Тут – пам’ятаємо, тут – не пам’ятаємо
Рівно 70 років тому, 14 жовтня, завершилась Запорізька наступальна операція Радянської армії. Надто великого масштабу вона не досягала: дані про кількість радянських військ різняться, але відомо, що угрупування супротивника під командуванням Еріха фон Манштейна мало лише 35 тис. осіб. З них німці втратили 23 тис.
У будь-яких радянських підручниках можна було прочитати, що, окрім власне визволення Запоріжжя, операція мала наслідком порятунок ДніпроГЕСу, котрий збирались підірвати німці. Сьогодні поблизу циклопічної греблі першої в СРСР гігантської гідроелектростанції (створеної американськими інженерами, але це до слова) стоїть пам’ятний знак.
Фото з Facebook Юрія Гудименка
Утім, чимало хто кепкує з цього знака. Адже добре відомо, що першими підірвали ДніпроГЕС саме червоні, під час відступу в сорок першому році. При цьому від хвилі, що ринула вниз за течією, загинуло чимало цивільних та червоноармійців, що ще переправлялися через Дніпро.
Деякі джерела наводять досить фантастичні цифри у 80, 100 і навіть 120 тис. загиблих радянських громадян, тоді як втрати німців склали лише 1500 осіб. На жаль, реальну кількість жертв встановити, схоже, неможливо. Німці, попри весь свій педантизм, не збиралися під час стрімкого наступу гаяти час на підрахунок тіл «неповноцінних слов’ян», радянська ж офіційна історія зі зрозумілих причин взагалі оминала цю подію увагою.
Натомість інформаційна війна довкола тих подій триває сьогодні. На українській Вікіпедії http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BD%D1%96%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%93%D0%95%D0%A1, скажімо, можна знайти вже згадану версію про понад сто тисяч загиблих із посиланням на книгу професора В. Мороко «Дніпрогес: чорний серпень 1941 року».
Посилання на цю ж книгу міститься і в російськомовній версії статті http://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%94%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B3%D1%8D%D1%81&oldid=58574291&diff=cur&diffonly=0. Водночас невідомі радянські патріоти «уточнили» цю інформацію посиланням на статтю запорізького інтернет-ресурсу, де доводиться, що особливих жертв бути не могло, як не могло бути й припливної хвилі – так собі, лише невеликий паводок.
На жаль, при цьому радянські патріоти не пояснили, скільки ж жертв усе-таки було. Натомість порушили чимало правил Вікіпедії, вживаючи в ролі аргументів такі оціночні судження, як «бред воспаленного сознания» : )
Що ж до подвигу радянських бійців, котрі врятували ДніпроГЕС 70 років тому, то йдеться не про визволителів міста взагалі, а про спеціально направлену спецгрупу за участі саперів. Відомо, що німці дійсно замінували споруду (де на той час стояло завезене з Німеччини устаткування), але радянські «диверсанти» встигли знешкодити частину зарядів. Пізніше зі стін ДніпроГЕСу було вилучено 66 тонн вибухових боєприпасів – мін, бомб тощо.
Щоправда, ті ж «радянські патріоти» вказують, що в цілому німці заклали аж 300 тонн вибухівки. Якщо вірити цим даним, радянська спецгрупа справилася зі своїм завданням на «трієчку». Разом із тим, про масштабні жертви внаслідок німецького підриву ДніпроГЕСу невідомо.
Моя твоя не андэрстэнд
Луганський політик місцевого масштабу Владислав Кривобоков вже досить давно «уславився» за межами рідної області більш-менш неадекватними акціями проросійського штибу. То пісню про Путіна заспіває, то пообіцяє застрелитись у разі вступу України до Євросоюзу…
Тепер ось Кривобоков розмістив у Луганську білборди з написом «Спасибо Путину за мир!», виконаним у кольорах російського прапора. Про що конкретно йдеться – неясно. Невже і справді, як припускає блогер Денис Казанський (котрий розповсюдив це фото), про те, що російські літаки досі не бомбардують українські міста?
фото з Livejournal користувача frankensstein
Найвеселіше в цих біг-бордах, між тим – навіщось всунутий туди англійський текст «Thanks to Putin for peace!». Як вказують тлумачні словники англійської мови, вираз «thanks to» означає «завдяки», «з причини», «через». Наприклад http://idioms.thefreedictionary.com/thanks+to, «Thanks to the storm, we have no electricity» – «Через бурю ми не маємо електрики».
