28 вересня 2010 року особа, яка зазіхала на територіальну цілісність України, яка заявляла що Севастополь – це одинадцята префектура Москви, яка постійно лізла в справи іншої держави й при цьому звинувачувала українців в русофобії, нарешті була позбавлена будь-якого політичного впливу. Недарма кажуть – Бог не теля, бачить і звідтіля.
Хоча насправді доводиться спостерігати втілення у життя дещо іншої приказки – «дай Боже їм побитись а нам – подивитись». У той час коли реальне політичне життя штучно згасає в Україні, справжній політичний шторм загрожує охопити Росію.
Відставку мера Москви Юрія Лужкова об’єктивно можна вважати початком передвиборчих перегонів за посаду президента Росії.
Здати кепку!
Власне відставка мера Лужкова не була несподіваною. Протягом останнього року Кремль уже звільнив голів регіонів Е. Росселя (Свердловська область), О. Філіппенка (Ханти-Мансійський АО), М. Шаймієва (Татарстан), К. Ілюмжинова (Калмикія). З гучним скандалом залишив свою посаду президент Башкортостану Муртаза Рахімов. Саме тоді з’явилися перші чутки про відставку мера Лужкова. Підстави ж для відставки лежали просто під ногами.
26 серпня президент Медведєв наказав припинити будівництво автомобільної траси через Хімкінський ліс до проведення додаткових громадських та експертних слухань. Через це будівництво у Москві та Хімках вже відбулися і акції громадської непокори, і сутички з міліцією, і атака Антіфи на будівлю Хімкінської адміністрації, і мітинг-концерт підтримки за участі рокера Юрія Шевчука. Прем’єр Росії на той момент у супроводі 30-и джипів під камери обкатував по дорогах Примор’я три однакові «Лади-Калини».
Можна не сумніватися – прем’єр Путін був обурений рішенням свого президента. По перше, дорогу через Хімкінський ліс будує компанія Аркадія Ротенберга – колишнього тренера Путіна по дзюдо. По друге, – саме підпис Путіна стоїть під наказом про переведення Хімкінського лісу до розряду земель транспорту та промисловості. Нарешті, Путін просто ненавидить залежати від будь-яких проявів громадської непокори.
Певно саме з голосу прем’єр-міністра РФ з критикою рішення президента виступив мер Москви Юрій Лужков, який назвав всі інші плани будівництва траси, крім як через ліс, «недешевими маніловськими ідеями». Перцю до цього додала стаття у «Московському комсомольці», в котрій йшлося про тиск на мера Москви «з-за зубчастого муру» (себто з Кремля !) й на біс – звинуватила критиків мера у підготовці помаранчевої революції.
«Зубчастий мур» у боргу не залишився і послав у бій важку артилерію. На Лужкова накинулося всесильне московське телебачення. Фільми «Справа в кепці» та «Безлад. Москва яку ми втратили» звинуватили дружину мера Олену Батурину (успішну бізнес-леді) в незаконних оборудках в будівництві, а її чоловіка Юрія Лужкова – у корупції та лобіюванні бізнесу своєї половини. Шкода – не пригадали про «одинадцяту префектуру Москви» – Севастополь. Район, побудований у Севастополі компанією пані Батуриної на гроші мерії Москви, там ласкаво охрестили на честь мера Москви – «лужи».
Ситуація зайшла у глухий кут. Медведєв вже не міг не зняти Лужкова – це фактично робило його самого слабкою безвольною фігурою.
17 вересня мер Лужков зустрівся з главою адміністрації президента РФ Сергієм Наришкіним. Меру було запропоновано піти у відставку за власним бажанням. У Росії це фактично наказ забратися геть. Президент Башкирії, наприклад не вагався і здобув у підсумку пенсію більшу за пенсію президента Франції.
Проте 27 вересня Лужков до адміністрації президента подав листа, в якому критикував дії адміністрації і пропонував президенту Медведєву «публічно відмежуватися від тих, хто зробив таку послугу». Реакція Кремля не забарилася. 28 вересня президент Медведєв усунув Юрія Лужкова з посади мера Москви «у зв’язку з втратою довіри». Ера «мера в кепці» для Москви добігла кінця.
Покепкували
Реакція суспільства на відставку мера Лужкова була більш ніж бурхливою. Подібне зняття мера столиці сприймається як природне в Україні, але для Росії, де реальних політичних змагань ніхто не бачив понад 10 років, воно стало справжнім шоком. По-перше, зразу ж і вголос свою турботу висловив московський бізнес. Поява «мітли, що мете по-новому» загрожує підприємцям втратою шалених грошей. Не меншу турботу висловила й найбідніша верства населення Москви – пенсіонери. Їх мер Лужков встиг пригодувати низкою надбавок до пенсії та різноманітних пільг.
Але, мабуть, найбільшу бурю відставка Лужкова викликала на російському політичному олімпі. Шалену радість з приводу звільнення Лужкова вже виказав відомий російський політичний шоумен і віце-спікер Держдуми РФ В. Жириновський. За його словами, звільнення мера Москви – це боротьба з корупцією, і найближчим часом треба очікувати на численні кримінальні справи. В тон йому співає керівництво парламентської партії «Справедлива Росія», яка вимагає визнання незаконними виборів у Мосміськдуму і проведення перевиборів. Звільнення численних чиновницьких посад і перспективи посилення впливу своїх партій паморочить голову багатьом російським політикам.
