Кажуть, кулуарами мандрує ще новіша редакція законопроекту, але її зміст принципово не відрізняється від мін’юстівської.
Основною тенденцією нового виборчого законопроекту є те, що януковичівська команда взяла курс на монополізацію свого становища у Верховній Раді України. Цьому сприятиме кілька факторів: 1) ліквідація блоків як суб’єктів виборчого процесу; 2) підвищення прохідного бар’єру з 3% до 5%. Ліквідація блоків за умов підвищення виборчого бар’єру завдасть удару не лише опозиції, а й партнерам ПР по парламентській більшості. Скажімо, у світлі нової редакції виборчого закону з 5-відсотковим виборчим бар’єром зовсім не ясними є перспективи Компартії. Порятунком для комуністів могло би стати блокування з іншими політсилами – утворення умовного «Лівого блоку» за участю КПУ, ПСПУ Вітренко й інших партій «радянських патріотів» могло б забезпечити подолання проросійськими лівими 5-відсоткового бар’єру було би значно реальнішим. Проте регіонали позбавили Компартію будь-якого маневру. Тому якщо фракція КПУ проголосує за підвищення виборчого бар’єру, це свідчитиме лише про наявність гарантій, які надасть їм ПР, у фальсифікації результатів виборів на користь Компартії.
Не готові до підвищення виборчого бар’єру і литвинівці. Хоча політична сила Литвина не зможе блокувати ухвалення нової редакції закону – занадто очевидними є перспективи притягнення спікера до кримінальної відповідальності у справі Гонгадзе. Як стверджують близькі до слідства джерела, щонайменше стаття щодо службових злочинів на Литвина вже підготовлена.
Важка доля чекає і опозицію – законопроект Лавриновича фактично перешкоджає опозиції об’єднатися хоча б напередодні виборів. П’ятивідсотковий бар’єр – критична межа підтримки більшості опозиційних партій. Реальні шанси потрапити до Верховної Ради отримує лише «Батьківщина» Юлії Тимошенко. А такі політичні проекти, як «Фронт змін», «Свобода» мають парламентське майбутнє лише за умови, якщо наберуть свій максимум електоральної підтримки, що також малоймовірно.
Ще одним дуже потужним фактором посилення позицій Партії регіонів у парламенті стане запровадження змішаної пропорційно-мажоритарної системи виборів. Як засвідчили місцеві вибори, одномандатні мажоритарні округи – це камені, які розбивають ідеологічно міцні стіни виборця. Оскільки вибір мажоритарника є не лише ідеологічним. На нього впливають підкуп виборця, іміджеві складові, адміністративний ресурс, матеріальні обіцянки кандидатів тощо. Зважаючи на незрівнянно вищу ресурсну базу (матеріальну, фінансову, адміністративну) партії влади, у мажоритарних округах регіонали можуть скласти серйозну конкуренцію опозиційним кандидатам не лише в Центрі України, а й на Заході.
Владна команда, здається, врахувала і розчарування президентським терміном Януковича. Зазвичай розчаровані часто поповнюють категорію осіб, спопуляризованих на останніх виборах як «противсіхи». Йдеться про позицію, якою виборець заявляв про непідтримку жодного кандидата чи партії. У технічному варіанті законопроекту ні в частині, що прописує зміст виборчого бюлетеня, ні в частині, що стосується процедури підрахунку голосів, опції «не підтримую жодного кандидата» чи аналогічної «проти всіх» немає. Очевидно, грамотний виборець-«противсіх» поставить кілька позначок у бюлетені (в такому разі він буде визначний недійсним), неграмотний – проголосує за традицією. На це, напевне, й роблять ставки.
Крім того, технічний законопроект аж ніяк не змінив вже апробованих норм фальсифікацій:
· система виборчих комісій і далі формується підконтрольними ПР парламентськими партіями. Як і в попередній редакції закону, за поданням від парламентських фракцій кандидатури обов’язково включають до виборчих комісій, а від непарламентських партій – за жеребкуванням. Окружні виборчі комісії формує підконтрольна регіоналам ЦВК, дільничні виборчі комісії – ОВК;
· повна підконтрольність дільничних виборчих комісій ОВК;
· у новому законопроекті також збережено інститут попереджень і скасування реєстрації кандидатів у народні депутати, що дає змогу визнавати недійсною реєстрацію будь-якого неугодного кандидата.