На його думку, події у Врадіївці, попри весь негатив, виявили позитивні тенденції в українському суспільстві.
«По-перше, соціологічні опитування свідчасть, що українці більше довіряють неурядовим організаціям та медіа. Як показало медіа-висвітлення подій у Врадіївці, ЗМІ мимоволі пропонують українцям бодай якийсь шлях до протистояння безкарності посадовців: навіть популярні телеканали, що фінасуються олігархами, не змогли уникнути висвітлення врадіївської історії через великий резонанс у суспільстві, а незалежні журналісти прямо вимагали реформування міліції. По-друге, ці протести можуть стати провісниками важливішої тенденції в українській політиці, яку ЄС випускає з уваги: громадські активісти фрагментованого українського суспільства все інтенсивніше вимагають змін у судочинстві та правоохоронній системі, незважаючи на нестачу організаційних та фінансових основ»., – пояснює експерт.
Він вважає, що «ці зрушення розкривають труднощі, з якими стикається ЄС, підтримуючи демократичну перебудову в Україні».
«З одного боку, ЄС вимагає подолання вибіркового судочинства та проведення судової реформи, покликаної встановити контроль над діями уряду. Але вони лише влітають у глухі вуха тих, хто зацікавлений у збереженні статус-кво. З іншого боку, ЄС уникає будь-якої участі у розвитку подій на місцях: ані Європейська служба зовнішньополітичної діяльності, ані комісар Фюле, що провадить політику сусідства, не зробили жодних заяв про відповідальність посадовців за тритижневі протести. Делегація ЄС в Києві також зберегла мовчання, принаймні публічно. Це не властиво проголошеним принципам “спільної власності” та залучення громадських активістів до процесу асоціації на саміті у Вільнюсі», – наголошує Воробйов.
«Замість цього ЄС повинен скористатися моментом, аби встановити взаємодію з активістами на усій території країни, забезпечивши їх юридичною допомогою та політичною підтримкою, можливо, із залученням Європейського фонду за демократію. Якщо взяти до уваги те, що рух породжено місцевими активістами, а не політиками, ЄС має більше шансів здійснити реальні зміни у правоохоронній системи. Допомога цьому незрілому рухові – найменше, що ЄС може зробити, аби підтримати свободу зборів в авторитарній Україні та підтвердити власну вимогу про попередження випадків “вибіркового судочинства”», – пише аналітик.