А от у російських чиновників настрій більш ніж кислий. По-перше, більшість експертів збіглися в думках: зняття Лужкова – це перший самостійний ризикований крок президента Медведєва, зроблений явно всупереч волі «другого президента РФ» Володимира Путіна. Якщо Кремль зважився на такий крок, де гарантія, що завтра з таким самим формулюванням з посади не буде звільнений сам Путін? Підстав більш ніж достатньо – аварії на Саяно-Шушенській ГЕС та шахті «Распадська», лісові пожежі цього літа. В Україні прем’єрів знімали за менше.
До того ж аж надто дивно виглядає формулювання, з яким знято московського мера. Досі з таким формулюванням було знято лише трьох голів регіонів РФ: Барінова (Ненецький АО) та Короткова (Амурська обл.) – через відкриття проти них карних справ; і Володимира Логінова (Корякський АО) – через те, що заморозив пів-округу. Російський опозиційний політик Борис Нємцов вже висловив думку, що Медведєв насправді вже не має вибору. Або – він звинуватить мера Москви у корупції і дасть хід численним кримінальним справам, які нині лежать без руху в МВС, ФСБ та прокуратурі. Або – Лужков невдовзі перетвориться на «скривдженого владою», потім на політичного ваговика, а потім рішення про відставку можна буде оскаржити у суді.
Виходу в російського президента й насправді немає, просто тому що Лужков не вгамується попри всі бажання поселенців Кремля. По-перше, Лужков людина не полохлива і має чималий досвід політичної боротьби (на відміну ледь не від всього нинішнього керівництва Росії). Під час Серпневого путчу 1991 року саме Лужков організовував охорону Білого дому, зокрема будував барикади з тролейбусів на шляху танків на Новинському бульварі. За Лужковим – трійка виграних виборів мера Москви у 1996, 1999 та 2003 роках.
По-друге, Лужков чудово усвідомлює всі наслідки своєї відставки. «Зграя товаришів» з московської бізнес-еліти вже казиться від апетиту до бізнесу Олени Батуріної. Зрозуміло, що тепер спокійно жити їй не дадуть. Зрозуміло й те, що ситуація з транспортом, підготовкою до зими тощо, у Москві і так трималася виключно на енергії мера. Крім цього, однією з причин відставки Лужкова явно була аж надто креативна фінансова політика столиці РФ. У той час, коли Москва мала залучати 136 млрд руб позики для покриття дефіциту бюджету, а збурений Мінфін пропонував Москві вже не субсидію а позику під 2,5% річних, мер Москви заходився виділяти 23 млн руб на 11 масових заходів, у тому числі – байк-шоу у Севастополі. І це – в умовах, коли у Росії тане Резервний фонд.
Зрозуміло, що нова команда буде змушена добряче заощаджувати гроші столиці. Зрозуміло, що вона просто не встигне до зими опанувати всю інфраструктуру Москви. Зрозуміло, що лужковські чиновники середньої ланки посунуті від смачних грошових криничок, саботуватимуть роботу нової команди наскільки вистачить сил та натхнення. Наслідком всього цього стануть зубожіння москвичів і їхнє масове невдоволення. Чим закінчується невдоволення москвичів – яскраво показали 91-й і 93-й роки. Збити хвилю можна тільки спрямувавши невдоволення москвичів проти Лужкова. А отже – нова команда нечувано помилиться, якщо зразу ж не дасть хід корупційним справам проти екс-мера.
Проте мер Москви явно не збирається перевіряти поблажливість нової команди до себе і першим проявляє ініціативу. Він уже заявив про своє бажання лишатися у політиці і боротися за повернення виборності мера Москви та голів регіонів. Іншими словами – колишній мер піддає нищівній критиці конструкцію «вертикалі влади ім. Путіна В. В.». А отже, спокій керівництву Росії нині не загрожує в жодній якості.
До речі, низка проросійських організацій Севастополя вже просять зробити Лужкова мером їхнього міста. Наївні люди! Без неосяжного московського бюджету та підрядів для фірми Олени Батуріної, прикритих теревенями про «місто російської слави», Лужкову нині вони й задарма не потрібні.
Указом про відставку мера Москви резидент Медведєв фактично власноруч зламав систему важелів і противаг, побудовану його попередником. Проте Медведєв пішов на цей крок, не злякавшись наслідків. Пояснення такій відчайдушній сміливості може бути тільки одне – звільнення Лужкова – це початок президентської компанії в РФ 2012 року. В країні, де фактично нема вільного волевиявлення громадян, а рейтинги політиків не з’ясовують в масах, а призначають у Кремлі, значення має не те, як голосують громадяни, а те, хто лічить їхні голоси.
Тож той, хто контролює Москву, московську владу і підрахунок голосів виборців, той насправді контролює усю Росію. Якщо тільки обурена сторона не здійме галас і не зруйнує путінську вертикаль.