Ну а як інакше реагувати на те, що пані Інна демонструє свою здатність бачити те, чого окрім неї ніхто не бачить. Тут або геніальність, або божевілля і якщо уважно прослідкувати за її гучними заявами і вчинками, то скидається на те, що все-таки більше божевілля.
Давайте прослідкуємо за історією висловлювань цієї шоубізнесової одиниці. Почнемо з часів Помаранчевої революції. В той час пані Інна була гостро налаштована проти тих, з ким вже через 3 роки потрапила до парламенту. Агітуючи у грудні 2004 за Ющенка і проти Янукович, Інна Богословська протиставляла ці дві політичні одиниці через аж надто драматичні метафори, прирівнюючи вибір одного до свободи, а другого до рабства.
"Если Янукович будет избран президентом Украины, то в принципе белоруский вариант для нас покажется райским…" попереджала майбутня активістка Партії Регіонів, бідкаючись про жахіття команди Януковича та цинізм Азарова, який переконував її, що "история нам все спишет". Поки що не дуже зрозуміло, що там з історією, але Богословська команді Азарова таки списала, бо дaвно було б бути у команді людей, чиї принципи не збігаються з твоїми.
У 2005 пані Богословська погрожувала народу тим, що "в Украине должна появиться тирания интеллекта”. Наразі ми бачимо, що чого-чого, а тиранії інтелекту у нас якраз і немає. У 2006 Інна Богословська активно просувала свою партію "Віче", дуже вже їй хотілося створити громадянське суспільство, яке буде розмовляти одразу 3 державними мовами: "государственный язык – украинский, официальный язык – русский, через 10 лет еще один официальный язык – английский". І навіть така заманлива пропозиція – а що ще може подіяти на електорат, як не мовне питання – не допомогла, на виборах 2006 партія провалилася, тож довелося знаходити спільне з тими, кого критикувала раніше.
У період сходження з ПР Богословська змогла монетизувати свою нелюбов до Тимошенко і вивести з цього відчуття цілий політичний стиль. Мало кому вдається свою фіксацію на певній персоні перетворити на успішну політичну кар'єру, а от депутату Богословській це вдалося. Звичайно викриття темного минулого Тимошенко мало свої неприємні моменти – воно вилилося у судову заборону тикати в Тимошенко пальце і казати „Бог шельму мітить”. Але разом з тим на додачу до такої невеличкої незручності, пані Інна отримала депутатський мандат і увійшла в "регіональну еліту", забувши, що роки два тому робила ставку на інтелектуальне.
Хоча мусимо визнати, зацикленість на Тимошенко ніколи не заважала Богословській ділитися передовими думками і на інші теми. У липні 2009, наприклад, вітчизняна Ванга пророкувала повний провал Євро-2012. Зважаючи на ті чудеса, які сьогодні демонструє нам влада, важко з нею не погодитися, а так хотілося "чтобы мы с вами вместе кайфанули на матчах УЕФА".
Трохи пізніше ця революціонерка думки розповідала, що та Верховна Рада, яка є на той момент існувати не може. "Я вам задам запитання: що повинно бути з Верховною Радою, якій довіряє 2 чи максимум 4 відсотки населення? Скажіть? Ви, я впевнена, собі відповіли. Така Верховна Рада не має права на існування. Ви знаєте, що я не розділяю ідеологію президента Ющенка, я вважаю, що він зробив дуже багато поганого для нашої країни, зруйнував все, що можна, але не збудував нічого, але я з ним погоджуюсь у тому, що така Верховна Рада не має права на існування". Незважаючи на таку непорушну позицію, віз ще й нині там і головне, що Інна Богословська з таким же задоволенням продовжує залишатися у структурі, якій на її ж переконання довіряє менш ніж 5% населення. Зате вона це визнає і констатує! І від цього нам, вочевидь, має стати легше.
Між іншим, а ви знаєте, що в Інні Богословській загинув "Гражданин поэт"? А він в ній загинув! У пошуках правильного амплуа пані Інна навіть спробувала стати артисткою поетичного жанру, запропонувавши віршовану критику у відео-форматі.
