Без колаборантів окупаційна влада висітиме в повітрі. Навіть більше, вона буде ізольована на підконтрольних землях. А ізольований не зможе ефективно наглядати за завойованою людністю. Як показує ситуація в анексованому Криму, Росія не забула цих істин імперського панування. Тут РФ змушена мати справу не лише з етнічними росіянами (з яких далеко не всі лояльні до неї), а й з кримськими татарами та українцями. Корінний народ Криму викликає найбільше занепокоєння через його згуртованість, загартованість десятиліттями боротьби з Москвою за своє повернення на рідну землю. Росія усвідомлює, що цей народ добре знає свою історію і не має жодних підстав ставитися до неї із симпатією.
Але для зовнішнього світу РФ потрібно знайти бодай купку осіб кримськотатарського походження, що виступала б рупором російської влади. На цю групу колаборантів завжди можна було б спиратися, захищаючи перед світом свою політику в Криму. А це цілком царсько-лєнінсько-сталінська національна політика, спрямована на примусову тотальну асиміляцію. За часів російських імператорів це називалося «обрусєніє інородцев». Колаборантів знайшли. Звісно, то жменька людей, що їх одностайно зневажає народ. Але такі особи є. Це Руслан Бальбек, Заур Смірнов, Ремзі Ільясов, Німетулаєв (колишній голова державної адміністрації Генічеського району Херсонської області). До цієї публіки належить і нинішній муфтій Криму… Звісно, наведений список не вичерпується цими прізвищами. З допомогою цих людей Москва створює проокупаційні етнічні структури, головне завдання яких — протидіяти Меджлісу кримськотатарського народу й особисто Мустафі Джемілєву та Рефату Чубарову.
Читайте також: Покарати колаборантів
Останнім часом окупанти активно взялися за створення таких організацій у місцевому українському середовищі над усе після рішень міжнародних судів щодо дискримінації в Криму кримськотатарського народу та етнічних українців. Зокрема, виникла абсолютно фейкова «Українська громада Криму», яку очолила така собі Анастасія Гридчина. Це прізвище абсолютній більшості кримських українців нічого не скаже, її не знають. Вона вже встигла заявити, що на півострові розпочнеться видання українськомовного журналу. Між іншим, усі числа за 2020 рік будуть присвячені «великій вітчизняній війні», себто кримським українцям нададуть можливість споживати російське «побєдобєсіє» по-українськи… На сьогодні надрукували аж 700 (!) примірників.
Це явно адресовано міжнародним структурам і дипломатам, яких російські представники запевнятимуть, мовляв, українцям у Криму ведеться дуже добре. Усі ці «потьомкінські села» навряд чи можуть приховати той факт, що українська мова в сучасному Криму фактично заборонена і що треба мати неабияку мужність, щоб розмовляти нею в атмосфері ненависті до неї, до всього українського, що створено окупантами. Досі діє невмирущий імперський принцип divide et impera — «розділяй і володарюй». Приміром, у Сімферополі «добрим» українцям (лояльним до Росії) дозволяють класти квіти під пам’ятник Тарасові Шевченку, а «поганим» — ні. Для «виховання» кримських українців влада використовує московські «українські» структури, як-от так звані українські земляцтва в Москві (зокрема, донецькі та луганські). Це переважно люди, що не мають жодного духовного зв’язку з Україною, не володіють українською мовою, українофоби й шовіністи.
Читайте також: Тест на сепаратизм
Один із їхніх діячів навіть публічно заявив, що «українці — це росіяни, які зрадили росіян». «Куратори» його швиденько прибрали, бо це вже занадто. Імперія як уміє намагається «остаточно вирішити» українське й кримськотатарське питання з надією на поступове зникнення в Криму як перших, так і других унаслідок зусиль окупаційної влади. На жаль, з боку офіційного Києва не помітно ніяких дій, спрямованих на перешкоджання планам офіційної Москви. Навпаки, чимало кроків команди Зеленського об’єктивно сприяють окупантам (розмови про подачу води на півострів, згода з небажанням Кремля обговорювати Крим тощо).