Надто часто жителі ФРН забувають, що не могли б жити на свободі без військового захисту американців, пише Екарт Лозе у FAZ. «Спосіб, у який значна частина «Зелених» і СДПН ставиться до Америки, вже давно нагадує поведінку дітей, які настільки впевнені у любові та турботі своїх батьків, що вірять, що можуть зустріти їх різкою критикою та навіть неприйняттям, не боячись наслідків. Саме через це погрози більше не виконувати обіцянки НАТО щодо безпеки від колишнього президента США Дональда Трампа викликали такий жах у Німеччині», – пише оглядач.
Не зважаючи на те, що Росія територіально ближче, німці їздять туди рідше, а ніж до США. Утім до Америки вони ставляться більш зверхньо: «Занадто багато фаст-фуду, занадто великі машини, а ще ж зріджений газ (LNG). Однак це ніколи не заважало німцям імітувати Біг Мак або створювати позашляховики та робити для них податкові пільги. Хто знає: з огляду на неминучу потребу, викликану відмовою від російського газу, спротив до LNG може також зменшитися», – пише FAZ.
Лише в одній сфері німці в основному утримувалися від наслідування американської поведінки. Йдеться про зброю. «Що стосується використання її в повсякденному житті, то це благословення, про що свідчить надмірне використання зброї американцями. Але особливо протягом останніх трьох десятиліть, після розпаду Радянської імперії, ФРН все більше відмовлялася від озброєння для захисту власної країни та своїх європейських сусідів, яке б відповідало її розміру та економічній потужності», – зазначає видання. Це було поєднано із глибоким усвідомленням, що Америка подбає у випадку надзвичайної ситуації. Це усвідомлення також легко поєднувалося із обуренням американським мілітаризмом.
Читайте також: Зручна вибіркова амнезія, або Німецька історична (без)відповідальність перед Україною
«У загарбницькій війні Москви проти України проявляється буквально екзистенційна залежність від збройних сил США. Якщо вона (ця війна – Ред.) пошириться на територію НАТО, Німеччина буде приречена без Америки та її зброї», – наголошує FAZ.
Певним чином логічно, що такі зміни відбуваються, коли Німеччиною керує червоно-зелений уряд (разом із партнерами із Вільної демократичної партії). «Саме політичні ліві в минулому столітті змішали образ миролюбного німця з боротьбою з американським мілітаризмом», – вважає FAZ. Видання пояснює, що шанс виправити це був під час війни у Югославії наприкінці 1990-х. Тоді керівництво країною було у руках так само червоно-зеленого уряду (у складі соціал-демократів та зелених). «Але щойно тодішній канцлер Шредер пообіцяв Вашингтону «необмежену солідарність» після терактів 11 вересня, як використав антиамериканізм у передвиборчій кампанії, довівши до крайності критику Вашингтона через війну в Іраку», – зазначає видання.
Журналіст FAZ також посилається на давніше інтервʼю Ральфа Фюкса, представника «Зелених», виданню Stern. У тому інтервʼю Фюкс нагадав, як його партія протестувала проти розміщення в Німеччині американських ядерних ракет середньої дальності у 1980-х роках. У той час у партії було крило, яке «виявляло солідарність з дисидентами та рухами за права людини у Східній Європі та виступало за роззброєння на Заході та Сході», однак більшість партії представляла «як реальну небезпеку саме американські ядерні ракети, а не російські».
Читайте також: Німецький «комплекс Росії»
На думку представника «Зелених», німецьке захоплення американською «сучасністю поєднується з «глибоко вкоріненою антипатією». Так, Фюкс пригадав розмови вдома у його батьків у повоєнний період, коли «йшлося про американський «бомбовий терор» у Другій світовій війні. Цей наратив продовжився у протестах проти дій НАТО у війні в Косово».
Екарт Лозе вважає, що нинішній переломний момент має скоригувати погляд німців не лише на власну країну і РФ. «Він також має нарешті покінчити з фанатичною сумішшю антиамериканізму, прикрашеною власною нібито любов’ю до миру та затишшя під дахом військової безпеки, яку надає Вашингтон», – вважає журналіст.