім, попри важливість нового Виборчого кодексу (який докорінно змінює процес виборів), біля будівлі на Грушевського 5 зібралося заледве 40 людей. Повз час від часу проходять народні депутати, втім особливої уваги не звертають. Лише кілька народних обранців вирішують взяти до рук мікрофон, аби відповісти на претензії щодо своєї бездіяльності.
– Ви говорите, що ми нічого хорошого не зробили. Але Рада цього скликання впровадила низку хороших ініціатив, – голосно говорить Віктор Чумак і пускається перераховувати важливі законопроекти.
– Розгляд нового Виборчого кодексу має відбутися об 11:00. Будь ласка, не розходьтеся, нас мають почути депутати. Відкриті! Списки! Відкриті! Списки! – чути з колонок голос одного з активістів, – Хей, народ! Ну підтримайте мене! Чого лише я надриваюся? – лунає все той же голос. Кількадесят людей підхоплюють гасло, однак роблять це доволі в’яло.
Тим часом на колонки виводять трансляцію із зали засідань парламенту. «Шановні колеги, були зачитані та зараз у вас на руках ті правки, які робоча група пропонує підтримати, а так само ті перехідні положення, які робоча група пропонує прийняти», – заявив з трибуни Ради один із авторів проекту виборчого кодексу Олександр Черненко після того як протягом півгодини зачитував ключові зміни, які пропонують ухвалити.
«У нас буде три голосування. Перше повернутися що правок, друге підтримати правки і третє за кодекс в цілому», – зазначив після цього спікер Андрій Парубій. Однак голосування результативним назвати важко – разом із депутатами колишньої коаліції, позафракційними, представниками Опозиційного блоку та депутатської групи «Відродження» під куполом вдалося зібрати 209 голосів при необхідному мінімумі у 226.
Ще на початку травня перспективи ухвалення виборчого кодексу в цілому були примарними. Серед причин депутати називали шалену кількість правок, якими їх колеги «заспамили» проект (понад 4,5 тисяч). Мовляв, народні обранці не встигнуть їх розглянути до завершення каденції. На заміну пропонували проект закону про перехід до виборчої системи за закритими списками. Так мали відбутися чергові вибори восени цьогоріч. Все змінив указ президента про призначення дострокових виборів у липні. Після того як стало зрозуміло, що вибори 2019 відбудуться за старим законодавством, а депутати і президент опинилися у гострому конфлікті, у парламенту в принципі не лишилося інших справ, окрім як повернутися до розгляду кодексу. Розгляд правок, жодну з яких не підтримали, тривав від 6 червня.
Окрім «депутатів-спамерів» над проектом кодексу ще від 2018 року працювала спеціальна робоча група. До неї увійшли нардепи, правники та громадські активісти, які опікуються питанням виборів. Справа у тому, що ухвалення проекту кодексу в першому читанні стало несподіванкою навіть для його авторів. Проект від початку містив низку застарілих норм, на які особливо не зважали з огляду на примарність ухвалення закону в цілому. В листопаді 2017-го ситуація різко змінилася і документ почали доводити до пуття. Підсумком цієї роботи став лист співавтора законопроекту Черненка на адресу спікера Ради з переліком правок, які все ж варто врахувати (таких понад 2 тисячі).
«Це правки в основному технічні. Вони пов'язані з формуванням дільничих виборчих комісій, реєстру виборців, агітацією. Принципово, ідея відкритих виборчих списків, яка була на початку, збережена й тепер», – пояснив один із співавторів документу Леонід Ємець вже після завершення голосування в парламенті.
Справа в тім, що виборчий кодекс – це не лише про питання виборчої системи. Документ регулює усі правовідносини стосовно будь-яких виборів. Починаючи від того як нам надсилають запрошення поштою, закінчуючи агітацією та процесом підрахунку голосів. Порівняльна таблиця, яку депутатам роздали перед голосуванням налічує сім частин приблизно по 300 сторінок кожна.