Так би мовити, «Из-за Путина для мира»! Моя ваш вражеский язык учить не будет!
«Свободу» геть?
Тим часом у західних регіонах продовжується суто місцева війна, в котрій успішно програють керманичі «Свободи». Останній «бій» відбувся між одним із лідерів цієї партії Юрієм Михальчишиним та організацією «Автономний опір». Саме активісти АО свого часу начебто розклеювали портрети Михальчишина з цяткою на лобі, схожою, як нині пишуть у протоколах, на кульове поранення.
Михальчишин заявив до міліції; юні радикали передбачувано оголосили його «зажертим політиканом», прихвоснем режиму й тому подібне. Те протистояння ніяк не додало балів «Свободі» як опозиційній політсилі: хіба опозиціонери бігають скаржитись до міліції?
Потім було ще чимало скандалів. Нарешті, 13 жовтня, коли у Львові вшановували вояків УПА (звісно ж, під проводом «Свободи» як місцевої правлячої партії), «Автономний опір» вирішив і собі провести аналогічну акцію. Але з гаслами не так на честь героїв минулого, як проти діячів сучасності. Мовляв, «Свобода» узурпувала вшанування УПА, а сама пригрілась у владі, тому «Геть «Свободу» з України!»
У відповідь пан Михальчишин не знайшов нічого кращого, ніж оголосити про «прийом громадян» просто на шляху слідування «маршу» АО. А потім закликав на допомогу все ту ж міліцію. Звичайно ж, відео під гаслом «ось як свободівці цькують міліцією справжніх патріотів», негайно облетіло інтернет.
Іронія долі в тому, що, як пише львівська преса , біля витоків АО свого часу стояв сам же Михальчишин. А зараз ця націоналістична організація увійшла у тісні контакти з цілком лівою профспілкою «Захист праці», очільник котрої Олег Верник, попри лівацькі погляди, плідно співпрацює з організацією зі спостереження за виборами CIS-EMO, підконтрольною аж ніяк не соціалістичному Кремлю.
Чи тут мають місце суто місцеві «розборки», чи те, що відбувається – елемент якоїсь далекосяжної гри проти «Свободи»? В будь-якому разі, вшанування пам’яті УПА тут явно тільки привід. Як прийнято додавати в таких випадках, «цинічно використаний».
Всесвітня змова проти цілющої кісточки
На завершення – про науку. Чергова панацея від раку знову існує. І знову в інтернеті. Тепер це – абрикосові кісточки. Втім, тема цих кісточок з’являється не вперше, подібні речі взагалі повторюються регулярно.
Суть теми проста. Абрикосові кісточки, мовляв, містять речовини, що утворюють «несприятливе середовище» для розвитку ракових клітин. Але світова медична мафія приховує цей факт під тим приводом, що в кісточках також міститься синильна кислота («родичка» цианістого калію). Насправді ж кислоти страшенно мало – просто медична мафія зацікавлена в мільярдах доларів на пошук ліків від раку, а в простих дієвих засобах не зацікавлена.
Що все це дурниці, зрозуміти неважко. Ніхто не наводить ні назв речовин, що нібито впливають на пухлинні клітини, ні способу вживання кісточок, коли на те пішло. Зрештою, створення «несприятливого середовища» для пухлини – це аж ніяк не її лікування, і заголовки на кшталт «ліки від смертельної хвороби» – це лише плід фантазії, а точніше, безвідповідальності випускових редакторів.
До речі, синильна кислота в кісточках дійсно є. Хоч і дійсно дуже й дуже мало. Щоправда, суто теоретично можливі відхилення. Ну а головне – якби прості й дешеві ліки від раку дійсно було так легко створити, вони б уже існували. Тому що на багатьох не дуже заможних людях заробиш більше, ніж на невеликій кількості мільйонерів. Приклад – покійний Стів Джобс, чиї персональні комп’ютери «для всіх» принесли незмірно більше грошей, ніж ай-бі-емівські гігантські машини «штучного розливу».
Витоки нинішнього спалаху «кісточкоманії» відстежити не вдалося. Скажімо, ось ця новина, як і низка інших, посилаються на «Российскую газету». Але за відповідним лінком у новині нічого немає. Або все видалено.
Звісно ж, прибічники теорії змови не засумніваються, що російське урядове видання змусила видалити новину все та ж медична мафія. Таким громадянам Тиждень.ua радить замислитись: а чи не стають вони, бува, жертвами всесвітньої змови абрикосних плантаторів?