Новий тоталітаризм, власне, не взаємодіє і не воює з рештою світу, бо становить його частину, є своєрідним політичним хуліганом у глобалізованому середовищі. Про це пише Філіпп де Лара у матеріалі "Що таке путінізм" для журналу "Український тиждень".
"Колись совєтській імперії була притаманна своєрідна врівноваженість, якщо не раціональність. Вона визнавала кордони та можливість переговорів і, попри все своє ошуканство та подвійні стандарти, належала до міжнародного порядку з його правилами та межами. Ситуація змінилася з «СРСР-2», як назвав колись Путін своє бачення Росії", – підкреслив він.
На його думку, РФ під владою Путіна стала водночас і державою-парією на кшталт Північної Кореї, і державою, зануреною в глобальний світ та економіку.
Де Лара переконаний, що ця нова ситуація має і свої сильні сторони, і слабкі.
"Наслідки розмаїті. Колишній СРСР був готовий до війни, зокрема масованої війни в Європі з опорою на ядерну зброю, проте якщо не з принципових, то з егоїстичних міркувань поважав кордони, сформовані після Другої світової. Він мав визначені кордони та воєнні фронти із двома ворогами, які врівноважували один одного", – пише він.
Незважаючи на меншу військову потужність, сьогодні Росія набагато зухваліша, а її двозначна позиція в світовому порядку пояснює численні ігри та стратегії з боку Путіна.
"У путінської Росії набагато менша військова могутність, і вона не може покладатися на фортецю у вигляді закритого суспільства, до того ж не має тепер паралельної неефективної, але стійкої економіки і є крихким елементом світової економічної моделі. Однак ця Росія набагато зухваліша, а її двозначна позиція в розхитаному світовому порядку – наполовину належність до нього, наполовину перебування зовні – дає змогу Путіну вдаватися до численних стратегій та ігор.
Детальніше читайте в черговому номері журналу "Український тиждень".