«Колеги! Голосуємо, колеги! Зайняли свої робочі місця! Голови фракцій! Покличте депутатів до сесійної зали! Голосуємо!» – вчергове, ледь не зриваючись на крик, говорить у мікрофон Парубій. На табло висвічується цифра «214». З сесійної зали до ложі преси долинає нервовий сміх нардепів. Голова парламенту знову звертається до присутніх: «Треба мобілізуватися. Ви давали більше голосів у попередні голосування. Це наше зобов’язання перед суспільством. Це було прописано в коаліційній угоді! Це зобов’язання перед нашими міжнародними партнерами. Це репутація на виборах», – продовжував Парубій. Після промови на табло висвітилося 220 голосів «за». Чого все одно було недостатньо для ухвалення рішення.
Частина депутатів розійшлася залою, агітуючи колег дати голоси за законопроект. Адже навіть колишні партнери по коаліції ігнорували голосування. Скажімо, із зареєстрованих 91 депутата БПП голосувало лише 68, із зареєстрованих 55 депутатів Народного фронту голосував лише 41. А частина не голосувала принципово ще з першого читання, яке було в листопаді 2017-го.
Наступна спроба дала ще менше – 211 голосів «за». Голова фракції БПП Артур Герасимов, який уважно дивився на табло, розпачливо змахнув руками. Таку ж реакцію в очільника колись пропрезидентської фракції викликали й наступні кілька спроб, які дали 218, 211, 222 та 214 голосів. В ряди депутатів пішла перша заступниця голови парламенту Ірина Геращенко. Вона намагалася переконувати представників Опозиційного блоку, БПП, Нарфронту голосувати.
– Голосуємо ЗА – чулося з рядів БПП.
-Так а коаліція де? – лунало десь з-під ложі преси, де нині сидять колишні регіонали.
– Голоси в залі є. Шановні колеги, мобілізуймося. Законопроект, насправді, вигідний і мажоритарникам, – не втрачав надії Парубій.
Табло показало 212 та 216 голосів. Скидалося на те, що депутати таки провалять проект нового Виборчого кодексу. А це б означало, що кілька років роботи минули на марно. І вже наступна Рада мала б повертатися до цього питання і починати все з самого початку. Серед депутатів пішов уже сам Андрій Парубій. Активно жестикулюючи, він намагався витягти з присутніх голоси. Окремі представники політсил, скажімо голова фракції Народного фронту Максим Бурбак, відповідали на прохання спікера парламенту доволі емоційно, розмахуючи руками. Разом з Парубієм між рядами продовжували ходити й рядові депутати, агітуючи колег. За кілька хвилин народні обранці знову спробували голосувати за повернення до правок у Виборчий кодекс. На табло почали загорятися зелені вогники – голоси «за». Артур Герасимов скептично дивився на них. Рівно до того моменту, поки на табло не з’явилася цифра «227». Вираз обличчя голови фракції БПП за секунду змінився від скептичного до здивованого. Адже депутати нарешті, із 17-ї спроби таки повернулися до питання поправок. Залою прокотилася хвиля схвальних вигуків.
«227! По фракціях, будь ласка. БПП – 69. Дякую. Фронт. 41. Дякую. Опозиційний блок 20. Дякую. Самопоміч- 24. Дякую. Батьківщина -13, Воля народу- 2, Відродження – 2. Радикальна партія всім складом, 17 голосів. Дякую. Позафракційні 40», – зачитував Парубій з екрану.
Втім, після цього лишалося проголосувати за сам Виборчий кодекс. Що, зважаючи на попередні спроби, могло стати справжнім випробуванням. «Всі лишаються на робочих місцях. Не дай боже зараз хтось дасть «мінус». Не дай боже! Я прошу всіх підтримати виборчий кодекс України» – говорив Парубій.
Цього разу депутати дали 230 голосів «за». Щасливі народні обранці кинулися обійматися одне з одним. Врешті, після 1,5 року роботи депутати таки змінили виборче законодавство. Втім, здається, вони самі не до кінця вірили у таку можливість.
