Із суботи 29 лютого за наказом турецького президента Реджепа Таїпа Ердогана відкрили прикордонні переходи з Грецією. За словами Ердогана, через ескалацію із Сирії втекло вже майже мільйон осіб. Його країна «не впорається з новою хвилею біженців», заявив він. Тому останніми днями уряд перевозить біженців у напрямку Греції, зі Стамбула автобусами їх доставляють до кордону, де грецькі служби безпеки силою відтісняють їх назад. За інформацією Die Welt, кордон із Грецією намагаються перетнути не лише сирійці. Більшість біженців у регіоні — афганці, наступні за чисельністю — люди з Ірану. Та навіть якщо цим групам удасться потрапити в Європу, у Німеччині, наприклад, у них значно гірші шанси отримати дозвіл на постійне проживання, ніж у сирійських біженців.
За даними Міжнародної організації з міграції ООН, 29 лютого на 212 км кордону зібралося 13 тис. людей.
У багатьох місцях між біженцями та грецькими службами безпеки сталися сутички. «Відчиніть ворота, ми хочемо в Грецію!» — скандували сотні мігрантів на прикордонному переході Пацаркуле. Потім вони спробували прорвати кордон. Грецька поліція застосувала водомети й сльозогінний газ. «Більшість тут з Афганістану та Ірану, — каже молодий чоловік з Алеппо, — ми, сирійці, однозначно в меншості».
2 березня грецька влада затримала на кордоні з Туреччиною 183 особи й звинуватила в нелегальному перетині кордону. Повідомляють, що з 29 лютого запобігли близько 24 тис. спробам перетнути кордон. Щоправда, незрозуміло, як влада отримала цю цифру й що мається на увазі під «спробою». За 1 та 2 березня майже тисяча осіб дісталася Егейських островів.
Читайте також: Гуманітарний ультиматум Ердогана
Іпсала, один із прикордонних переходів між Грецією і Туреччиною. Група, що складається переважно з афганців і кількох іранців, відпочиває коло водойми. Жінки сидять у траві окремо від чоловіків, у всіх виснажений і змучений вигляд. Вони вже дісталися кордону, але грецькі солдати їх відтіснили. «Ми хочемо в Європу, тож і далі пробуватимемо перейти кордон», — кажуть афганці, що колись жили в Кабулі. «Так, тут багато наших співгромадян», — додає хтось із групи. За даними новинної агенції АР, грецька влада також повідомляє, що серед новоприбулих дуже мало сирійців. Більшість заарештованих у понеділок осіб — афганці, пакистанці та марокканці. Січневі цифри (тобто до загострення боїв у Сирії), показують, що 35% прибулих у Грецію з Туреччини були афганцями. Частка сирійців становила лише 14%. У вівторок Die Welt поговорила із Сіґдем Сідамлі, яка за дорученням організації із захисту жінок Womens Defence Network надає гуманітарну допомогу в прикордонних районах. Координаторка проекту повідомляє, що в буферній зоні перед пунктом перетину кордону та прикордонним селом Дойран люди передовсім з Афганістану та Ірану. Якщо взяти до уваги, що, за даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, 3,6 млн сирійських біженців уже перебувають у Туреччині, то ці дані дивують. Причиною такої відносно малої кількості може бути те, що вони в Туреччині вже роками й хоча мешкають там у поганих умовах, але вже знайшли роботу й житло. Маючи основні умови життя, навіть такі скромні, не так просто ще раз ризикнути досягнутим.
«Спершу сирійців у Туреччині радо вітали», — пояснює експерт з міграції Герберт Брюкер з Die Welt. У багатьох були в Туреччині родичі й загалом кращі, ніж в інших національностей, шанси «економічно та соціально інтегруватися», каже директор берлінського Інституту емпіричних досліджень інтеграції та міграції (BIM). Окрім того, біженці, що тікали від війни в Сирії, мають у Туреччині власний, тимчасовий статус захисту. І хоча організації з прав людини скаржаться на те, що цим статусом дедалі частіше нехтують, однак афганці, іранці чи пакистанці взагалі його не отримують. Тому для них Туреччина найчастіше лише пересадковий пункт. Але співвідношення національностей на грецькому кордоні невдовзі може принципово змінитися, наголошує експерт Брюкер. Вирішальним є те, чи вирушить у бік Греції значна частина сирійців, які зараз живуть неподалік турецького кордону.
Читайте також: Die Welt: Тепер через Туреччину всьому кінець
Депутат ХДС Фрідріх Мерц застеріг щодо можливого повторення ситуації 2015-го. «Біженцям необхідно дати чіткий сигнал, що їхати в Німеччину немає сенсу», — заявив Мерц. Не можна втратити контроль, як це було у 2015–2016 роках. Натомість шефиня «Зелених» Анналена Бербок закликала ЄС приймати біженців. Окрім того, Німеччина, на її думку, має прийняти 5 тис. біженців, які особливо потребують захисту, з таборів на грецьких островах. Вона нагадала, що 2016-го Німеччина погодилася прийняти 27 тис. біженців з Італії та Греції. Та в рамках домовленостей ЄС було прийнято лише близько 10 тис. Однак вимоги політиків — це одне, а реалістичні шанси отримати статус біженця — інше. Це випливає зі статистики федерального відомства з міграції: торік 83,7% усіх біженців отримали або статус біженця, або субсидіарний захист, тоді як серед афганців таких було 38%, а серед іранців — 20,2%. У січні 2020 року ці цифри дещо зросли. Більшість людей, клопотання яких про отримання притулку успішне, дістають офіційний статус біженця. Клопотач повинен довести, що в країні походження йому загрожує «серйозна небезпека», наприклад через громадянську війну. Якщо згодом ситуація на батьківщині зміниться на краще, статус може бути скасовано. Дорога в Європу аж ніяк не вільна: грецький уряд протягом місяця не прийматиме нових заявок на отримання статусу біженця. Про це повідомив голова уряду Кіріакос Міцотакіс. Також, Греція і далі посилюватиме свої підрозділи вздовж кордону з Туреччиною.