«Стамбул сказав своє слово, — проголосив Екрем Імамоглу, чинний мер Стамбула, великій групі своїх прихильників, які зібралися в центрі міста в понеділок вранці. — Ера домінування однієї особи закінчилася».
В неділю опозиція в Туреччині здобула історичну перемогу над партією президента Реджепа Тайіпа Ердогана на муніципальних виборах у неділю, вигравши п’ять найбільших міст та отримавши найбільшу кількість голосів у всій країні.
Найбільша турецька опозиційна партія Республіканська Народна Партія (CHP) отримала 37,7% у країні, набравши 17,3 мільйони голосів, у той час як правляча Партія Справедливості та Розвитку (АКП) забезпечила собі 35,5%, отримавши 16,3 мільйона голосів згідно з попередніми результатами, опублікованими державний агентством новин Anadolu Ajansı.
Асли Айдінташбаш, політичний дослідник в Brookings Institution у Вашингтоні, зазначила, що Ердоган «більше не може розраховувати на слабкість та безлад у лавах турецької опозиції».
Протягом багатьох років адміністрація президента бореться з інфляцією, внаслідок чого Ердоган наполягав, щоб турецький центральний банк, незважаючи на протести провідних економістів, безперервно підвищував відсоткові ставки. На додачу до цього, за останні дванадцять місяців турецька ліра втратила майже 40% вартості по відношенню до долара США. Інфляція стала настільки катастрофічною (на рівні 67% у лютому), що 21 березня Центральний Банк шокував ринки, підвищивши відсоткові ставки до 50%. Мінімальна державна пенсія зараз становить близько 10 тис. турецьких лір ($308,39), тоді як мінімальна заробітна плата складає 17 000 турецьких лір ($524,26).
Політичний оглядач і аналітик Тімоті Аш переконаний, що для Ердогана єдиним порятунком стане відновлення економіки та зниження інфляції.
Коментуючи місцеві вибори в Туреччині, видання Business Insider розмірковує над тим, що означатиме поразка партії Ердогана для Путіна і Росії загалом. На думку видання, якби партії Ердогана вдалося б вибороти перемогу, Анкара, ймовірно, спробувала б використати це для «виправдання близьких стосунків з Росією в очах турецького суспільства». Минулого тижня таку думку висловили дослідники аналітичного центру Carnegie Europe Марк П’єрієні та Франческо Сіккарді. «Серед західних партнерів Туреччини ця близькість з Росією викликає неабияку стурбованість», — додали вони. За їхніми словами, економічно влада Туреччини перебуває на роздоріжжі між отриманням легких «політичних грошей» від Росії та жорсткими валютними регулюваннями для оживлення хворобливої економіки.
Проте перемога опозиції у більшості найбільших міст Туреччини «кине тінь на престиж президента Ердогана в його країні», — пишуть вони. Аналітики з Carnegie Europe не вказали, як саме вибори можуть вплинути на міжнародні відносини Туреччини, але зауважили, що позиція Анкари після місцевих виборів може змінити її стосунки з Заходом та Росією. «Те, яким чином Ердоган зуміє керувати внутрішньою політичною ситуацією, стане важливим фактором, що визначатиме міжнародну поведінку Туреччини. Тому політики в Європі та за Атлантикою повинні приділяти увагу місцевим виборам в цій країні», – додали вони.
Читайте також: Туреччина: сторіччя республіки й війна на Близькому Сході
Рагип Сойлу, турецький політичний оглядач, пише про складну економічну ситуацію й найнижчу явку з 2004. Цього разу турецькі виборці залишилися вдома, а явка становила 76%. Лише дев’ять місяців тому явка була 87%. На думку Сойлу, виборці партії Ердогана утрималися від голосування, щоб «покарати» уряд за його економічні провали. Окрім того, Сойлу зазначає, що результат виборів теж продемонстрував, що ультраправі ісламісти (Партія Нового Добробуту, YRP) тепер є третьою найбільшою в країні, а партія Ердогана (AKP) поступово витісняють в Анатолію. Партія Нового Добробуту (YRP) здобула 6%, тобто 2,8 мільйона голосів, звинувачуючи уряд в економічних проблемах та нездатності протистояти Ізраїлю й застосувати економічні санкції через війну у Газі. Партія також веде кампанію проти ЛГБТ-спільноти та вакцинації, а також відкидає “імперіалістичну” зовнішню політику й участь в західних альянсах, таких як НАТО.
Політсилі Ердогана вдалося забезпечити лише 12 міст у центральній Туреччині, в Анатолії, втративши всі свої позиції на південному та західному узбережжі, що, за словами Сойлу, фактично перетворило її на партію провінційного електорату, а не міського політичного руху. Національна Народна Партія (MHP), націоналістичні союзники Ердогана, також втратили муніципалітети, в яких він переміг у 2019 році.
Anadolu Agency, турецьке державне агенство новин
Окрім цього, зазначає Сойлу, опозиція перемогла у десятках нових муніципалітетів по всій Туреччині, включаючи п’ять найбільших міст, що потенційно надасть додаткові матеріальні й нематеріальні ресурси для політичної кампаній в майбутньому.
Відомий турецький історик, аналітик The Washington Institute, а також автор кількох книжок про Ердогана та його політичного кар’єру, Сьонер Чагаптай, теж вважає, що перемога опозиції матиме далекосяжні наслідки для майбутнього Туреччини. Чагаптай написав: «Наразі ми бачимо більше зрозумілу картину того, як результати місцевих виборів вплинуть на Туреччину – переможний мер Стамбула, Імамоглу, ймовірно стане опонентом Ердогана на наступних загальнонаціональних виборах. Якщо Імамоглу грамотно використає свої карти, він має шанс стати президентом. Туреччина ніколи не припиняє дивувати — гра тільки починається».