Тому потреба розрізняти сон і дійсність спонукає її до пошуку відповідей на кардинальні питання на кшталт — є сни ілюзіями чи невід’ємною частиною реальності. Пересічний сновида часом удовольниться, щойно помітить будь-який зв’язок між зазначеними царинами. Натомість у філософській рефлексії на їхньому перетині проглядаються найбільші ребуси, схожі на загадки сфінкса. Для підтвердження цієї тези достатньо навести хоча б декілька прикладів, що засвідчують вагоме значення сну.
Завдяки творам Платона ми знаємо про деякі трагічні сторінки Сократової біографії, пов’язані, зокрема, з болісними очікуваннями виконання проголошеного йому в суді смертного вироку. Насамперед нашу увагу привертає початок діалогу «Критон». Завітавши зранку до в’язня зі звісткою про близьку страту, Критон висловлює готовність допомогти афінському філософу порятуватися втечею. Проте Сократ відкидає цю пропозицію, мотивуючи відмову переказом нічного сновиддя про зустріч із прекрасною незнайомкою в білих шатах, яка оповідає, що невдовзі він опиниться серед урожайних полів Фтії. Це відтворення слів Ахілла з «Іліади», який у гніві вертає на батьківщину в розпал Троянської війни. Тобто смерть скидається на повернення додому. В діалозі «Федон» розвиваються ті самі події.
Читайте також: У полоні жаху
Друзям, які прийшли попрощатися, Сократ несподівано зізнається, що неодноразово бачив той самий сон, хіба що з незначними видозмінами. В ньому він чує пророчий голос із закликом творити на поприщі Муз. До останнього моменту йому здавалося, що філософія є мистецтвом. А позаяк сон повторювався, виглядало так, ніби мудрець помилявся, адже направду мав би займатися музикою та віршуванням. Існує чимало інтерпретацій цих снів. Однак висновок очевидний: Сократів здогад про вибір власного призначення бачиться дещо запізнілим.
Наступний сюжет переносить нас у середні віки та дотичний до навернення в християнство богослова Аврелія Авґустина. У «Сповіді» автор згадує вельми промовистий — щоправда, не свій, а материн — сон про нього. Як християнці їй довелося відіграти ключову роль у віднадженні сина від маніхейської єресі. А сталося це так. Їй привиділося, що, стоячи в сумовитому роздумі на дерев’яній кладці, вона вгледіла юнака, який усміхаючись прямує до неї. На його запитання про причину її смутку жінка відповіла, що побивається за сином, оскільки той схибив, зійшовши з вірного шляху. Хлопець заспокоїв її, попросивши роздивитись навсібіч. Озирнувшись довкола, зненацька вона побачила сина поруч із собою. Розповідь розчуленої матері спочатку не справила належного враження на Августина, втім, згодом він розцінив її як пророцтво.
Існує також не менш захоплива історія з життя Рене Декарта. Ще замолоду він прагнув віднайти секрет математичних істин. Одного разу після чергової інтелектуальної натруди задрімав і побачив три видіння поспіль. У першому його настрашили привиди. Заледве пересуваючись вулицями лівим боком свого тіла, постійно долаючи протидію сильного вихору, натикаючись на малознайомих людей і розмовляючи з ними, раптом він вирішує заховатись у церкві якоїсь колегії. В другому його злякало щось схоже на гуркотіння грому. А після прокидання кімната наповнилася яскравими іскрами. Третє вже було не таким бентежним. У ньому Декарт гортав подібну на словник дивну книгу, що містила знакові принципи обґрунтування знання про Всесвіт.
Серед записів Григорія Сковороди теж знайдено автограф із викладом феєричного сновиддя. Перед українським снобродою почергово розгорталися різноманітні видива, до яких його кудись вела таємнича сила. Спочатку він побачив царські палати, розкішні вбрання, танці, музикантів, які зиркали в дзеркала, скидаючи з себе маски. Потім перед очима постав веселий простолюд, шумно впиваючись і безсоромно валяючись, а поруч із ними парувалися хтиві чоловіки та жінки. Нарешті він потрапив у храм, де з дияконом правив службу з відчуттям невимовної насолоди. Втім, і там не обійшлося без скверни. В довколишніх покоях справляли пишні бенкети, аж сморід проникав у відчинені двері поблизу вівтаря. А що декому зі служителів ексцентричної меси забракло тваринних наїдків, то вони оббілували та смажили якогось убитого чолов’ягу в чорній свитині та сандалях, захланно запихаючись тією сумнівною поживою. Не витримавши чортячого видовища, Сковорода подався геть. Проте зауважив: окрім жахіття, сон мав і ознаки втіхи.
Читайте також: Нерозчинний елемент
В означеній Сковородою подвійній реакції на побачене й криється попереднє вирішення проблеми снів. Вільно припустити, що їм передують глибокі внутрішні перетворення, більш або менш кризові (порогові) стани, пов’язані з усвідомленням неможливості залишатися в своїй попередній подобі. Таким є переродження, внаслідок якого доводиться постійно спиратися на незвичну оптику, сприйняття себе та світу. Це нагадує невимовне випробування — не залишатися на попередніх позиціях, а наважитися на рішучі кроки з формування нового себе, збагнувши свою унікальність. Однак подібна винятковість загрожує приреченістю на самотність і непорозуміння. Саме тому сни і є різновидом переходу до тієї форми буття, що через розлади та злами змушує вийти на твердь подальшого її становлення.