Сталевар у домны грелся, дурью маялся шахтер,
На развалинке расселся, прохлаждаясь, комбайнер,
Часовой дремал на вышке, а рабочий у станка
Пел, плясал и развлекался все валяли дурака.
Все ударились в безделье, кто в разврат, а кто в веселье,
И пропала бы страна,
Если б, отдыха не зная, честных рук не покладая,
Глаз правдивых не смыкая и косы не расплетая,
Не работала б она
За що вона так сталеварів, шахтарів і комбайнерів, я не дуже зрозуміла, але всі ці персонажі опосередковано "помстилися" Богословській, не підтримавши її кандидатуру на президентських виборах. Хоча, можливо, у її провалі винен скандил з каструлями. Пам'ятаєте, Богословська викрала каструлі у власника помешкання, яке знімала, у якості якоїсть там компенсації за щось. Хоча можливо, така поведінка є невіддільної від успішної політичної кар'єри в нашій державі? Одним словом, історію каламутна, але осад залишився, і народ показав, що і так ледь звик до того, що президентом може стати той, хто колекціонує шапки, а тому не готовий де ще однієї одіозної персони хоч і з каструлями.
Довга політична кар'єра втомлює і заплутує, тож останнім часом пані Інна почала плутатися у показах. Спочатку у березні вона заявляє, що у регулюванні держави Азаров і його команда – цар і Бог.
А потім вже через місяць каже інше: "Пусть простит меня Николай Янович, но время наведения порядка прошло. Мне кажется, мы достигли потолка того, что можно было выжать из украинской экономики. Да, Азаров был нужен на этом этапе, сомнении нет". Очевидно, що вірус "послідовності” передається повітряно-крапельним шляхом всередині елітної регіональної команди.
Пізніше пані Інна відзначилася ще більше.Тут їй зрадила її улюблена емоційни хвилі ненависті до Тимошенко і, можливо, навіть несподівано для себе Богословська відкрила істину про те, що “до тех пор, пока в Украине на высших должностях будут находиться люди с криминальным прошлым…” нічого хорошого не вийде.
І одразу ж у відповідь на сміх пані Інна демонструє реакцію, яку можна вибачити хіба що дружині Януковича, "наколотые апельсины" якої, звучать так же непереконливо як і слова "массовый психоз" у відповідь на сміх. Хоча здається "наколоті апельсини" у житті депутата. теж були, як інакше пояснити те, що вона зовсім-зовсім не пам'ятає, що колись стояла на помаранчевій сцені?
"Ну что вы?! Перекреститесь – я никогда в жизни не стояла на помаранчевой сцене! Никогда в жизни. Поэтому не придумывайте" з святою впевненістю каже та, хто 7 років тому з затятістю комсомольської активістки скандувала "СВА-БО-ДА!". Просто ідеальний прояв дівочої пам'яті.
І все ж, незважаючи на всі негаразди, зміни в переконаннях, проблеми з пам'яттю та каструлями пані Інна продовжує і сьогодні плідно продукувати розумне, добре і вічне. Причому робить це з якоїсь паралельної реальності, тому що описує вона щось таке, чого не бачать усі інші, а саме: "Масса отремонтированных дорог, постриженная трава на чистых обочинах, ухоженные чистые коровы с огромным выменем, побеленные деревья и покрашенные дома. Ни одного брошенного или невозделанного поля. Кафешки и ресторанчики по дороге, чистые туалеты на заправках, доброжелательные, улыбчивые люди, масса беременных женщин и детских колясок – и в селах, и в городах. Причем не только в столице, но и в 500 км от нее на запад. И мой родной Харьков, который стал таким чистым и ухоженным, каким не был за всю мою жизнь…- это уже 500 км от столицы на восток".
Після такого можна бути спокійними за долю депутатки. Навіть якщо після наступних виборів їх не вистачить місця у Верховній Раді, вона з легкістю зможе прогодуватися завдяки своєю таланту до написання фантастичних творів.