Згідно з опитуванням компанії Forsa, опублікованим 13 червня, праворадикальна «Альтернатива для Німеччини» (АдН) обійшла Соціал-демократичну партію Олафа Шольца за рівнем підтримки (за неї готові проголосувати 19 % опитаних) і нині є другою найпопулярнішою партією країни після опозиційної ХДС (29 % підтримки). Причина цього — велике незадоволення чинною урядовою коаліцією: лише один із пʼяти німців задоволений роботою чинного уряду. Власне з цього незадоволення й черпає великою мірою підтримку АдН. Згідно з попередніми опитуваннями, лише 32 % виборців партії стверджують, що підтримують усі позиції АдН. Хоча, як пише DW, більшість респондентів стверджує, що саме критична позиція партії щодо імміграції ключова для їхньої прихильності до АдН. 47 % кажуть, що вони на боці АдН, бо підтримують критику партією урядової енергетичної політики щодо клімату та довкілля, а 43 % — бо стурбовані економікою.
Водночас у багатьох країнах ЄС праві партії мають ще більший вплив. У сусідній Австрії «Австрійська партія свободи» (АПС) стабільно лідирує в опитуваннях майже рік, набираючи 30 % підтримки виборців. Так, праві популісти вперше у своїй історії отримають шанс обійняти пост канцлера після виборів до Національної ради, які повинні відбутися не пізніше осені 2024 року. Партія набирає бали на тих самих темах, що й АдН: наслідки пандемії, небажання підтримувати санкції проти РФ, зростання рівня міграції та кількості шукачів притулку в Австрії 2022 року, високі темпи інфляції та кліматична політика уряду країни та Єврокомісії.
Лідер АПС Герберт Кікль — прихильник теорій змови, путінофіл та антиамериканіст. Він та інші діячі партії не приховують своєї прихильності до Росії. Партія, наприклад, висунула десятки проросійських резолюцій в австрійському парламенті з початку повномасштабної війни Росії проти України. Протягом останнього року вона також випустила безліч пресрелізів із закликами скасувати санкції проти Росії, пише Politico.eu.
Лідер «Австрійської партії свободи» Герберт Кікль
Обличчям правого популізму в Нідерландах уже 17 років є Герт Вілдерс. Але за всі ці роки він жодного разу не набрав більш як 15 % голосів на загальних виборах. Останнім часом йому навіть протистояли два нові рухи: тоді як денді Тьєррі Боде, лідер політичної партії «Форум за демократію», опинився осторонь через внутрішньопартійні розбіжності та свої симпатії до Путіна, партія «Фермерсько-громадянський рух», що виступає проти політики міських еліт, стала найсильнішою партією на останніх виборах, пише Die Welt.
Після місцевих виборів навесні 2023 року ця партія є найбільшою у верхній палаті парламенту Нідерландів. Партія, створена щойно 2019 року, набула популярності також на тлі спроб уряду створити більш дружню довкіллю політику. «Фермерсько-громадянський рух» виступає проти планів уряду щодо скорочення шкідливих біорізноманіттю викидів азоту за допомогою різкого скорочення поголів’я худоби та викупу тисяч ферм. Популярність партії розширилася поза фермерською спільнотою завдяки прихильності до «традиційних, консервативних нідерландських соціальних та моральних цінностей», пише BBC.
Лідерка партії «Фермерсько-громадянський рух» Кароліне ван дер Плас (посередині)
Зі свого боку Франція має 50-річний досвід боротьби з правим екстремізмом і популізмом, зазначає Die Welt. Наразі маючи 88 депутатів у парламенті та 13 мільйонів голосів на останніх президентських виборах, партія «Національне об’єднання» стала на шлях перемоги, і її лідерка Марін Ле Пен вважається найбільш імовірною кандидаткою на президентських виборах 2027 року. «Моральні аргументи більше не діють» — так каже президент Емманюель Макрон. «Не можна переконати мільйони французьких виборців Ле Пен у тому, що вони голосували за фашистів». Передусім значне зростання кількості представників нижчого класу показує, що ліві партії більше не можуть давати переконливих відповідей на соціальні проблеми й побоювання глобалізації, пише німецьке видання.
