П’ята розповідь історикині Тетяни Ралдугіної з циклу «Рід Скоропадських в історії України», записана для проєкту Тижня Skovoroda auditorium.
Проголошення федерації з небільшовицькою Росією 14 листопада 1918 року – один з найбільш суперечливих кроків, зроблених Гетьманом Павлом Скоропадським за весь час його перебування при владі.
Лідери УНР одностайно назвали проголошення Грамоти актом національної зради, нібито закономірним і очікуваним кроком його політики. Прихильники Гетьманату, навпаки, стверджували, що грамота була проголошена виключно під тиском обставин і Павло Скоропадський був змушений вдатися до цього кроку, зважаючи на небезпеку, що нависла над Україною в результаті складної внутрішньої ситуації і геополітичних змін.
Федеративна грамота і дотепер викликає різку критику з боку політичних опонентів Павла Скоропадського, які намагаються знецінити роль гетьмана як одного з визначних діячів українського державотворення доби національно-визвольних змагань 1917-1921 років.
В розповіді йдеться про внутрішні та зовнішні чинники, що зумовили появу Федеративної грамоти й змусили Павла Скоропадського вдатися до цього кроку з метою врятувати Україну від більшовицької навали.