Тоді колектив з обласного центру своїми досягненнями поступався лише легендарному київському «Динамо». Дніпряни двічі здобували «золото» радянської першості й стільки ж – срібні та бронзові медалі, вигравали також Кубок країни. Команда під керівництвом спочатку Володимира Ємця, а потім і Євгена Кучеревського, гідно виступала і в Європі. У двох стартах Кубку європейських чемпіонів (праобразі нинішньої Ліги) вона обидва рази потрапляла до вісімки найсильніших клубів Старого світу.
У семи няньок…
Широке русло «Дніпра» обміліло на початку 1990-х. Власник команди – «Південмаш» – був уже неспроможний фінансувати своє дітище. На допомогу клубу прийшла місцева фірма «Дебют-Фідав», яка виявилася Каліфом на годину. За деякий час шефство над колективом взяла столична корпорація «Республіка», але і ця структура виявилася тимчасовою. Говорять, що 1996 року перший президент ФК «Дніпро» і другий Президент України Леонід Кучма попросив допомоги у групи «Приват». Сергій Тігіпко дійсно намагався повернути «Дніпру» колишню славу, але після його від’їзду до Києва ніхто проблемами колективу не опікувався. На життєдіяльність клубу виділялися близько $3 млн (з чуток, саме така сума значилася в джентльменській угоді між Кучмою і керівництвом «Привату»). Тоді команді довелося поборотися за виживання в елітному дивізіоні.
Проте поступово новий власник клубу Ігор Коломойський усе більше занурювався в нюанси гри мільйонів і, відповідно, частіше звертав увагу на команду. Саме він домовився з братами Суркісами про переїзд до Дніпропетровська гравців «Динамо», які не мали ігрової практики у столичному клубі. За 5 років цей маршрут освоїли півтора десятка киян, а деякі уболівальники жартома стали називати «Дніпро» фарм-клубом «Динамо».
Найбільш українська
У нинішньому тисячолітті першу«бронзу» разом з командою кував Микола Федоренко, але справжнього розквіту колектив досяг уже при новому-старому наставнику Євгенієві Кучеревському. Для уболівальників «Дніпра» Мєфодьїч, як його любовно тут називали, – все одно, що Валерій Лобановський для шанувальників столичного «Динамо». Тренер, який вигравав з дніпрянами «золото» союзної карнбування, зміг об’єднати гравців загальною метою, збалансувати склад і налаштувати командну взаємодію. Під його керівництвом розцвіли півзахисники Олександр Рикун і Руслан Ротань, справно штампував голи «золотий хлопчик» Олег Венглінський.
Завзята команда, яка більше з фінансових причин відмовлялася від купівлі дорогих легіонерів, могла дати бій і «Шахтареві», і «Динамо», нерідко перемагаючи їх в очних поєдинках. Найбільш українська за складом, вона громила на своєму полі німецький «Гамбург» і шотландський «Хіберніан», перемагала непоступливі бельгійський «Брюгге» і голландський «Утрехт».
Двічі поспіль дніпряни зустрічали єврокубкову весну, але замахнутися на більше на континентальній і внутрішній аренах команді не давав обмежений, особливо на тлі конкурентів, підбір гравців. Ще 4 роки тому бюджет клубу становив трохи більше ніж $10 млн, тоді як власник і президент «Шахтаря» Рінат Ахметов витрачав на своїх футболістів $85 млн щорічно, а київське «Динамо» отримувало до $50 млн щороку. Враховуючи стан фінансових справ Коломойського, дехто навіть намагався дорікати Кучеревському, що той не зміг прищепити босові ідею конкуренції з футбольними грандами. Але в цьому рації не було: саме завдяки коучу Коломойський поступово «втягувався» у футбол, і в його нинішньому ставленні до «Дніпра» – чимала заслуга Кучеревського. Останній, вичавивши з тієї команди максимум, після тимчасового спаду в грі колективу поступився місцем Олегу Протасову.
Амбіції та можливості
Протасов-тренер прийшов уже до зовсім іншої команди. На базі клубу в Придніпровську закінчували грандіозний ремонт, після якого інфраструктура «Дніпра» одразу зробила гігантський якісний стрибок. Тривало будівництво нового клубного стадіону в самому центрі Дніпропетровська – на цій арені, яка називалася «Металург», команда грала в 1960–1970-х роках. Та й клуб став сповідувати гнучкішу політику в трансферних питаннях.
Утім, на те, аби поставити гру команді, Протасову був потрібен час. Перейнявши владу від свого попередника на екваторі сезону, кращий бомбардир в історії «Дніпра» спершу привів команду до 6-го місця. Минулий рік «Дніпро» закінчив 4-м, а цього сезону змужніла команда демонструє цілком інший футбол. Підопічні Протасова на старті першості перемогли в шести матчах поспіль. Після короткотермінового спаду вони знову набрали чемпіонської ходи, вигравши в жовтні 7 поєдинків.
Добре почувається в клубі придбаний у московського ЦСКА росіянин Сєргєй Самодін, який з сімома забитими голами ділить із Сергієм Назаренком звання кращого бомбардира команди. Другу молодість переживає і списаний у «Шахтарі» Андрій Воробей, на рахунку якого 6 м’ячів в чемпіонаті країни і постійне місце основного форварда «Дніпра». Поки що виправдовують щедрі аванси 19-річний півзахисник Дмитро Лепа і 17-річний нападник Євген Шахов-молодший.
Керівництво команди не стало коригувати завдання на сезон (місце в трійці) – здається, що засновники клубу просто не хочуть психологічно перенавантажувати спортсменів. Хоча амбіції власника «Дніпра» видно неозброєним оком. По-перше, йому вдалося утримати в Дніпропетровську Олега Протасова, який отримав пропозицію від ФК «Москва». По-друге, в зимове міжсезоння на трансферному ринку клуб проявив вражаючу активність. До Дніпропетровська приїхали півзахисник збірної Росії Ролан Гусєв, його колега по амплуа Маріо Холек, який вже отримав запрошення до національної збірної Чехії, аргентинець Осмар Даніель Феррейра і нападник збірної Румунії Іон Мазілу. За $5 млн повернувся до Дніпропетровська Руслан Ротань, який так і не проявив себе в київському «Динамо».
Схоже, Коломойський спить і бачить своє дітище в наступному розіграші Ліги чемпіонів. Уже влітку, коли буде здано в експлуатацію красень-стадіон, інфраструктура «Дніпра» відповідатиме всім вимогам для проведення домашніх матчів Ліги. Звичайно, питання, хто здобуде «золото» української першості, залишається відкритим. Але, що цікаво, – в історії «Дніпра» є своя магія чисел. Дебютне чемпіонство підопічні тоді ще Володимира Ємця вибороли 1983 року. На першу сходинку п’єдесталу команда Кучеревського знову піднялася 1988-го. Найвище досягнення в чемпіонаті України – срібні медалі – дніпряни завоювали за 5 років, коли команду очолював Микола Павлов. З логіки цього циклу, вихованцям Протасова час згадати звитяжне минуле. Чемпіонське звання – найкращий подарунок команді, яка цього року святкує свій 90-літній ювілей.