Читайте також: Посол ФРН в Україні Анка Фельдгузен: «Німеччина має досить мало досвіду лідерства»
Але розвиток АдН як партії відрізнявся від розвитку інших правих партій ЄС. На початку її обличчями були ліберальний професор економіки Бернд Люке та консервативний журналіст Конрад Адам. Водночас уже тоді вона була приваблива й для всякого роду радикалів та прихильників теорій змови. «Той факт, що радикали змогли поступово захопити владу в партії, сягає корінням у перші роки її буття. Поворот до європейських принципів і парламентаризму так і не відбувся», — пише Die Welt. Сполучною ланкою між тоді й сьогоденням є теорії змови, і лідер фракції АдН Бьорн Хеке в ландтазі Тюринґії, наприклад, оперував ними під час виступу там минулого тижня. Він послався на владу «темних сил», назвав Німеччину «країною з іноземним домінуванням» і додав, що «країна з іноземним домінуванням не може бути демократією». Однак, як зазначає німецьке видання, прихильники таких ідей уже були залучені до АдН десять років тому. Так, ще в лютому 2013 року нині одна з лідерок партії Аліс Вайдель надіслала електронний лист із текстом про «ворогів Конституції», які керують Німеччиною: «Ці свині — це не що інше, як маріонетки держав — переможців Другої світової війни, і їхнє завдання — зменшити чисельність німецького народу розпалюванням молекулярних громадянських воєн у міських центрах через посилення іноземного впливу». Вайдель та Хеке не єдині такі у своїй партії: один із заступників Вайдель, Петер Берінгер, 2014 року на сайті eigentümlich frei написав, що «наднаціональні еліти» прагнуть до «повністю контрольованої ієрархічної світової держави з ними як вищою кастою».
Що більше влади у партії перебирали на себе радикали, то тіснішими ставали відносини партії із РФ. Так, на відміну від інших європейських правих партій, АдН не надто обмежила свої контакти з Кремлем після повномасштабного вторгнення Росії до України. АдН також стабільно виступає проти санкцій щодо Росії. Минулого року член Бундестаґу від АдН Штефан Койтер брав участь у вкрай сумнівній конференції у Москві під назвою «Економіка проти санкцій». Койтер виступав відеозвʼязком з Німеччини. Однак вже восени троє інших представників партії збиралися відвідати РФ і окуповані агресором території Росії. Утім тиск зупинив їх.
До того ж уже на початку історії цієї партії її лідери та ідеологи знецінили демократичні інститути. Радикалам було легко захопити владу в АдН, тому що партію заснували на антиістеблішментському фурорі ще до того, як у неї з’явилася якась програма. Крім того, гасло «Сміливість до правди» було доречним, від самого початку даючи зрозуміти, що партія менше зацікавлена в переговорних процесах, аніж у боротьбі за допомогою чогось нібито беззаперечного проти нібито картельної змови всіх інших партій.
Читайте також: Die Welt: Німеччина застрягла в моралізаторському неопровінціалізмі
Якщо спочатку АдН з погляду економічної відкритості виступала за імміграційні моделі, основані на канадській системі балів, то 2021 року вона змінила їх на дуже обмежувальну систему давньої Японії. Також на початку АдН, хоча й критикувала євро, проте все ж підтримувала ЄС. А 2021 року вимогу Dexit виходу із ЄС включили в програму.
У міжнародному порівнянні політика АдН має такий вигляд: «Якщо майже всі інші європейські праві партії змогли згуртуватися навколо радикалізму та екстремізму, які були менш токсичними в їхніх країнах, щоб потім — часом — наблизитися до європейських принципів і парламентаризму, то з АдН усе було точно навпаки: у ній спочатку розквітнув гіперлібералізм, щоб потім праві радикали та екстремісти могли видавати себе за борців опору», — пише Die Welt.