«Не знаю, як так сталося. Чесно. Ми також агітували колег голосувати за цей документ. Навіть кричали. Але, здається, Парубію таки вдалося вмовити людей голосувати», – розповідав журналістам один з нардепів.
Втім, після прийняття законопроекту його ще має підписати голова парламенту і президент. І якщо щодо очільника Верховної Ради питань не виникає, то як швидко з’явиться президентський підпис – питання. Оскільки сама процедура голосування може викликати питання: депутатам знадобилося близько години і 18 спроб, аби прийняти позитивне рішення. Така практика була і в минулому, однак прийняті таким чином документи неодноразово наштовхувалися на критику й спроби оскарження. Мовляв, багаторазове голосування порушує саму процедуру прийняття рішення.
«Все може бути. Для подання до Конституційного суду (КСУ) необхідні підписи 45 народних депутатів. А от для рішення КСУ вже потрібні аргументи», – відповів нардеп Ємець на запитання про те, чи зможе процедура голосування спричинити скасування новоприйнятого кодексу в суді.
«Звичайно, голосувати за нове виборче законодавство не хотіли мажоритарники. Бо у них зараз є засіяні округи і немає відповідальності ні перед ким. І це погано. Власне, зараз треба чекати підпису президента. Думаю, рішення щодо цього буде приймати не одна людина. Будуть зважувати всі «за» і «проти». Хоча, як на мене, переваги нового Кодексу більші, ніж юридичні нюанси, пов’язані з його ухваленням», – коментувала журналістам Тижня ситуацію заступниця голови парламенту Оксана Сироїд.
Проте остаточно казати про те, що саме ухвалили депутати 11 липня доведеться не скоро. Документ ще довго аналізуватимуть правники у випадку його підписання і появи в остаточному вигляді. Що ж до питання, яке турбує більшість – виборчої системи на парламентських перегонах – все більш-менш зрозуміло. Тиждень аналізував це питання ще півтора роки тому (див. Якщо завтра вибори).
Територію України поділять на 27 виборчих округів, які здебільшого збігаються з нинішніми областями. У кожному такому окрузі партії висуватимуть окремі списки кандидатів. Виборець більше не зможе обмежитися «галочкою» навпроти обраної партії. Бюлетень матиме дві графи: «Підтримую виборчий список політичної партії за порядковим номером» та «Підтримую кандидата в народні депутати України від цієї політичної партії за порядковим номером». Навпроти кожної графи стоятиме трафарет для вписування чисел. Якщо ви підтримуєте партію, що висувається на виборах під номером, скажімо, 9, та регіонального кандидата від партії під номером 3, то в першому трафареті слід вписати «09», а в другому «03».
Найцікавіше починатиметься під час розподілу мандатів. Виборчий бар’єр кодексом встановлюють на рівні 4%. Якщо партія набрала такий показник по Україні в цілому, то отримує право на представництво. За первинним задумом авторів кодексу, ключову роль мала грати популярність кандидатів від політсили у певному регіоні. Тобто, змагаючись з іншими партіями, вони одночасно змагаються і в середині списків між собою. В цьому й полягає ідея відкритих списків. У такій конфігурації лідери партій практично втрачають вплив на свою політсилу, що й викликало опір низки теперішніх рейтингових політиків. Однак до остаточної версії потрапила компромісна правка нардепа Сергія Власенка від «Батьківщини». Вона про те, що перша десятка списку партії, яка набрала 4%, потрапляє до парламенту автоматично. Решта вже «грає у відкриту».
Другим компромісом стали терміни, коли кодекс набуде чинності. Згідно з листом Черненка до Парубія, це 1 грудня 2023 року. Окремі активісти, зокрема голова ОПОРА Ольга Айвазовська, вже висловили занепокоєння, що за таких термінів навіть наступі чергові вибори до парламенту відбудуться за старою системою. Інші прихильники кодексу на це особливо не зважають. Сьогодні на їхній вулиці свято, адже саме ухвалення документу складно назвати інакше, ніж дивом під куполом Верховної Ради.